У дисертації теоретично узагальнені, науково сформульовані й практично обґрунтовані рекомендації з удосконалення методичних підходів щодо механізму державної підтримки сільськогосподарського виробництва. Одержані результати свідчать про досягнення мети дослідження і зводяться до наступних висновків: 1. Обсяги і механізми державної підтримки не завжди відповідають потребам сільського господарства України. У формуванні механізму підтримки сільсько-господарського товаровиробництва поки що здійснюються лише перші кроки. У вирішенні проблеми його вдосконалення зацікавлені всі сторони – товаровиробники і влада, оскільки суми прямих бюджетних призначень постійно зростають, а обсяги виробництва сільськогосподарської продукції та його ефективність знижуються. Механізм державної підтримки залишається не результативним за критерієм обґрунтованості розподілу доходів і фінансової стабільності, яка є наслідком негативної дії комплексу зовнішніх і внутрішніх факторів. Дослідження підтверджує необхідність ширше використати зарубіжний і власний досвід для того, щоб державна підтримка українських виробників набула прогресивного характеру і отримала визнання серед країн світу. 2. У нових умовах членства України в СОТ з’ясована потреба визначитись із сутністю та застосуванням категорій і понять державної підтримки. Сформовано понятійний апарат державної підтримки, а саме уточнено такі терміни,: «під- тримка», «суб’єкт підтримки», «економічний механізм», «функції механізму», «принципи механізму», «система державної підтримки», «загальні інструменти державного регулювання економіки», «економічна політика держави». Кожна кате-горія і поняття мають: відображати економічні відносини, характеризувати об’єк-тивний характер процесів і явищ, відповідати певним історичним умовам, відобра-жати різні форми зв’язків з відповідною стороною продуктивних сил, відбивати об’єктивну дійсність, базуватись на еволюційних засадах. 3. Механізм державної підтримки повинен агрегувати економічні чинники, виконувати роль стимулятора, об’єднувати різноманітні важелі, ефективно функціювати, сприяти підвищенню народного добробуту, адекватно відповідати природі суспільних потреб, сприяти перерозподілу доходів, орієнтуватися на забезпечення підвищення продуктивності виробництва на засадах науково-технічного прогресу, сприяти стабілізації продовольчих ринків. Визначено механізм державної підтримки як сукупність необхідних важелів та інструментів, за допомогою яких держава здатна процеси і явища спрямовувати у об’єктивно необхідне русло потреб з тим, щоб стимулювати підвищення народного добробуту; активізувати виробництво, пропозицію і попит, зростання дохідності виробничого сектору економіки. Економічний механізм обов’язково має відповідати на питання «що», «як», «для кого виробляти» і «кого підтримувати». 4. Зафіксовано, що поняття «стандарт» державної підтримки виробництва включає базові вимоги – цілі, напрями, принципи, форми, моделі, які отримали широке визнання у зарубіжних країнах. Структура «стандартів» державної підтрим-ки виробництва України значно відрізняється від структури «стандартів» економіч-но розвинутих країн. Дослідження дають підстави рекомендувати вимоги щодо «стандарту» державної підтримки: подолання кількісних розбіжностей між складовими елементами на виробництво в АПК України і країнами-членами ЄС та забезпечення їх максимальної подібності; запровадження таких елементів, як: встановлення порогового обсягу виробництва, регламентація використання агрохімікатів, задоволення внутрішнього споживчого попиту на продовольство за прийнятними цінами, надання гарантій споживачам щодо якості продовольчих товарів, маркування продуктів харчування. 5. Щоб державна підтримка сільськогосподарського виробництва була ефек- тивною, забезпечувала зростання обсягів виробництва, варто створити науково обґрунтоване економічне середовище для розвитку сільського господарства, яке має охоплювати універсальні складові, а саме: обсяг річних видатків державного бюджету, витрати на «зелену», «жовту» і «блакитну скриньки» у таких пропорціях: 0,60 : 0,39 : 0,01. Скорочення витрат «жовтої скриньки» в інтересах уникнення викривляючого впливу на торгівлю і конкурентоспроможність є проблематичним, тобто державна підтримка потребує того, щоб оберігати її від необачливих зазіхань та руйнування. 6. Основними критеріями та індикаторами розбудови механізму державної підтримки є природно-кліматичні та виробничі умови. В оцінці природно-кліма-тичних умов України доцільно посилатися на синтетичні бонітети (оцінки) земель. Важливо, що складовою бонітувальної оцінки є система «грунт-клімат». Для Украї-ни характерна досить велика територіально-географічна різноманітність. За оцінку інтенсивності та тенденцій розвитку виробництва використаний показник інтен-сивність виробництва зерна, який характеризується уповільненням, що є результа-том неоднозначності і непередбачуваності умов господарювання. Пропонуємо при зростанні показника синтетичного бонітету земель областей витрати бюджетних коштів скорочувати, а при зменшенні – збільшувати. 7. В роботі пропонується здійснювати розподіл вартості «зеленої скриньки» в розрізі адміністративних одиниць (областей) відповідно до наявних розмірів площ ріллі. Вартість «жовтої скриньки» пропонується розподіляти в розрізі областей відповідно до показника, оберненого до синтетичного бонітету земель з обов’язко-вим коригуванням на конкурентоспроможність. Показник конкурентоспроможності дає можливість отримати еквівалентне значення витрат при рівних значеннях показника, оберненого до синтетичного бонітету земель. 8. За альтернативного варіанта механізму державної підтримки сільськогос-подарського виробництва на основі «викликів ринків», передбачається здійснювати одноразові попередньо унормовані компенсаційні виплати з розрахунку на один відсотко-пункт фактичного приросту реалізованої продукції, стартовий рівень якої визначається від обсягу попереднього періоду. 9. Державна підтримка сільськогосподарського виробництва є надзвичайно складним і агрегованим економічним та управлінським процесом. У зв’язку з цим для визначення впливу державної підтримки доцільно орієнтуватися на два мето-дичні підходи: а) віднесення до складу собівартості продукції витрат державної підтримки сільськогоподарського виробництва (умовно); б) використання витрат державної підтримки на одиницю продукції у базисному і поточному періодах. |
