Аналіз теоретичних поглядів зарубіжних та українських науковців щодо ролі й змісту масової комунікації як складової політичної системи, а також здійснене нами дослідження відповідно його мети й завдань дозволяє дійти висновку, що перетворення мас-медіа на суб'єкт політичного життя здійснюється у формі "медіаполітики" та "медіаполітичної системи". На відміну від інших вітчизняних робіт, де проблема впливу масової комунікації на суспільство часто спрощено розглядається як маніпуляції громадською думкою, у дисертації доводиться, що масова комунікація не лише інструмент для реалізації кон'юнктурних завдань політичної діяльності, а й загальнозначимий спосіб спілкування у соціумі, який здійснює формотворчий вплив на політику. Політична комунікація, на відміну від універсальної масової комунікації, стає унікальною за своїм характером, бо вирішує завдання створення, передачі й обміну політичною інформацією, що структурує політичну діяльність та надає їй нового значення. Широке розповсюдження політичної комунікації засвідчує не лише вплив політики й політиків на медіа, а й зворотний процес медіатизації політики, коли реальна політика переводиться у символічний простір комунікації. В Україні ці глобальні процеси зазнали суттєвих трансформацій під впливом складних політичних та економічних змін, якими позначено перехідний період. Нинішня суспільно-політична структура, яку можна визначити як "корпоративний капіталізм", та її взаємодія з медіа спричинили появу медіаполітичної системи. Завданням останньої стала розробка корпоративної ідеології, вербалізація корпоративного мислення та розповсюдження зовні корпоративної ментальності під виглядом громадсько значущих інтересів. Подібні медіаоб'єднання стали вже не просто основним індикатором наявності політизованих інвестицій у медіасферу, але й своєрідною структурою інституалізації різних центрів політичної влади, репрезентуючи партії та їх лідерів, формуючи та розповсюджуючи партійні програми та ідеї, позиціонуючи їх, забезпечуючи зв'язок з електоратом, лобіюючи прийняття необхідних політичних рішень Основою медіаполітичної системи, яку ситуативно утворили великі медіа-холдинги, стала інтегрована комунікаційна модель, що включає медіа, рекламу та паблік рилейшнз. Вони створюють своєрідне "силове поле" суспільства, де і політичні структури, і вказана модель володіють певними атрибутами громадської влади. Звідси не лише функціональна, але й дисфункціональна їх роль як таких, що активно спрощують та стереотипізують свідомість пересічного громадянина і масової аудиторії у цілому. Навіть наявність декількох комунікативних центрів у такій системі веде не до плюралізму, а до брутальної плюральності з надмірною ставкою на ідеологічне спонукання та тяжіння до монопольного інформування суспільства. Дослідження інтеграційних процесів, що об'єднують складові медіаполітичної системи - медіа, рекламу та паблік рилейшнз, дозволяють дійти висновку про конвергенційний її характер, коли сутність інформаційних відносин у політиці стає ідентичною у різних каналах масової комунікації. Саме такий підхід дозволяє виявити те підґрунтя, на якому комунікація поєднується із соціальним конструктивізмом та політичною реальністю суспільства. Такий спосіб сприйняття та розуміння масової комунікації дозволяє розглядати її як спосіб регуляції соціальної діяльності суспільства та активного впливу на його політичні інститути. Основні положення викладено в наступних публікаціях автора: Демченко С.В. Принципи управління інформаційними процесами у ЗМІ в межах ПР і рекламної кампанії та їх відмінності // Ex professo. Збірник наукових праць. Випуск 3. Дніпропетровськ, 2001- с.389-394. Демченко С.В. PR французькою// Франція та Україна. Науково-практичний досвід у контексті національних культур. Матеріали УІІІ Міжнародної конференції. Т.1 Дніпропетровськ, 2002 - с.101-103. Демченко С.В. Засоби масової комунікації як інструмент управління громадською свідомістю// Вісник Дніпропетровського університету. Літературознавство. Журналістика. Випуск 5. Дніпропетровськ, 2002 - с.49-54. Демченко С.В. Ціна слова, його свобода на означає свободу від моралі та відповідальності// Журналіст України, 2003. №1-2 - с. 17-20. Місце сучасних політтехнологій в процесі регіонального політичного будівництва// Грані, 2003. № 2 - с.100-102. "Національні особливості полювання за голосами" Ж. Сегели як самовизначення французького PR// Матеріали ІХ Міжнародної конференції "Франція та Україна, науково-політичний досвід у контексті діалогу національних культур". Дніпропетровськ, 2003 - с. 119-121. Політична преса в сучасній Україні (теоретичні засади формування пропагандистської спрямованості ЗМІ)// Українська періодика: історія і сучасність. Доповіді та повідомлення восьмої всеукраїнської науково-теоретичної конференції. Львів, 2003 - с. 517-522. Міф та символ у рекламі і паблік рилейшнз// Біблія і культура. Збірник наукових статей. Випуск 5. Чернівці - с. 235-239. Це солодке слово свобода (вітчизняна преса у соціально-політичному вимірі)// Бористен, 2003. № 10 - с.27-29. Інституалізація реклами та зв'язків з громадськістю як факторів формування політичної системи в України// Грані, 2004. № 1- с.135-139. Трансформація зв'язків з громадськістю на інформаційному ринку України// Вісник Дніпропетровського університету. Літературознавство. Журналістика. Випуск 6. Дніпропетровськ, 2003 - с.272-278.
|