Дисертаційна робота містить науково обґрунтовані результати, які створюють підгрунття для розв‘язання актуального наукового завдання – удосконалення теоретичних та прикладних засад функціонування механізму еколого-економічного регулювання діяльності суб‘єктів природокористування промислового виробництва. Виконане дослідження дало можливість дійти наступних висновків. 1. Зміст та ключові положення державної екологічної політики України відображають проголошену урядом ідеологію сталого розвитку, що передбачає перехід до раціонального природокористування для підвищення ефективності використання природо-ресурсного потенціалу та випуску соціально-необхідної екологічно безпечної продукції. 2. Суспільно-виробнича діяльність визначає стан природокористування за наслідками впливу суб‘єкта природокористування на об‘єкт природокористування. Відповідно, під суб‘єктом природокористування слід розуміти учасника суспільно-виробничих відносин, який впливає на стан навколишнього середовища (об‘єкт природокористування) з метою задоволення певних потреб. 3. Екологічний менеджмент підприємства виступає засобом екологізації господарської діяльності. Тому пропонується трактувати його як технологію (сукупність методів і засобів) управління природокористуванням, склад та характер якої визначається особливостями об‘єкта управління, а також соціально-економічними можливостями управляючого (промислового підприємства). Концепція екологічного менеджменту передбачає існування певної інфраструктури, цілей та функцій. Враховуючи функціональний зміст та спрямованість, функції екологічного менеджменту можна поділити на три групи: організаційні, інноваційні, соціальні. 4. Механізм еколого-економічного регулювання слід визначати як сукупність інструментів екологічного та функціонального призначення, взаємодія яких забезпечує екологічно та економічно збалансовану діяльність суб‘єктів природокористування. Дія механізму еколого-економічного регулювання спрямована на створення сприятливих вихідних умов для забезпечення суспільно-необхідного (ідеального) рівня екологічної безпеки економічної діяльності суб‘єктів природокористування. 5. Світовий досвід функціонування механізму еколого-економічного регулювання є цінним для України, оскільки його урахування може сприяти підвищенню конкурентоздатності промислових підприємств, економічному зростанню та збільшенню кількості робочих місць, оптимізації рівня екологічної безпеки та процесів природокористування. 6. Аналітична оцінка конструктивності інструментів механізму еколого-економічного регулювання показала, що незадовільний рівень природоохоронної діяльності більшості промислових підприємств Житомирської області викликаний недостатньою дієвістю його організаційної складової, зокрема відсутністю: регіональної екологічної політики і екологічних бізнес-планів на підприємствах; спеціалізованих структурних підрозділів в структурі управління; пакету спеціалізованої внутрішньої екологічної документації; кваліфікованих фахівців з природоохоронних питань; систем екологічного навчання; систем моніторингу шкідливого впливу на навколишнє природне середовище. 7. Рівень дієвості фінансово-економічних інструментів на різних рівнях управління діяльністю суб‘єктів природокористування промислового виробництва є низьким. Основними причинами такої ситуації є: брак фінансових ресурсів на відповідні цілі як на рівні держави, так і на рівні окремих підприємств; недосконалість чинних фінансово-економічних інструментів; відсутність державної системи мотиваційних заходів щодо раціоналізації діяльності промислових підприємств. 8. Результати моделювання та прогнозування впливу діяльності промислових підприємств Житомирської області на стан навколишнього середовища на період 2008-2010 рр. показали, що, незважаючи на можливе зменшення кількості промислових підприємств, рівень їх негативного впливу на стан навколишнього середовища зростатиме за рахунок збільшення обсягів промислового водокористування та утворення промислових токсичних відходів. Прогнозні оцінки впливу промислового виробництва на стан навколишнього середовища доцільно використовувати як базові при розробці стратегії соціально-економічного розвитку регіону. 9. Упровадженню системи екологічного менеджменту на промислових підприємствах має передувати первинний екологічний аудит, який дасть можливість виявити потенційно екологічно небезпечні напрями виробничо-господарської діяльності. Висновки первинного екологічного аудиту доцільно використовувати при складанні пакету внутрішніх екологічних документів підприємства щодо впровад-ження та функціонування системи екологічного менеджменту. Для впровадження системи екологічного менеджменту потрібна підготовка як структури управління, так і безпосередньо персоналу промислового підприємства. 10. Розробка теоретико-методологічних засад формування механізму еколого-економічного регулювання діяльності суб‘єктів природокористування промислового виробництва проводилась у контексті комплексного підходу з урахуванням міжгалузевих та міжрегіональних зв‘язків. Доведено, що впровадження такого підходу вдосконалює процес регулювання на рівні окремих виробництва та поглиблює орієнтацію їх діяльності на досягнення збалансованих кінцевих еколого-економічних результатів. 11. Запропоновані рекомендації щодо удосконалення адміністративних інструментів механізму еколого-економічного регулювання, полягають у необхідності адаптації вимог міжнародних екологічних стандартів до специфіки вітчизняних промислових підприємств шляхом їх деталізації у системі внутрішніх екологічних стандартів підприємства, які, у свою чергу, забезпечують здійснення таких заходів: екологічне навчання персоналу; документування еколого-економічної діяльності; контроль за видами діяльності підприємства, що є екологічно небезпечними; еколого-економічний аналіз стадій життєвого циклу продукції; локалізацію та ліквідацію надзвичайних ситуацій; екологічний моніторинг тощо. Функціонування трирівневої системи позабюджетних екологічних фондів підсилить дію фінансово-економічних інструментів механізму еколого-економічного регулювання. Результати дисертаційної роботи сприятимуть створенню та ефективному функціонуванню механізму еколого-економічного регулювання діяльності суб‘єктів природокористування промислового виробництва, що гарантуватиме постійний екологічно безпечний розвиток промисловості, а також підвищення конкурентоздатності вітчизняних промислових підприємств на світовому ринку. |