1. У дисертаційній роботі дано теоретичне обґрунтовування і нове рішення задачі підвищення ефективності медичної реабілітації працівників атомно-енергетичної галузі з психовегетативними розладами на підставі розробленої системи комплексної діагностики, психокорекції і відновно-реабілітаційної терапії. 2. У структурі психовегетативних розладів у працівників АЕС системно-органні зміни серцево-судинної системи представлені двома групами: 1 група – хворі на соматоформну вегетативну дисфункцію серця і/чи серцево-судинної системи, 2 група – хворі на артеріальну гіпертензію. Клінічна картина різних форм психовегетативних розладів визначається поєднанням різних синдромів. Найхарактернішим для хворих на СВДССС є цефалгічний (59,38±3,91%) і тривожний (43,75±4,38%) синдроми, для хворих на АГ – цефалгічний (57,30±5,24%), кардіалгічний (73,911±9,14%) і астенічний (47,83±10,42%). 3. Для більшості хворих на ПВР характерним є зв'язок клінічних проявів з психогенним фактором, так 90,73±2,36% хворих вказують на зв'язок виникнення або посилення клінічних скарг з психоемоційним навантаженням, з конфліктними ситуаціями – 70,20±3,72% хворих, рідше – з дією метеочинників – 52,32±4,06% хворих, фізичним перенапруженням – 36,76±3,90% хворих. 4. В цілому група хворих на ПВР відрізняється великою кількістю осіб з низьким рівнем нейротизму (53,64±4,06%) у порівнянні з іншими рівнями: середнім (26,49±3,59%), високим (15,23±2,92%), дуже високим (4,64±1,71%). У хворих на СВДССС низький рівень нейротизму зустрічається частіше (57,81±4,37%), ніж у хворих на АГ (30,43±9,59%). Середній рівень нейротизму частіше зустрічається у хворих на АГ (56,52±10,34%), ніж у хворих на СВДССС (21,09±3,61%). Серед хворих на АГ відмічається переважання екстравертів над інтровертами – відповідно 69,57±9,59% і 30,43±9,59%, хворі на СВДССС рівномірно представлені інтровертами (53,91±4,41%) і екстравертами (46,09±4,41%). У хворих на СВДССС частіше зустрічається флегматичний тип темпераменту (35,16±4,22%), а у хворих на АГ – холеричний (52,17±10,42%). 5. Ознаки депресії за шкалою Гамільтона виявляються у 60,87±10,18% хворих на АГ з переважанням помірного рівня депресії і 46,09±4,41% хворих на СВДССС з переважанням легкого рівня. При цьому в обох групах хворих на ПВР він не досягає рівня клінічно значущої депресії. 6. У хворих на ПВР домінує високий рівень особистісної тривожності у 60,93±3,97%, цей показник зберігається в обох клінічних групах –у хворих групи СВДССС – 60,94±4,31%, групи АГ – 60,87±10,18%. В групі СВДССС переважає високий рівень реактивної тривожності – 61,72±4,30% хворих, тоді як в групі АГ він зустрічається у 17,39±7,90%. 7. Встановлені певні співвідношення в переважанні тонусу ВНС у хворих на ПВР: симпатикотонія – у 44,44±4,78%; парасимпатикотонія – у 29,63±4,39%; ейтонія – у 25,93±4,22%. При цьому у хворих на СВДССС спостерігається симпатикотонія у 40,63±4,34% осіб, парасимпатикотонія – у 30,47±4,07%, ейтонія – у 28,91±4,01%. У хворих на АГ симпатикотонія реєструється у 100,00±0,00%. Враховуючи певне патогенетичне значення для даної категорії хворих стану тонусу і спрямованості реакції ВНС, ці показники повинні лежати в основі диференційованого підходу до лікувально-реабілітаційних заходів. 8. Стан психовегетативного забезпечення у хворих на ПВР характеризується показниками центральної, церебральної гемодинаміки. У хворих на СВДССС відмічається збільшення хвилинного об'єму крові і зниження загального переферійного опіра, тобто гіперкінетичний тип кровообігу. У хворих на АГ спостерігається зниження хвилинного об'єму крові і підвищення загального переферійного опіра – гіпокінетичний тип кровообігу. Характерними ознаками стану церебральної гемодинаміки є наявність судинного гіпертонусу у 95,36±1,71% обстежених. Найзначущі ці ознаки для групі хворих на АГ. Крім того, утруднення венозного відтоку зустрічається у 78,26±8,60% хворих на АГ, що також більше, ніж у хворих групи СВДССС (17,97±3,39%). Міжпівкульова асиметрія є характерною для 14,06±3,07% хворих на СВДССС, 60,87±10,18% хворих на АГ. 9. Розроблена система медико-психологічної корекції та реабілітації працівників АЕК, стержневим елементом котрої є етапна диференційована сенсорно-опосредкована психотерапія з елементами аутотренінгу, яка застосувується в поєднанні з фізіо- та бальнеотерапією. Отримані результати відновлювальної терапії та реабілітації за розробленими схемами у хворих на ПВР підтвердили доцільність їх використання на санаторному етапі реабілітації, і показали високу ефективність у 75,93±4,11% випадків. Інтегральний показник ефективності терапії хворих на ПВР основної групи в 2,8 рази вищий, ніж у хворих на ПВР контрольної групи. Це дає підставу рекомендувати розроблену систему для впровадження в практику реабілітації хворих на ПВР. |