У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення важливої наукової проблеми – комплексного макроекономічного аналізу процесу заощадження у трансформаційній економіці України, що виявилося у з’ясуванні основних закономірностей формування компонентів національних заощаджень і взаємозв’язків між ними та визначенні теоретико-методологічних і практичних засад посилення впливу економічної політики уряду на заощаджувальний процес у вітчизняній економіці. Проведене дослідження дало підстави зробити такі висновки. 1. Мотиви та чинники заощаджувальної поведінки домогосподарств, рішення яких відмовитися від споживання частини поточного доходу відіграють первинну роль у формуванні заощаджень в економіці, аналізує сучасна теорія споживання / заощадження. В її основу покладено принцип, що з перебігом часу індивіди намагаються зберігати граничну корисність своїх видатків постійною; це відображає їхнє прагнення до зрівнювання споживання як у короткостроковому, так і у тривалому періодах. В останні роки активно розвивається бігевіористський підхід в економічній теорії, прихильники якого наголошують на важливості психологічних чинників при ухваленні людьми економічних рішень. У перспективі саме поєднання традиційного і бігевіористського підходів може сприяти значному прогресу у розумінні рішень індивідів щодо міжчасового розподілу їхніх ресурсів. 2. Ґрунтовний аналіз динаміки і структури національних заощаджень в Україні після початку ринкової трансформації економіки неможливий без дослідження ситуації у сфері нагромадження у період занепаду адміні-стративно-командної системи. Відчутне зниження норми нагромадження, погіршення його структури та перманентне зниження ефективності, хибна інвестиційна стратегія стали ключовими чинниками різкого загострення внутрішніх суперечностей директивно-планової економіки. Водночас наростання проблеми дефіциту споживчих товарів і послуг у другій половині 1980-х років призвело до критичного розбалансування споживчого ринку і швидкого зростання вимушених заощаджень домогос-подарств. Сформувався так званий монетарний, або грошовий, надлишок, який відображав надмір купівельної спроможності населення і становив вагому загрозу інфляційного вибуху. В Україні монетарний надлишок був приблизно на третину вищим, ніж у СРСР загалом, що створило об’єктивні передумови для помітно вищих темпів інфляції після лібералізації цін. 3. У країнах з ринковою економікою заощадження домогосподарств є найважливішим компонентом національних заощаджень. У 1992–1994 роках, в умовах гіперінфляції і катастрофічного зниження реальних доходів, домогосподарства України швидко витрачали заощадження. Урядова стратегія фінансування дефіциту бюджету через інфляційний податок сприяла вилученню заощаджень з банківського сектору і переведенню їх у готівку в національній та іноземній валюті. У період відносної стабілізації вітчизняної економіки у 1995–1999 роках зародилися дві важливі тенденції – поступове збільшення організованих заощаджень, передовсім вкладів у банківській системі, і підвищення схильності до заощадження у національній валюті. Ці тенденції ще чіткіше проявилися у перші роки після відновлення економічного зростання, відколи обсяги заощаджень домашніх господарств помітно збільшились. Проте ще досі частка неорганізованих заощаджень, зокрема в іноземній валюті, залишається значною. 4. Згідно з результатами регресійного аналізу, ключовими визначниками особистих заощаджень у трансформаційній економіці України є реальний ВВП на одну особу, частка сумарних трансфертів (крім допомог у натурі) сектору домашніх господарств у ВВП, частка податкових надходжень у ВВП та державні заощадження. Високі значення скоригованого коефіцієнта детермінації та F-статистик свідчать про наявність тісного зв’язку між рівнем заощаджень домогосподарств і згаданими змінними та достовірність отриманих результатів. Оскільки друга зі згаданих змінних є важливою складовою доходу домогосподарств, а третя – вагомо впливає на нього, то видається обґрунтованим такий загальний висновок: динаміка особистих заощаджень за умов серйозних соціально-економічних збурень, притаманних періоду ринкової транс-формації економіки, визначалася передовсім змінами реального доходу домашніх господарств. 5. Попри різке зниження у роки трансформаційного спаду, у 2004 році валові та чисті національні заощадження як частка ВВП в Україні повернулися до своїх рівнів на початок перехідного періоду. Водночас у реальних величинах ці показники не досягли ще й 60% від рівня 1990 року. Основними визначниками валових національних заощаджень в Україні є рівень заощаджень попереднього року, рівень державних заощаджень, частка суми усіх соціальних допомог сектору домогосподарств у ВВП, рівень монетизації та політичні чинники (зокрема нестабільність, спричинена проведенням виборів). Виявлені за допомогою регресійного аналізу відмінності між чинниками чистих і валових національних заощаджень відображають особливо вагоме значення особистих заощаджень у формуванні чистих національних заощаджень. 6. Серйозні негативні наслідки для процесу відтворення в Україні мало порушення у роки трансформаційного спаду гармонійності розподілу валового наявного доходу між інституційними секторами економіки. Податкова система країни у цей період була орієнтована на збільшення частки використовуваних доходів сектора загального державного управління, що вкрай негативно позначилося на формуванні заощаджень сектору нефінансових корпорацій; ситуація помітно поліпшилася лише з відновленням економічного зростання. Ще одним ключовим чинником динаміки заощаджень підприємств була амортизаційна політика, яка характеризувалася низкою серйозних недоліків. Оптимальною моделлю амортизаційної системи в Україні може стати лібералізована система, за якої власники основного капіталу матимуть більшу свободу у виборі амортизаційного режиму. 7. Аналіз державних заощаджень в Україні пов’язаний з помітними методологічними труднощами. Використання як показника державних заощаджень суми дефіциту бюджету та інвестиційних видатків уряду дає змогу адекватно відобразити ключові тенденції зміни заощаджень держави у вітчизняній економіці. У межах такого підходу динаміка державних заощаджень в Україні безпосередньо визначається динамікою дефіциту бюджету. Після від’ємних значень періоду трансформаційного спаду, у 1999–2004 роках державні заощадження в Україні були додатними у межах 1,5–3,4% ВВП, проте в останні роки проблема дефіциту бюджету знову загострилася. 8. Ефективність впливу фіскальної політики на ситуацію в економіці країни загалом і на процес заощадження зокрема може знижувати низка чинників. Проте більшість науковців погоджується, що рівність Рікардо, яка заперечує дієвість фіскальної політики, може розглядатися лише як більш чи менш вдале наближення. З позиції формування ефективної макроекономічної політики, ступінь взаємозамінності державних і приватних заощаджень має ключове значення. Обмежений характер ефекту витіснення приватних заощаджень державними забезпечує урядові певні засоби впливу на динаміку національних заощаджень. В Україні у 1992–1998 роках простежувалася майже повна взаємозамінність державних і приватних заощаджень, проте у наступні роки масштаб такого ефекту витіснення зменшився, що розширює можливості уряду сприяти підви-щенню рівня національних заощаджень. 9. Структура системи оподаткування, зокрема співвідношення оподаткування доходів та споживання індивідів, може впливати на їхні рішення щодо міжчасового розподілу своїх ресурсів. Нещодавні зміни у законодавстві щодо оподаткування фізичних осіб (перехід до плоскої шкали, продовження мораторію на оподаткування процентів за депози-тами) сприяли підвищенню рівня заощаджень домогосподарств в Україні. Відображенням цих законодавчих змін стало зростання упродовж 2004–2005 років частки непрямих податків у податкових надходженнях на 10%. Низький рівень заощаджень значної більшості домогосподарств становить серйозну проблему на мікроекономічному рівні. Згідно з результатами досліджень зарубіжних фахівців, програми стимулювання пенсійних заощаджень, орієнтовані передовсім на групи населення з низькими доходами і з доходами, нижчими за середні, можуть бути достатньо ефективними. З початком пенсійної реформи в Україні також запроваджено елементи податкового стимулювання пенсійних заощаджень. Як свідчить порівняльний аналіз, запропоновані вітчизняним домо-господарствам податкові стимули є достатньо вагомими. Важливими передумовами успішного розвитку системи недержавного пенсійного забезпечення в Україні є завоювання довіри населення і забезпечення широкого вибору надійних фінансових інструментів для інвестування пенсійних коштів. 10. На розвиток економічної ситуації в Україні у перші роки трансформаційного спаду несприятливо вплинуло проведення кількома урядами політики фінансового стримування, зумовлене збереженням строгого державного регулювання на ринку кредиту після лібералізації ринків споживчих і капітальних благ та факторів виробництва. Адресне кредитування вибраних підприємств та галузей економіки унемож-ливлювало дію ринкового механізму досягнення рівноваги на ринку позичкових коштів і ускладнило діяльність фінансових посередників. Низка особливостей перехідної економіки не дає змоги вичерпно дослідити вплив реальної процентної ставки на міжчасовий вибір домо-господарств в Україні. Все ж кореляційний аналіз свідчить про існування позитивного зв’язку між реальною процентною ставкою і темпами зрос-тання вкладів у національній валюті у перші роки відновлення еконо-мічного зростання. Навіть якщо частина приросту вкладів у банківській системі спричинена перетворенням неорганізованих заощаджень в орга-нізовані, зростання реальної процентної ставки відіграло тут вагому роль. 11. Надмірне зволікання з проведенням реальних реформ спричинило безпрецедентну тривалість трансформаційного спаду в Україні і різке зниження рівня життя людей. З позиції забезпечення передумов для усталеного зростання особливо важливим видається існування у вітчизняній економіці двобічного зв’язку між динамікою реального ВВП і кількома показниками заощаджень, виявлене за допомогою еко-нометричних розрахунків. Це відображає можливість формування сприятливого “зачарованого кола”: економічне зростання збільшення реальних доходів населення підвищення рівня заощадження збільшення нагромадження капіталу економічне зростання. Одним із ключових завдань нинішнього етапу реформування вітчизняної економіки є удосконалення механізму трансформації заощаджень в інвестиції і підвищення ефективності використання національних заощаджень. Домогтися цього можна за допомогою цілеспрямованого стимулювання інвестиційного процесу, досягнення реальних результатів у протидії незаконному вивезенню капіталу і тіньовій економічній діяльності. Лібералізація правил гри в одних сферах капіталоутворення поряд з підвищенням ролі держави в інших можуть помітно поліпшити інвестиційний клімат у країні і сприяти значно повнішому перетворенню наявних національних заощаджень в реальні інвестиції. Неодмінною передумовою забезпечення в Україні усталеного економічного зростання є усвідомлення важливості соціокультурних та інституційних чинників. Успіху досягають лише ті країни, яким вдається оптимально поєднати свою традиційну соціокультурну систему з новітніми науково-технологічними досягненнями. 12. Для збереження перспективи долучення у майбутньому до кола розвинених країн Україна потребує сьогодні підтримання стабільно високих темпів економічного зростання, що неможливо без істотного збільшення обсягів інвестицій. За недостатніх масштабів залучення іноземного капіталу і небезпеки серйозних збурень в економіці у разі повної лібералізації фінансових ринків здатність мобілізувати відповідні обсяги заощаджень у вітчизняній економіці є необхідною передумовою успішного розвитку країни. Однак збільшення рівнів заощаджень та інвестицій у національній економіці не є універсальним і безумовним рецептом успіху. Лише за умов розвитку належного макроекономічного та інституційного середовища і проведення послідовної економічної політики підвищення рівня національних заощаджень може трансформуватися у підвищення темпів економічного зростання. |