У дисертації обґрунтований новий – логістичний напрям в суспільній географії (суспільно-географічна логістика), який має метою розробку теоретичних та практичних основ дослідження нової сфери світової господарської діяльності – ринку логістичних послуг, що формується нині в результаті поглиблення процесів міжгалузевого поділу праці як у світовому господарстві взагалі, так і в Україні. 1. Об’єктом суспільно-географічної логістики є логістичні системи та логістичні потоки. Логістичні системи поділяються на функціональні , галузеві, регіональні. До функціональних належать системи постачання, виробництва, збуту. До галузевих – промислові, агропромислові, транспортні, торговельні, туристичні, банківські, митні, міжнародного бізнесу тощо. До регіональних – логістичні системи мікрорівня (підприємство), мезорівня (область, ТВК, кластер), макрорівня (країна), мегарівня (група країн, регіон світу), метарівня (світ). Логістичні потоки охоплюють матеріальні, сервісні, інформаційні, фінансові. Предметом суспільно-географічної логістики є геопросторова організація та оптимізація логістичних систем та логістичних потоків з урахуванням їх екологічної безпеки та геоінформаційного забезпечення. 2. Теоретико-методологічна концепція суспільно-географічного дослідження логістичної діяльності та ринку логістичних послуг ґрунтується на системно-процесуальному підході, що знайшов вираз в територіальних функціях логістики та парадигмах суспільно-географічної логістики – аналітичній, технологічній, маркетинговій та інтегральній. Ця концепція включає і принцип – метод СГЛ, розроблений автором, - територіально – логістичний інжиніринг, сутність якого полягає в об’єднанні процесів постачання, виробництва, збуту територіально-господарських систем в наскрізний територіально-логістичний потік та його оптимізації на підставі класичного логістичного принципу „Точно в строк” з урахуванням територіальної оптимізації, екологічної безпеки та глобального моніторингу. СГЛ включає наукові категорії територіальні організації логістичних систем-закономірності, засади, чинники. Зокрема до останніх належать географія виробництва, географія споживання, географія транспортної інфраструктури та чинник стратегії управління. 3. Ефективним інструментом дослідження СГЛ є топологічний аналіз територіально-логістичних систем (ТЛС), що дозволяє вирішити основні проблеми їх оптимізації: раціональне розміщення регіональних логістичних центрів (РЛЦ), визначення зон їх дій та розрахунки оптимальних маршрутів руху. До вирішення першої проблеми доцільно використати показники центральності та оцінки положення РЛЦ відносно головних шляхів. Вирішення другої проблеми слід проводити із застосуванням методу розкладу територіально-логістичних мереж (ТЛМ) на елементарні компоненти. Третю проблему належить вирішувати за допомогою задач про мінімальне сполучення, найкоротший шлях та дерево найкоротших відстаней. 4. Геопросторовий аналіз систем виробничої логістики доцільно здійснювати на підставі теорії багатостадійних систем виробництва (БССВ). Центральне місце в ній займає перетворення складових БССВ у прості, що має метою упорядкування ТЛМ, зведення їх до більш простих форм. Методи теорії графів є ефективними і щодо просторового аналізу взаємодії складових елементів ТЛС, і як графічні відбиття класифікацій. Саме останній підхід має в своїй основі метод „гілок та меж”, що дозволяє вирішити класичну задачу збутової логістики – „задачу комівояжера”. 5. Як функціональні та забезпечуючі складові, так і розглянуті в дисертації інтегруючі напрямки логістики характеризуються чітко визначеними геопросторовими складовими та аспектами. Аналіз, проведений в роботі, дозволив запропонувати комплексні заходи з їх вдосконалення. Зокрема для функціональних видів логістики – це проблема вибору найкращого постачальника в логістиці постачання; проблема використання „штовхаючої” чи „витягуючої” системи у виробничій логістиці та проблема визначення ефективних каналів та ланцюгів збуту в логістиці збуту. Щодо забезпечуючих складових СГЛ – транспортної логістики, логістики запасів і складування, то для першої до таких заходів належать вибір виду транспорту та перевізника (на підставі рейтингової оцінки), розрахунки раціональних маршрутів перевезень. Логістика запасів вирішує просторово-територіальні питання щодо розміщення (концентрації) запасів, їх централізації/децентралізації та ешелонування в територіально-логістичному ланцюзі. Просторово-територіальні проблеми складської логістики пов’язані з визначенням місцезнаходження складів та їх кількості, розподілом товарних запасів між складами та на самих складах. Просторово-територіальні аспекти мають важливе значення і для інтегруючих напрямків СГЛ – логістики „швидкого реагування”, логістики в туризмі та міжнародної логістики. 6. Значення СГЛ зростає в умовах глобалізації світового господарства, що відбиває гасло ХІІ Всесвітнього конгресу з логістики (Гельсінкі, 1997) - „Логістика з’єднує людей, ринки, материки”. Нині в умовах другої „революції” в постачанні логістика надає важливу конкурентну перевагу міжнародним фірмам і країнам. Тому розвитку логістики приділяють нині значну увагу в ЄС, США, Японії, інших країнах. Про істотне значення логістики у світовому господарстві свідчить її частка у валовому світовому продукті – 12%. Особливо успішно проходить розвиток логістики в ЄС, де існує програма створення єдиної транспортно-логістичної інфраструктури (PEN), яка розглядається як базова складова євроінтеграції. Ця програма Єврологістики має чітку геопросторову структуру: включає окремі програми для „старих” країн-членів ЄС та ЄАВТ (TEN), для країн-„нових” членів ЄС (TINA), для країн – кандидатів на вступ до ЄС (TIRS) та програму розбудови панєвропейських (транспортних) коридорів РЕС (10). Крім цього Єврокомісія спонсорує розвиток трансконтинентальних ТК (Балтика – Чорне море, TRACECA, Європа – Азія, ЧТК) та Панєвропейських транспортних зон. 7. Програма Єврологістики включає і регіональні проекти, зокрема це LOCEU (Логістика для периферійних країн ЄС) та TEDIM (Телематика та логістика в управлінні зовнішньою торгівлею країн ЄС). Якщо проектом LOCEU охоплені шість „окраїнних” країн ЄС, то TEDIM включає декілька проектів, з яких особливо ефективним є BOPCom (Відкрита комунікаційна система портів Балтики). В ЄС сформувався розвинутий ринок логістичних послуг, на якому виділяються логістичні компанії Schenker-BTL (ФРН–Швеція), DHL (Німеччина), TNT (Голандія) та ін. Отримав значний розвиток ринок транспортно-логістичних послуг США, де виділяються такі логістичні фірми, як UPS, FedEx, Fritz, Rider, ін. Додатковим стимулом його розвитку є створення НАФТА, що збільшило масштаби діяльності логістичного бізнесу США. В межах НАФТА реалізуються регіональні проекти за участю логістики (Макіладорас). 8. Національний ринок транспортно-логістичних послуг України виник разом із здобуттям незалежності і нині швидко розвивається. На ньому чітко вирізняються такі спеціалізовані сегменти: з міжнародних та внутрішніх експрес-перевезень, з комплексних перевезень майна, з міжнародних та внутрішніх перевезень вантажів. Але домінують на цьому ринку поки що потужні міжнародні фірми. До значних українських транспортно-логістичних компаній належать Укрінтеравтосервіс, Рапід, Орлан -Транс, БМ – Транс, Транс – Пеле, Транс – Кінг та ін., які сконцентровані в найбільших транспортних вузлах України. Отже молода сфера транспортно-логістичних послуг України потребує не тільки наукової, але й державної підтримки. 9. У проектах Єврологістики важливе місце приділяється Україні в силу її надзвичайно вигідного транзитного положення. Це відбиває найвищий серед країн Європи транзитний рейтинг. Є такі напрямки участі України в Європейській транспортно-логістичній інтеграції: 1) Панєвропейські транспортні коридори (через територію України проходить 4 ПЄК - №№ 3, 5, 7, 9). 2) Трансконтинентальні транспортні коридори (TRACEКA, Балтика – Чорне море, Європа – Азія, ЧТК). 3) Панєвропейські транспортні зони, зокрема Чорноморська. Відповідно до державних документів в Україні встановлена мета створення національної мережі міжнародних транспортних коридорів, що передбачає розробку їх територіальної схеми та мережі міжнародних логістичних терміналів (МЛТ). Розбудову останньої доцільно починати з першої черги МЛТ, до якої в дисертації віднесені 8 міст України. Ця пропозиція вже знаходить підтвердження в проектах логістичних центрів, що розробляються, зокрема „Явір – центру” (біля Львова). В дисертації проаналізований проект ще одного перспективного МЛТ – в м.Рава-Руська. У здійсненні проектів Єврологістики Україні доцільно розвивати співробітництво насамперед з Польщею, Литвою, Туреччиною, Росією, Китаєм. 10. Суспільно-географічна логістика має особливо тісні зв’язки з екологією (екогеографією) та картографією, оскільки транспортно-логістична діяльність передбачає в сучасних умовах обов’язкові заходи з екологічної безпеки та геоінформаційного супроводження. Актуальність цих питань для СГЛ є підвищеною, оскільки в логістичних джерелах України про них поки що не згадується. Між тим західні логістичні видання питанням екології відводять важливе місце, а в Євросоюзі існує низка суворих законів та вимог щодо екобезпеки транспорту. Західні вчені та практики – логістики запровадили відповідну назву „зелена логістика”. За нашою думкою, більш вдалим варіантом буде „екологістика”. Вона досліджує екологістичні проблеми насамперед на рівні підприємства, а також ТЛС мезо, макро, мега та метарівнів. Тому врахування європейських екологічних вимог повинно бути обов’язковою умовою транспортно-логістичної діяльності в Україні. Важливу роль в СГЛ відіграють геоінформаційні системи, що надають можливість глобального моніторингу та контролю руху вантажів та транспортних засобів. Нині існують дві системи глобальної навігації – американська GPS та російська ГЛОНАСС. Українські транспортно-логістичні фірми все ширше використовують GPS, а також європейські локальні системи супутникового зв’язку. Університетська картографія у співпраці з СГЛ повинна прийняти участь у задоволенні зростаючого попиту на ці послуги в Україні. 11. Теоретичні і прикладні результати проведеного дослідження підтверджують актуальність та посилюють значимість суспільно-географічної логістики не тільки як науково-практичного логістичного напряму в суспільній географії, але й як перспективної області університетської підготовки географів – управителів з логістики, які маючи комплексну підготовку з логістики, суспільно-географічної логістики, екологістики, геоінформаційних систем та інших географічних, логістичних, математичних, економічних, інформативних дисциплін, іноземних мов, можуть з успіхом претендувати на відповідальні посади в динамічній галузі з великим майбутнім – сфері транспортно-логістичних послуг України, як європейської держави. |