| Основний науковий результат дисертаційного дослідження складається у формуванні механізму державного забезпечення умов для прискореного економічного розвитку країни. В процесі дисертаційного дослідження вирішене науково-прикладне завдання щодо можливості та необхідності формування механізму державного забезпечення умов для прискореного економічного розвитку і якісної трансформації національної економічної системи України. Це дозволило зробити такі висновки: 1. Необхідність прискореного економічного зростання (або інакше – стратегії „великого стрибка”) для економіки України визначається недостатнім рівнем її конкурентноздатності в глобальному економічному просторі і низькому рівні економічних свобод, що стримують інноваційний розвиток і підприємницьку активність громадян. Ґрунтуючись на положеннях еволюційно-синергетичної парадигми і визначенні економічного циклу Й.Шумпетера, можна стверджувати, що забезпечення прискореного економічного розвитку передбачає перехід економічної системи зі стану спаду в зоні дії біфуркаційних механізмів у стан зростання в зоні дії адаптаційних механізмів. Цей перехід супроводжується радикальним реформуванням економічної системи і передбачає принципову неможливість повернення до попереднього економічного циклу. 2. Основні умови прискореного економічного розвитку, чи, у термінах Й.Шумпетера, переходу економічної системи з фази депресії у фазу процвітання сформульовано таким чином: перша умова переходу з фази спаду: реалізація прогресивного вибору, що формально відображуються в державних програмах стратегічного розвитку; друга умова переходу з фази спаду: відмовлення від старих механізмів адаптації і підготовка до формування нових механізмів, адекватних вимогам прогресивного розвитку і стану зовнішнього середовища. На цьому етапі реформування використовується механізм інвентаризації і планування використання наявних ресурсів відповідно до обраної стратегії економічного розвитку; третя умова переходу з фази спаду: узгодження зусиль елементів системи в процесі досягнення поставленої мети і формування адекватних реформам, що проводяться, когнітивних моделей членів суспільства; умова переходу у фазу зростання в зоні кризи (хитливий стан системи): залучення ресурсів із зовнішнього середовища, що дають можливість збільшення загального потенціалу системи - технологій і знань. Споживання зовнішніх ресурсів, що дають стимул до прискореного зростання, можливо тільки у випадку виконання трьох попередніх умов; умова переходу в адаптаційний період зростання: стабілізація системи за рахунок гармонічного, стійкого розвитку її частин. Ця умова може бути виконана у тому числі із застосуванням методів теорії конкурентноздатності М.Портера, що передбачає досягнення синергичного ефекту в економічних системах. У випадку керованої реалізації стратегії „великого стрибка” державі доводиться мати справу з впровадженням двох еволюційних стратегій: стратегії біфуркаційного штучного скидання чи реструктуризації активів (перехід з фази депресії у фазу відновлення) і стратегії споживання матеріальних ресурсів та інформації (перехід з фази відновлення у фазу процвітання), які повинні реалізовуватися послідовно, з виконанням усіх вищевикладених умов. 3. У розвиток державної програми розвитку промисловості на 2003-2011 рр., що передбачає рух економіки України у напрямку інноваційного типу розвитку протягом зазначеного терміну, запропоновано методологічне забезпечення, метою якого є формування ефективного механізму державного забезпечення умов для прискореного економічного розвитку країни. В якості основного методу реалізації зазначеного механізму пропонується метод проектування, вбудований в алгоритм реалізації запропонованого вище механізму. У загальному вигляді, цей алгоритм включає чотири етапи: перший етап - філософський: передбачає визначення концептуальної основи розвитку суспільства, без якої неможливо конкретизувати точні характеристики будь-якої моделі соціально-економічного розвитку. Для визначення цієї моделі пропонується позиціонування суспільства в системі координат „індивідуальні - колективні цілі”, „довгострокові - короткострокові цілі”; другий етап - характеризується як системний, стратегічний. У рамках цього етапу формулюється стратегія соціально-економічного розвитку, що констатує пріоритети в різних сферах життєдіяльності суспільства, у тому числі і в економіці. Визначення пріоритетів у сфері економіки запропоновано реалізувати за допомогою методу аналізу динаміки структури ВВП Р.І.Термігалієва, модифікований за допомогою матриці Бостонської консалтингової групи (БКГ); третій етап - функціональний, економічний, що визначає розвиток економічної системи країни. На цьому етапі рекомендується на основі обраних пріоритетів - формування „точок росту” відповідно до теорії регіональних кластерів М. Портера, що реалізується із застосуванням закономірностей розміщення продуктивних сил; четвертий етап - являє собою механізм реалізації третього етапу і передбачає застосування методів управління проектами, які використовуються для впровадження цільових державних програм на загальнодержавному, регіональному чи місцевому рівнях. 4. Організаційна складова механізму державного забезпечення умов для прискореного економічного розвитку країни базується на алгоритмі його реалізації і передбачає виконання органами державного управління функцій відповідно до поточного розподілу повноважень і відповідальності, відображених у Конституції України. При цьому для загальнодержавного управління та реалізації прискореного економічного зростання особливе значення має Міністерство промислової політики України, перед яким стоїть найбільш важливе завдання - вибір основного напрямку реструктуризації промисловості. 5. Механізм державного забезпечення умов для прискореного економічного розвитку країни повинний бути реалізованим на всіх рівнях державного управління, що передбачає: формування загальнодержавних (національних) інноваційних проектів на вищому рівні управління; створення інноваційних кластерів - на регіональному рівні управління; стимулювання становлення і розвитку інноваційних фірм - експлерентів на рівні місцевого самоврядування. 6. Механізм державного забезпечення умов для прискореного економічного розвитку країни потребує додаткових заходів щодо стабілізації проведених реформ, що характеризуються становленням національної інноваційної системи, економічної і соціальної політики, спрямованих на збільшення соціального капіталу суспільства. 7. Ідеологічна складова соціально-економічної трансформації українського суспільства визначена на основі його позиціонування в системі координат „колективних – індивідуальних” і „довгострокових – короткострокових” колективних цілей. Виявлено три потенційно можливих вектори цільових установок: 1) відбудовний, спрямований на відновлення колишньої структури економіки; 2) вектор, що відповідає моделі еволюційного розвитку економіки, спрямований на поступове формування четвертого технологічного укладу; 3) вектор інноваційного розвитку, адекватний стратегії „великого стрибка”, що характеризується різким переходом до формування п'ятого технологічного укладу за рахунок швидкого становлення й освоєння четвертого - шляхом покупки зарубіжних технологій виробництва, виробництв „під ключ”, становленні регіональних кластерів і інвестицій у людські ресурси. На сучасному етапі в Україні єдиний вектор трансформації домінуючих цілей суспільства чітко не визначено. Однак, винятково забезпечення прискореного економічного зростання та інноваційного вектора розвитку суспільства може вивести Україну зі стану „сировинного придатка”, а також сформувати довгострокову конкурентноздатність національної економічної системи. 8. У якості основної стратегічної мети, яку необхідно враховувати у виборі галузевих пріоритетів розвитку економіки України, доцільно визначити орієнтацію промисловості на розвиток внутрішнього ринку і використання наявного природно-географічного потенціалу України, що складається у формуванні замкнутих виробничих ланцюжків у національній економічній системі і враховує розвиток транспорту, АПК і сучасних напрямків машинобудування. Механізм державного забезпечення умов для прискореного економічного розвитку України в регіональному аспекті базується на класифікації регіонів за типами інноваційних стратегій. Основні методи стимулювання прискореного розвитку регіональних економічних систем повинні враховувати їх наявні особливості: для регіонів-експлерентів пропонується фінансова підтримка інноваційної діяльності, формування інфраструктури для впровадження інновацій; для віолентів - формування конкурентного середовища, розвиток малого і середнього бізнесу; для патієнтів - підтримка у виході на зовнішні ринки; для комутантів – формування „точок росту” за допомогою держави, відновлення економіки регіону. Основним методом регіонального управління і розвитку на етапі стабілізації національної економічної системи України повинний стати метод формування регіональних кластерів. Крім того, надалі з метою забезпечення стійкого регіонального розвитку варто перейти від сприйняття регіону як винятково економічної категорії до розуміння його біосоціальної природи. Розгляд регіону як біосоціальної системи, що еволюціонує, дасть можливість забезпечення його стійкого розвитку на основі балансу економічних, соціальних і екологічних характеристик регіонального розвитку. | 