Библиотека диссертаций Украины Полная информационная поддержка
по диссертациям Украины
  Подробная информация Каталог диссертаций Авторам Отзывы
Служба поддержки




Я ищу:
Головна / Медичні науки / Анестезіологія та інтенсивна терапія


Герасютенко Дмитро Едуардович. Малопоточна мембранна оксигенація крові при гострій дихальній недостатності : Дис... канд. наук: 14.01.30 - 2008.



Анотація до роботи:

Герасютенко Д.Е. Малопоточна мембранна оксигенація крові при гострій дихальній недостатності. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.30 – анестезіологія та інтенсивна терапія. – Дніпропетровська державна медична академія, Дніпропетровськ, 2008.

Дисертацію присвячено розробці і всебічному вивченню новітніх методик корекції гіпоксії у хворих з синдромом гострого пошкодження легенів при критичних станах з позицій інтегративної медицини. В клінічних умовах вивчено ефективність малопоточної мембранної оксигенації крові та встановлено протекторний вплив її на легеневу тканину. В основну групу увійшли хворі, яким разом із традиційною терапією синдрому гострого пошкодження легенів проводили малопоточну мембранну оксигенацію крові. В групу порівняння увійшли хворі із синдромом гострого пошкодження легенів, яким проводилась традиційна терапія. В залежності від стадії перебігу процесу синдрому гострого пошкодження легенів кожна група була розподілена на 3 підгрупи.

Показано, що використання традиційної інтенсивної терапії без застосування малопоточної мембранної оксигенації крові при синдромі гострого пошкодження легенів обумовлює летальність хворих на рівні 88%. При включенні малопоточної мембранної оксигенації крові у комплекс інтенсивної терапії синдрому гострого пошкодження легенів нормалізується гемодинаміка, кисневий режим і метаболізм, біологічна цілісність організму, що дозволило вижити 55,3% хворим.

У дисертації представлені теоретичні узагальнення проведення малопоточної мембранної оксигенації і вперше розглянута з позицій інтегративної медицини актуальна наукова проблема – гострого респіраторного дистрес-синдрому, що дозволило розробити новий концептуальний підхід до відновлення біологічної стійкості організму при застосуванні малопоточної мембранної оксигенації крові. Цей підхід виявляється в розкритті загальнобіологічних реакцій організму на гостру дихальну недостатность, як патогенетичну основу гострого респіраторного дистрес-синдрому.

1. При використанні малопоточної мембранної оксигенації в комплексі інтенсивної терапії 1-2 стадії синдрому гострого пошкодження легенів, на кінець сеансу, СІ збільшується до рівня 3,93+0,19 лхв-1м-2, УОС до 57+2,9 мл, при зменшені ППОС до рівня 2949+144,9 динсек-1см-5м-2, а ПТО до 4+0,36 ум. од. У той час як ЛШК зменшується до рівня 12,1+0,6 %, DО2 зменшується до рівня 538+8,9 млхв-1м-2, а VO2 зростає до 134+3,9 млхв-1м-2. При цьому збільшуються рівні УК до 29+1,2 %, ОО до 947+27,3 ккалдоба-1 на тлі збільшення ІСТТО2 до 90+4,5 мл/л. До кінця проведення ММО величина загрозонебезпечності практично нормалізувалася (44+1,9 %), а критичність тільки на 8,2% перевищувала рівень, що характеризує відсутність гіпобіотичних порушень.

2. При використанні малопоточної мембранної оксигенації в комплексі інтенсивної терапії 2-3 стадії синдрому гострого пошкодження легенів, на кінець сеансу, СІ збільшується до рівня 3,1+0,25 лхв-1м-2, УОС до 47+2,8 мл, при зменшені ППОС до рівня 2707+145,3 динсек1см5м-2, а ПТО до 3,95+0,11 ум. од. У той час як ЛШК зменшується до рівня 38,3+0,4 %, збільшуються DО2 до рівня 378+11,9 млхв1м-2 і VO2 до 134+4,7 млхв1м-2. При цьому рівень УК не змінюється і залишається 29+1,9 %, а ОО зростає до 947+37,35 ккалдоба-1 на тлі зменшення ІСТТО2 до 117+5,0 мл/л. Установлені відмінності вихідних параметрів структурно-функціональної єдності від відповідних належних величин свідчили про підвищення ризику загрозонебезпечних змін у середньому на 53% і критичності порушень енергобіотії, яка дорівнювала у середньому 39%. Вага клінічного статусу, яка характеризується підвищенням КІТС у середньому до 49%, відповідала початковій величині недостатності БЦО.

3. При використанні малопоточної мембранної оксигенації в комплексі інтенсивної терапії 3-4 стадії синдрому гострого пошкодження легенів, на кінець сеансу, СІ збільшується до рівня 2,04+0,2 лхв1м-2, УОС залишається на початковому рівні 40+3 мл, при зменшені ППОС до рівня 4701+230 динсек1см-5м-2, а ПТО до 3,59+0,26 ум. од. У той час як ЛШК зменшується до рівня 21,8+1,29 %, збільшуються DО2 до рівня 230+6,5 млхв1м-2 і VO2 до 93+5,1 млхв-1м-2. При цьому рівень УК зменшується до 49+3,9%, а ОО зростає до 657+24,8 ккалдоба-1 на тлі зростання ІСТТО2 до 173+11,3 мл/л. Біостійкість характеризувалась 14% патоенергобіотією і 32% патоенергодинамією. Вони були обумовлені зниженням БК у середньому на 50,5%, ЕДК на 69,8% і КБЦ на 30,6%. У результаті зазначених зрушень мала місце 12,6% недостатність структурно-функціональної єдності, відмінною рисою якої була 17,3% перевага загрозонебезпеки порушень функціонуючої заможності організму над критичністю зниження енергетичного статусу.

4. У порівнянні з традиційною інтенсивною терапією використання малопоточної мембранної оксигенації при 2-3 стадіях СГПЛ утримує подальший розвиток синдрому гострого пошкодження легенів, забезпечуючи 6-24 годинну стабілізацію шунтодифузійних порушень в легенях, а також розладів транскапілярного обміну. У пацієнтів з 3-4 стадією використання малопоточної мембранної оксигенації не гальмує розвитку механізмів танатогенезу, тому включення малопоточної мембранної оксигенації в інтенсивну терапію синдрому гострого пошкодження легенів повинно мати місце своєчасно в 1-2 стадіях розвитку синдрому.

5. У хворих з синдромом гострого пошкодження легенів летальність була знижена в основній групі в зрівнянні з групою порівняння завдяки використанню малопоточної мембранної оксигенації при: 2-3 стадії – на 24%; 3-4 стадії – на 15,7%. З загальної кількості 114 хворих основної групи померло 64 (56,1%), що було на 31,8% менше, ніж з 83 хворих групи порівняння 73 (87,9%) померлих.

Публікації автора:

1. Гузенко В.Н., Герасютенко Э.И., Зубченко А.Е., Погорелый Н.В., Васильева Л.В., Герасютенко Д.Э., Бойко К.А., Зубченко Д.А. Применение экстракорпоральной мембранной оксигенации крови при респираторном дистрес-синдроме взрослых и других критических состояниях // Материалы III Национального конгресса анестезиологов Украины, 16-19 мая 2000г. – Одесса, 2000. – С. 223 (дисертант провів набір та аналіз клінічного матеріалу, підготував статтю до друку).

2. Зубченко А.Е., Герасютенко Э.И., Гузенко В.Н., Васильева Л.В., Песоцкий В.В., Герасютенко Д.Э., Зубченко Д.А. Анализ применения экстракорпоральной мембранной оксигенации при синдроме полиорганной недостаточности // Проблеми військової охорони здоров’я: Збірник наукових праць Української військово-медичної академії. – Київ, 2000. – Випуск 7. – С. 471-472 (дисертант провів збір та систематизацію клінічного матеріалу, підготував статтю до друку).

3. Герасютенко Д.Э., Бурлай В.З., Великий О.И., Зубченко А.Е., Герасютенко Э.И., Гузенко В.Н., Станевский С.И., Песоцкий В.В., Галкин М.Г., Зубченко Д.А. Экстракорпоральная мембранная оксигенация крови при лечении острой альвеолярной недостаточности // Матеріали науково-практичної конференції “Організація токсикологічної допомоги в Україні”, 20-21 травня 2002р. – Київ, 2002. – С. 79-80 (дисертант провів огляд літератури, систематизацію клінічного матеріалу, підготував статтю до друку).

4. Герасютенко Д.Э. Опыт применения экстракорпоральной мембранной оксигенации крови при лечении острой альвеолярной недостаточности // Актуальні питання фармацевтичної та медичної науки та практики // Збірник наукових статей. – Запоріжжя: Видавництво ЗДМУ, 2003. – Випуск Х. – С. 197-200.

5. Герасютенко Д.Э. Результат применения экстракорпоральной мембранной оксигенации крови при лечении острой альвеолярной недостаточности / Под редакцией профессора Зайцева А.Е., профессора Никонова В.В. // Неотложная медицинская помощь: Сборник статей Харьковской городской клинической больницы скорой неотложной медицинской помощи. – Харків, 2004. – Выпуск 7. – С. 310-318.

6. Герасютенко Д.Э. Нарушение биоустойчивости при синдроме острого повреждения лёгких (СОПЛ) // Науково-практична конференція, присвячена 30-річчю кафедри торакальної хірургії та пульмонології КМАПО ім. П.Л.Шупика та 30-річчю Київської міської клінічної лікарні №17. – Київ, 2005. – С. 4-7.

7. Герасютенко Д.Э. Изменение гомеостаза при синдроме острого повреждения лёгких (СОПЛ) // Патология. – 2005. – Т.2, №2. – С. 61-63.

8. Герасютенко Д.Э. Влияние малопоточной мембранной оксигенации крови (ММО) на гомеостаз при синдроме острого повреждения лёгких (СОПЛ) // Запорожский медицинский журнал. – 2006. – №3. – С. 41-42.

9. Герасютенко Д.Э. Влияние малопоточной мембранной оксигенации крови на биоустойчивость организма при синдроме острого повреждения лёгких // Запорожский медицинский журнал. – 2007. – №3. – С. 68-70.

10. Герасютенко Е.І., Герасютенко Д.Е. Екстракорпоральна мембранна оксигенація крові при гострій дихальній недостатності. Інформаційний лист про нововведення в системі охорони здоров`я №168-2005. Укрмедпатентінформ. м.Київ (дисертант приймав участь в удосконаленні способу проведення екстракорпоральної мембранної оксигенації крові при гострій дихальній недостатності і впровадженні його в практику).