Анотація до роботи:

Шишкін В. С. Людський розвиток: оцінка та основні напрями підвищення його рівня. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.09.01 - Демографія, економіка праці, соціальна економіка і політика. - Інститут демографії та соціальних досліджень НАН України, Київ, 2004.

У дисертаційній роботі вдосконалено концепцію розвитку людського потенціалу, методологію побудови узагальнюючих показників та методику розрахунку регіонального індексу людського розвитку. Розроблено нові методологічні підходи та запропоновані методики розрахунку дезагрегованих показників людського розвитку. Розроблена методика для оцінки регіональних рівнів людського розвитку в Україні. Запропоновано оригінальну методику і здійснена порівняльна оцінка людського розвитку країн з перехідною економікою. Розроблено прогноз базових регіональних аспектів людського розвитку. На основі зроблених розрахунків окреслено основні напрями державної соціально-економічної політики з метою розв’язання специфічних проблем розвитку людського потенціалу різних регіонів України.

1. Існуюча система інтегральних показників людського розвитку є результатом компромісу між кількістю країн, у яких може бути застосована ця методика, зважаючи на наявне інформаційне забезпечення, та відповідністю інтегрального показника концепції людського розвитку.

2. Запропонованi методики оцінки людського розвитку спираються на результати критичного аналізу та узагальнення міжнародного досвіду.

3. Оцінка рівня людського розвитку в країнах з перехідною економікою за методикою ПРООН не враховує, достатнім чином, варіацію рівнів освіти та спрямованості ВВП на потреби людини. Тому була побудована система показників, методика розрахунку ваг первинних показників та методика обчислення інтегрального показника людського розвитку для країн з перехідною економікою.

4. Необхідність зіставлень рівнів розвитку різних регіонів у межах країни і виокремлення складових визначених розбіжностей, з одного боку, та наявність необхідного інформаційного забезпечення, з другого, обумовлюють доцільність і можливість побудови ієрархічної системи показників регіонального людського розвитку. Розроблений комплексний підхід до відбору показників, оцінки ваг показників та розрахунку регіонального індексу людського розвитку є вирішенням цього завдання.

5. Проведений аналіз довів необхідність розрахунку індексу людського розвитку диференційовано за статтю та віком з використанням нових підходів. В роботі запропонована методика розбудови інтегральних показників людського розвитку з диференціацією за статтю. Вперше в практиці розрахунку інтегральних показників людського потенціалу побудована методика обчислення індексу людського розвитку з диференціацією за віком як в межах країни, так і для міждержавних порівнянь.

6. За інтегральним показником людського розвитку для країн транзитивної економіки рейтинг України мав чітку тенденцію до зниження, і серед 22 країн у 2001 році Україна посідала лише 16 місце. Нижче знаходилися лише країни Середньої Азії та Молдова.

Падіння рейтингу України протягом десяти років відбувалося на тлі демографічної кризи та погіршення стану здоров’я населення України. Економічна криза призвела до практичного занепаду системи охорони здоров’я, все вищезгадане спричинило значні втрати людського потенціалу, але проблеми у сфері охорони здоров’я на відміну від демографічної ситуації, можуть бути виправлені вже протягом наступних 5–7 років за умови реалізації програм реформування системи охорони здоров’я та пропаганди здорового способу життя.

Найбільш суттєвих втрат Україна зазнала у сфері матеріального добробуту населення. На відміну від стану та розвитку охорони здоров’я ця проблема ще довго буде істотно зменшувати інтегральний показник людського розвитку в Україні.

7. Лідером серед регіонів України за рівнем людського розвитку є місто Київ. Це обумовлено високим рівнем інтегральних показників базових аспектів людського розвитку. Для всіх інших регіонів не була характерна така стабільність, і якщо значні коливання рейтингу міста Севастополя можна пояснити ненадійністю оцінок показників, то коливання рейтингу великих областей цілком обумовлене ступенем реалізації конкретних регіональних програм за базовими аспектами людського розвитку.

8. За регіональним індексом людського розвитку та інтегральними показниками аспектів людського розвитку можна виділити чотири усталені групи областей, для кожної з яких необхідно розробити індивідуальну програму підвищення розвитку людського потенціалу.

9. Попри значну регіональну диференціацію є програма, яка має бути реалізована для всіх регіонів. Вона полягає, перш за все, у наданні більш широких повноважень місцевим органам влади, ефективнішому використанні ними місцевих бюджетів та невідкладних заходах щодо захисту оточуючого середовища.

Публікації автора:

1. Шишкін В. Методика оцінювання рівня людського розвитку // Соціально-економічний розвиток України. Проблеми статистики: Зб. наук. пр. – К., 1999. – №1. – С.234–238.

2. Шишкін В. С. Методика побудови регіонального індексу людського розвитку // Збірник наукових праць кафедри управління трудовими ресурсами і розміщення продуктивних сил Тернопільської академії народного господарства “Регіональні аспекти розвитку та розміщення продуктивних сил України”. – Тернопіль, 1999. – №3. – С.223–227.

3. Шишкін В. С. Гендерна диференціація розвитку людського потенціалу в Україні // Збірник наукових праць кафедри управління трудовими ресурсами і розміщення продуктивних сил Тернопільської академії народного господарства “Регіональні аспекти розвитку та розміщення продуктивних сил України”. – Тернопіль, 2000. – №4. – С.293–298.

4. Шишкін В. С. Методика розрахунку індексу людського розвитку з диференціацією за віком // Соціально-економічний розвиток України. Проблеми статистики: Зб. наук. пр. – К.: НДІ статистики, 2000. – №2. – С.215–220.

5. Шишкін В. С. Концептуальні та методологічні підходи до вивчення регіональних особливостей людського розвитку //Статистика України. – 2001. – №1. – С.30–38.

6. Шишкін В. С. Феномен бідності молодих сімей в Україні в контексті людського розвитку //Вісник Технологічного університету Поділля. Серія: економічні науки. – 2001. – № 2. Ч. 1. – С.186–188.

7. Шишкін В. С. Методологічні засади оцінювання діяльності місцевих органів влади // Соціально-економічний розвиток України. Проблеми статистики. Зб. наук. пр. – К.: НДІ статистики. – 2002. – №4. – С.247-253.

8. Шишкін В. С. Тенденції людського розвитку в країнах транзитивної економіки //Збірник наукових праць кафедри управління трудовими ресурсами і розміщення продуктивних сил Тернопільської академії народного господарства “Регіональні аспекти розвитку та розміщення продуктивних сил України”. – Тернопіль, 2002. – №7. – С.237–242.

9. Шишкін В. С. Регіональна диференціація матеріального добробуту населення України // Вісник Технологічного університету Поділля. Серія: економічні науки. – 2003. – № 4. Ч. 1. – Том 2. – С.138-140.