Список використаних джерел Додатки У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, яке виявляється у з’ясуванні основних складових та чинників внутрішньої конкурентоспроможності підприємств в Україні як бази для формування ринкових відносин та прискорення зростання вітчизняної економіки. 1. У командно-адміністративній системі змагальність підприємств була повністю заглушена пануванням міністерств і відомств. Усунення змагальності ділових одиниць підриває ціновий механізм, за допомогою якого порівнюються результати і витрати. За таких умов розподіл ресурсів між галузями і підприємствами відбувається згідно з директивами центральних планових органів, що визначає структуру виготовленої продукції. Водночас підриваються стимули до зменшення витрат виробництва, підвищення якості та оновлення асортименту продукції. Товарна господарка, позбавлена конкурентних імпульсів, неминуче занепадає. 2. Присутність конкурентного механізму у національній економіці є головною умовою підвищення внутрішньої конкурентоспроможності ділових одиниць. Цей механізм постійно тримає під економічним тиском усіх виробників, спонукаючи їх до безперервного пошуку резервів підвищення продуктивності праці та поліпшення якості продукції. У конкурентній економіці купівля-продаж товарів і послуг відбувається на підставі цін, які формуються в ході взаємодії попиту і пропозиції. Ділові підприємства, в яких рівень продуктивності праці високий, досягають нижчих витрат та привласнюють більший додатковий дохід у розмірі різниці між суспільно допустимими та індивідуальними витратами. 3. Внутрішньо конкурентоспроможними є підприємства, які завдяки ефективно організованій виробничій, збутовій, маркетинговій, управлінській діяльності, здобувають переваги над іншими товаровиробниками, виготовляють потрібну споживачам продукцію з використанням найновіших досягнень науки і техніки, оперативно пристосовуються до змін кон’юнктури ринку, оптимізують свої розміри та обсяги виробництва задля максимізації прибутку. Конкурентоспроможність підприємств доцільно аналізувати, використовуючи моделі, в яких за основу береться конкурентоспроможність продукції, а також виробничий потенціал підприємства та вплив на нього зовнішнього середовища. Ці моделі дають змогу врахувати стан чинників макроекономічного середовища, які помітно впливають на конкурентоспроможність суб’єктів економічної діяльності. 4. Недосконала нормативна база підприємницької діяльності є важливим деструктивним чинником конкурентоспроможності вітчизняних підприємств. Інституційно-економічне середовище, що сформувалося в Україні, внаслідок непрозорого, нестабільного та недосконалого господарського законодавства, відсутності належної безпеки підприємництва підриває стимули до легальної діяльності фірм, сприяє зростанню тіньової економіки, знижує конкурентоспроможність ділових одиниць. Головним напрямом підвищення рівня конкурентоспроможності вітчизняних підприємств є інституційно-економічне оздоровлення економіки і передовсім стабілізація та удосконалення нормативно-правової бази економічної діяльності. 5. Для підвищення рівня внутрішньої конкурентоспроможності вітчизняних підприємств необхідно забезпечити чітке та неухильне дотримання прав власності, їх специфікацію та формування у свідомості громадян позитивного ставлення до приватної власності. Для вкорінення і зміцнення приватного сектору необхідно спростити процедуру реєстрації підприємницької діяльності, зменшити кількість видів діяльності, що підлягають ліцензуванню, підтримувати розвиток середнього і дрібного бізнесу. Приватизацію великих збиткових державних підприємств здійснювати відповідно до міжнародних стандартів на конкурсних засадах, забезпечуючи виконання новими власниками взятих на себе інвестиційних зобов’язань. 6. Економіка України може стати конкурентоспроможною лише у разі структурної перебудови її паливно-енергетичного сектору у напрямі диверсифікації постачання енергоносіїв, налагодження жорсткого контролю за фінансовими потоками у цій галузі задля недопущення зловживань та спекуляцій з боку природних монополій. Для зміцнення конкурентних позицій вітчизняних виробників необхідна нова фіскальна політика, яка передбачає зменшення кількості податків на ділові одиниці, зведення до мінімуму податкових пільг, залишивши їх лише у окремих випадках (наприклад, для підприємств, що здійснюють інноваційну діяльність), встановлення граничного коефіцієнта податкового навантаження на рівні 35-40%, створення повної правової бази оподаткування через ухвалення Податкового кодексу України. 7. Зміцнення конкурентних позицій вітчизняних виробників можна досягти вдосконаленням антимонопольного законодавства, зняттям бар’єрів для вступу суб’єктів господарювання на існуючі ринки та стимулюванням їх входження на монополізовані, вдосконаленням і поширенням практики проведення тендерів, забезпеченням умов для формування реального власника в аграрному секторі та розвитку цієї важливої галузі, проведенням адміністративної реформи, удосконаленням правової бази економічної діяльності, її узгодження з законодавством розвинутих країн. |