Анотація до роботи:

Давидюк Ю.В. Механізм еколого-економічного регулювання діяльності суб‘єктів природокористування промислового виробництва. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.06 – економіка природокористування та охорони навколишнього середовища. – Національний університет водного господарства та природокористування, Рівне, 2008.

У дисертації уточнено сутність та функціональне призначення екологічного менеджменту. Визначено зміст та структуру механізму еколого-економічного регулювання діяльності суб‘єктів природокористування. Досліджено зарубіжний досвід використання інструментів механізму еколого-економічного регулювання.

Надано результати аналізу впливу зовнішніх факторів на діяльність господарюючих суб‘єктів-природокористувачів. Проведено аналітичну оцінку ефективності інструментів механізму еколого-економічного регулювання діяльності промислових підприємств регіону. Визначено рівень дієвості фінансово-економічних інструментів на різних рівнях управління діяльністю суб‘єктів природокористування промислового виробництва.

Створено економетричні моделі на основі яких спрогнозовано вплив діяльності промислових підприємств на стан навколишнього середовища Житомирської області до 2010 р. Обґрунтовано підходи щодо впровадження системи екологічного менеджменту на промислових підприємствах. Розроблено рекомендації щодо удосконалення механізму еколого-економічного регулювання діяльності промислових підприємств.

Дисертаційна робота містить науково обґрунтовані результати, які створюють підгрунття для розв‘язання актуального наукового завдання – удосконалення теоретичних та прикладних засад функціонування механізму еколого-економічного регулювання діяльності суб‘єктів природокористування промислового виробництва. Виконане дослідження дало можливість дійти наступних висновків.

1. Зміст та ключові положення державної екологічної політики України відображають проголошену урядом ідеологію сталого розвитку, що передбачає перехід до раціонального природокористування для підвищення ефективності використання природо-ресурсного потенціалу та випуску соціально-необхідної екологічно безпечної продукції.

2. Суспільно-виробнича діяльність визначає стан природокористування за наслідками впливу суб‘єкта природокористування на об‘єкт природокористування. Відповідно, під суб‘єктом природокористування слід розуміти учасника суспільно-виробничих відносин, який впливає на стан навколишнього середовища (об‘єкт природокористування) з метою задоволення певних потреб.

3. Екологічний менеджмент підприємства виступає засобом екологізації господарської діяльності. Тому пропонується трактувати його як технологію (сукупність методів і засобів) управління природокористуванням, склад та характер якої визначається особливостями об‘єкта управління, а також соціально-економічними можливостями управляючого (промислового підприємства). Концепція екологічного менеджменту передбачає існування певної інфраструктури, цілей та функцій. Враховуючи функціональний зміст та спрямованість, функції екологічного менеджменту можна поділити на три групи: організаційні, інноваційні, соціальні.

4. Механізм еколого-економічного регулювання слід визначати як сукупність інструментів екологічного та функціонального призначення, взаємодія яких забезпечує екологічно та економічно збалансовану діяльність суб‘єктів природокористування. Дія механізму еколого-економічного регулювання спрямована на створення сприятливих вихідних умов для забезпечення суспільно-необхідного (ідеального) рівня екологічної безпеки економічної діяльності суб‘єктів природокористування.

5. Світовий досвід функціонування механізму еколого-економічного регулювання є цінним для України, оскільки його урахування може сприяти підвищенню конкурентоздатності промислових підприємств, економічному зростанню та збільшенню кількості робочих місць, оптимізації рівня екологічної безпеки та процесів природокористування.

6. Аналітична оцінка конструктивності інструментів механізму еколого-економічного регулювання показала, що незадовільний рівень природоохоронної діяльності більшості промислових підприємств Житомирської області викликаний недостатньою дієвістю його організаційної складової, зокрема відсутністю: регіональної екологічної політики і екологічних бізнес-планів на підприємствах; спеціалізованих структурних підрозділів в структурі управління; пакету спеціалізованої внутрішньої екологічної документації; кваліфікованих фахівців з природоохоронних питань; систем екологічного навчання; систем моніторингу шкідливого впливу на навколишнє природне середовище.

7. Рівень дієвості фінансово-економічних інструментів на різних рівнях управління діяльністю суб‘єктів природокористування промислового виробництва є низьким. Основними причинами такої ситуації є: брак фінансових ресурсів на відповідні цілі як на рівні держави, так і на рівні окремих підприємств; недосконалість чинних фінансово-економічних інструментів; відсутність державної системи мотиваційних заходів щодо раціоналізації діяльності промислових підприємств.

8. Результати моделювання та прогнозування впливу діяльності промислових підприємств Житомирської області на стан навколишнього середовища на період 2008-2010 рр. показали, що, незважаючи на можливе зменшення кількості промислових підприємств, рівень їх негативного впливу на стан навколишнього середовища зростатиме за рахунок збільшення обсягів промислового водокористування та утворення промислових токсичних відходів. Прогнозні оцінки впливу промислового виробництва на стан навколишнього середовища доцільно використовувати як базові при розробці стратегії соціально-економічного розвитку регіону.

9. Упровадженню системи екологічного менеджменту на промислових підприємствах має передувати первинний екологічний аудит, який дасть можливість виявити потенційно екологічно небезпечні напрями виробничо-господарської діяльності. Висновки первинного екологічного аудиту доцільно використовувати при складанні пакету внутрішніх екологічних документів підприємства щодо впровад-ження та функціонування системи екологічного менеджменту. Для впровадження системи екологічного менеджменту потрібна підготовка як структури управління, так і безпосередньо персоналу промислового підприємства.

10. Розробка теоретико-методологічних засад формування механізму еколого-економічного регулювання діяльності суб‘єктів природокористування промислового виробництва проводилась у контексті комплексного підходу з урахуванням міжгалузевих та міжрегіональних зв‘язків. Доведено, що впровадження такого підходу вдосконалює процес регулювання на рівні окремих виробництва та поглиблює орієнтацію їх діяльності на досягнення збалансованих кінцевих еколого-економічних результатів.

11. Запропоновані рекомендації щодо удосконалення адміністративних інструментів механізму еколого-економічного регулювання, полягають у необхідності адаптації вимог міжнародних екологічних стандартів до специфіки вітчизняних промислових підприємств шляхом їх деталізації у системі внутрішніх екологічних стандартів підприємства, які, у свою чергу, забезпечують здійснення таких заходів: екологічне навчання персоналу; документування еколого-економічної діяльності; контроль за видами діяльності підприємства, що є екологічно небезпечними; еколого-економічний аналіз стадій життєвого циклу продукції; локалізацію та ліквідацію надзвичайних ситуацій; екологічний моніторинг тощо. Функціонування трирівневої системи позабюджетних екологічних фондів підсилить дію фінансово-економічних інструментів механізму еколого-економічного регулювання.

Результати дисертаційної роботи сприятимуть створенню та ефективному функціонуванню механізму еколого-економічного регулювання діяльності суб‘єктів природокористування промислового виробництва, що гарантуватиме постійний екологічно безпечний розвиток промисловості, а також підвищення конкурентоздатності вітчизняних промислових підприємств на світовому ринку.

Публікації автора:

у наукових фахових виданнях:

1. Давидюк Ю.В. Еколого-економічний менеджмент як засіб забезпечення сталого розвитку // Вісник Житомирського інженерно-технологічного інституту. – 2002. – № 22. – С. 303-307.

2. Давидюк Ю.В. Сучасні проблеми природокористування Житомирської області та шляхи їх вирішення // Вісник Українського державного університету водного господарства та природокористування. Економіка. Зб. наук. праць. Вип. 2 (26), Ч. ІІ. – Рівне, 2004. – С. 470-476.

3. Давидюк Ю.В. Формування екологічної свідомості працівників як засіб екологізації виробництва // Вісник Житомирського державного технологічного університету. Економічні науки. – Житомир, ЖДТУ. – 2004. – № 2 (28). – С. 298-304.

4. Давидюк Ю.В. Методологічні підходи до кількісної оцінки екологічних ризиків // Проблеми раціонального використання соціально-економічного та природно-ресурсного потенціалу регіону: фінансова політика та інвестиції. Випуск Х, ювілейний: Зб. наук. праць, № 3-4. – Луцьк: “Надстир‘я” 2004. – С. 222-227.

5. Давидюк Ю.В. Дотримання екологічних стандартів як засіб підвищення конкурентоспроможності продукції // Економіка: проблеми теорії та практики. Зб. наук. праць. Вип. 191: В 4 т. Том ІІІ. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2004. – С. 417-422.

6. Давидюк Ю.В. Сучасний стан та ефективність економічного механізму екологічного регулювання в Україні // Вісник Національного університету водного господарства та природокористування. Економіка. Ч. IV. Зб. наук. праць. Вип. 4 (28). – Рівне, 2004. – 379 с. – С. 176-183.

7. Давидюк Ю.В. Економіко-правові засади еколого-економічного управління в Україні // Вісник Житомирського державного технологічного університету. Економічні науки. – Житомир, ЖДТУ. – 2005. – № 1 (31). – С.30-39.

8. Давидюк Ю.В., Осовська Г.В. Світовий досвід еколого-економічного регулювання промислового виробництва // Вісник Національного університету водного господарства та природокористування. Економіка. Ч. IV. Використання виробничих ресурсів підприємств і регіонів України. Зб. наук. праць. Вип. 4 (36). – Рівне, 2006. – 457 с. – С. 119-126.

в інших виданнях:

9. Давидюк Ю.В. Економіко-екологічні проблеми та шляхи розвитку природокористування в зонах, що постраждали в результаті аварії на ЧАЕС // Матеріали доповідей. – Житомир: Державний агроекологічний університет, 2003. – С. 175-177.

10. Давидюк Ю.В. Дотримання екологічних стандартів як засіб підвищення конкурентоспроможності продукції // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції “Інвестиційні стратегії сталого розвитку”. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. – Т. І. – С. 36-38.

11. Давидюк Ю.В. Сучасний стан та ефективність економічного механізму екологічного регулювання // Матеріали ІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції “Україна у світовій економічній спільноті”. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. – С. 126-127.

12. Давидюк Ю.В. Економіко-правові засади еколого-економічного управління в Україні // Тези доповідей науково-практичної конференції “Розвиток менеджменту в Україні: реалії, проблеми, перспективи”. – Житомир: ЖДТУ, 2004. – 162 с. – С. 9-11.

13. Давидюк Ю.В. Оцінка ефективності системи екологічного менеджменту // Тези ХХХІ науково-практичної конференції, присвяченої Дню університету. – Житомир: ЖДТУ, 2006. – 303 с. – С. 234.

14. Давидюк Ю.В. Особливості еколого-економічного регулювання екологічного рейтингу промислового підприємства // Тези ІІІ міжвузівської конференції студентів, аспірантів та молодих вчених “Сучасні проблеми екології”. Ч. 2. – Житомир: ЖДТУ, 2006. – 164 с. – С. 75-76.

15. Давидюк Ю.В. Моделювання впливу діяльності промислових підприємств Житомирської області на стан навколишнього середовища // Житомирщина: минуле, сьогодення, поступ у майбутнє: Науковий збірник / за заг. ред. П.Ю. Саух, О.М. Швидак, І.І. Ярмошик та інш. – Т 2. – Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2007. – 312 с. – С. 299-306.