Анотація до роботи:

Гнатюк М.І. Літературознавчі концепції Івана Франка в контексті методологічних пошуків українського літературознавства другої половини ХІХ – початку ХХ століття. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук за спеціальністю 10.01.06 – теорія літератури. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Київ, 2003.

Дисертацію присвячено проблемам становлення та функціонування літературознавчих шкіл в Україні та ролі у цьому процесі Івана Франка. Уперше як цілісні й самодостатні досліджуються розвиток таких літературознавчих шкіл в Україні, як культурно-історична школа, бібліографічний метод, психологічна школа, філологічна, порівняльно-історичне літературознавство, їх генеза функціонування, їх своєрідність і самоцінність у типологічних зіставленнях зі слов'янським, ширше європейським літературознавством. Це дозволило розкрити новаторство літературознавчих пошуків Івана Франка, його роль в утвердженні нових способів наукового мислення видатних українських учених (М.Драгоманов, М.Петров, М.Дашкевич, С.Єфремов, М.Грушевський, С.Смаль-Стоцький, О.Колесса, М.Євшан та ін.), які не лише визначали теоретичний рівень українського літературознавства означеного періоду, але й певною мірою робили свій внесок у теорію та практику літературознавчого аналізу.

Проблеми існування літературознавчих шкіл досліджуються не тільки, виходячи з теоретичних постулатів європейських літературознавчих шкіл, але й зважаючи на досвід чисто українських підходів до аналізу, які враховували специфіку національного функціонування художнього тексту.