Лашкова Олена Іванівна. Лісові миші Sylvaemus (Muridae) фауни України: поширення, морфометрична мінливість та ідентифікація: дисертація канд. біол. наук: 03.00.08 / НАН України; Інститут зоології ім. І.І.Шмальгаузена. - К., 2003. , табл.
Анотація до роботи:
Лашкова О.І. Лісові миші, Sylvaemus (Muridae) фауни України: поширення, морфометрична мінливість та ідентифікація. – Рукопис. - Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук за спеціальністю 03.00.08 – зоологія. – Інститут зоології ім. І.І. Шмальгаузена НАН України. - Київ, 2003.
На основі кількісного опису індивідуальної мінливості та міжвидових відмінностей за промірами тіла й краніометричними (зокрема, мандибулярними та одонтометричними) ознаками охарактеризовані особливості чотирьох видів лісових мишей (S.uralensis, S.arianus, S.sylvaticus, S.tauricus) на території України: уточнені межі ареалів, описані географічні градієнти в мінливості, вікові зміни в їхньому зв'язку з міжвидовою алометрією, статевий диморфізм. Розроблено ідентифікаційні алгоритми, що дозволяють визначати видову належність лісових мишей за різними групами ознак (у тому числі за сильно фрагментованим зубним матеріалом).
У результаті проведеного дослідження підтверджена наявність у фауні України чотирьох видів роду Sylvaemus, а саме S.uralensis, S.arianus, S.sylvaticus і S.tauricus.S.alpicola у Карпатах і S.ponticus у Кримських горах не були виявлені.
Ареали жовтогорлої і степової мишей збігаються з зонами рослинності (південна межа поширення S.tauricus відповідає південній межі широколистяних лісів, а північна межа поширення S.arianus охоплює область сухого степу). У той же час ареали S.uralensis і S.sylvaticus не відповідають так однозначно природно-кліматичному районуванню України.
Незважаючи на вірогідні відмінності видів лісових мишей за значеннями емпіричних ознак та індексів, міжвидові хіатуси в їх розподілах, навіть із поправкою на вік, відсутні. В більшості випадків це унеможливлює точну ідентифікацію за одиничними морфометричними ознаками, і вирішення цієї задачі потребує застосування методів багатовимірної статистики.
Міжвидова мінливість лісових мишей виявляється в відмінності лінійних розмірів скоріше, ніж у відмінностях форми тіла та черепа, і тому в діагностиці цієї групи краще користуватися емпіричними ознаками, а не індексами.
Географічна мінливість 4-х видів лісових мишей у межах території України наявна, однак її спрямованість і характер є видоспецифічними.
Статеві відмінності в лісових мишей незначні й істотно не впливають на характер міжвидової мінливості. Самці за усіма виявленими вірогідно відмінностями крупніші за самок.
Найбільш надійними в дискримінації є краніометричні ознаки і проміри тіла (відповідно 94 - 98% і 88 - 94% правильно визначених особин). При цьому основний внесок у діагностику забезпечено обмеженим числом ознак (довжина задньої ступні та вуха, довжина молярного ряду, довжина слухових барабанів, відстань від різцевих отворів до лінії, що з'єднує краї перших молярів).
За мандибулярними ознаками правильно ідентифікується видова належність приблизно 89% особин.
Видова належність приблизно 86% особин може бути визначена за промірах трьох верхніх або нижніх корінних зубів з урахуванням даних про вік. У верхній щелепі найбільш інформативними виявилися розміри 1-го моляра (73% правильних визначень), а в нижньої - 2-го (77%).
Задача ідентифікації жовтогорлої миші успішно вирішується з використанням будь-яких груп морфометричних ознак (у середньому 98% правильних визначень). Лісова миша може бути успішно визначена за краніометричними ознаками (96 - 100%), а мала - за краніометричними ознаками (100% для групи молодих особин) і за промірами нижньої щелепи (96%). Найскладніше ідентифікувати морфологічно проміжну степову мишу - її діагностика за дослідженими ознаками практично нерозв'язана (у середньому 79% правильних визначень).