1. Аналіз історіографії та джерельної бази дослідження становлення та розвитку сучасної моделі молодіжної культури, ролі масового мистецтва, особливо масової музики, вивчення праць відомих фахівців у зазначеній галузі (А. Сохор, Х. Ортега-і-Гасет, А. Цукер, Г. Ашин, А. Мідлер, Л. Мархасєв, А. Попов, С. Можнягун, Є. Рум’янцев, В. Конен, К. Акопян, А. Захаров, С. Кагар-лицька, Н. Саркітов і Ю. Божко) дозволяє з’ясувати стан розробки теми та її джерельне забезпечення для подальшого її наукового опрацювання, визначити невирішені проблеми, намітити шляхи подальшого дослідження молодіжних рухів, виявлення домінантних чинників їх суспільного буття, світоглядних, ціннісних та естетичних характеристик тощо. 2. Дослідження соціально-політичних умов, культурно-історичних та науково-технічних чинників показали, що в середині ХХ століття, зокрема в післявоєнні роки, складаються передумови виникнення специфічної, безпрецедентної моделі молодіжної культури як на Заході, так і в країнах соціалістичного табору. Економічні труднощі повоєнного часу, розчарування в буржуазних (на Заході) та в соціалістичних (на Сході) цінностях та ідеалах, з одного боку, та розвиток комунікаційної техніки і засобів масової інформації, з другого, детермінували виникнення своєрідної молодіжної культури – протестної за своєю суттю та, переважно, естетичною за формою існування. 3. Молодіжна культура середини ХХ століття визначила нові принципи мислення, етичні норми та уявлення, які характеризуються спрощеними, примітивними формами самовираження, карнавально-ілюзованими дійствами, в основі яких покладено квазі-дитячу ігрову настанову, орієнтовану на непродук-тивність суб’єктів взагалі. Цей емоційно-психологічний стрижень молодіжної культури простежується в багатьох напрямках мистецтва та утворює стильовий показник музичної культури середини ХХ століття. 4. Доведено, що молодіжний рух 1950– 1960-х років має виключні ознаки порівняно з активністю молодих попередніх епох та століть. Він орієнтувався на рок-рух, а це установка на життя в ритмі взагалі. Уперше в історії розвитку людства – „рух у ритмі” виступає домінуючим фактором культурного життя. Цей факт дозволяє розглядати музичне мистецтво, а саме масову музику та її складові, як соціальний та музичний феномен, який сформував потужний пласт культури середини ХХ століття. 5. У процесі виявлення та аналізу стилістичних особливостей масової музики виникла необхідність у визначенні її жанрової групи, яка перебуває на межі професійної творчості та фольклору (за класифікацією В. Конен). Враховуючи історичні, функціональні, формоутворювальні ознаки масової музики та її складових, у роботу введено термін „актуальний фольклор”, який розкриває жанрові особливості феномена як сучасного явища музичної культури. 6. Одним з яскравих проявів масової музики є рок. Визначення соціологічних, семантичних, музичних особливостей рок-музики має величезне значення в розумінні її місця та ролі в такому складному явищі, як сучасна культура. За свою історію рок сформував ряд самостійних жанрових утворень, серед яких: ритм-енд-блюз, рок-н-рол, біг-біт, фолк, психоделічний рок, арт-рок, панк-рок тощо. Тому сьогодні ми можемо говорити про існування самостійного потужного шару, який складається з багатьох течій та посідає значне місце в музичній культурі ХХ – ХХІ століть. 7. З’ясовано, що в межах Радянського суспільства 1950 – 1960-х років ХХ століття масова музика виявилася зокрема у вигляді „самодіяльної пісні” й мистецтві „бардів” у мас-культурному прояві. Цей кельтський термін, який відродився в пісенному жанрі від раннього романтизму, мав значення сам по собі в культурній емблематиці національного мистецтва середини ХХ століття. З позицій високого, професійного, серйозного мистецтва таку художню хвилю можна розглядати як моральний занепад, „перемогу” примітиву, але як стилістична даність, з якою змушені рахуватись професіонали (за формулою Г. Адлера, стилі в музиці роблять не генії, а „маленькі майстри”), ця художня самодіяльність утворила нову якість у популярній музиці. 8. Запропоновано концепцію популярного народно-інструментального жанру на прикладі баянно-акордеонної гри, що прямо вкладається в русло проаналі-зованих стильових новацій 1950 – 1960-х років ХХ століття, підкреслюючи інструментальний чинник аналізованого періоду. Визначена концепція побудована за принципами співставлення жанрових особливостей масової музики та популярної баянно-акордеонної гри як одного з найбільш актуальних видів інструментального мистецтва середини ХХ століття. |
