У дисертації вперше здійснено комплексний монографічний аналіз проблем у лісоохоронній галузі в історичному зрізі з часів Київської Русі до 1990 р. На підставі проведеного дослідження сформульовано нові наукові положення, зроблено висновки, які мають значення як у теоретичному, так і в практичному плані, виявлено недоліки норм, що регулюють відносини в лісоохоронній справі, запропоновано напрями їх вдосконалення, зокрема: по-перше – проведення зваженої кадрової політики та впровадження оптимальної чисельності центрального і місцевого лісоохоронного апарату, відокремлення функцій лісового господарства від функцій лісової промисловості. Відповідно до ст. 18 Лісового кодексу постійні лісокористувачі мають право на спеціальне використання лісових ресурсів (рубки головного користування). Згідно із ст. 23, 26 Лісового кодексу органам Держкомлісгоспу на місцях (держлісгоспам) надається право здійснювати державне управління і контроль у галузі ведення лісового господарства. Це призводить до порушення держлісгоспами принципу несумісності функцій державного управління і контролю у галузі ведення лісового господарства із здійсненням підприємницької діяльності, тобто веденням порубок головного користування. Виявлені негаразди та проблеми у лісовому господарстві країни зумовлюються поєднанням в особі лісогосподарських підприємств функцій продавця деревини на пні, її покупця та контролера. Відтак пропонується доповнити Лісовий кодекс статтями: у главі 5 “Компетенція державних органів у галузі управління і контролю за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів” – “Заборонити суміщати одній і тій самій юридичній особі: реалізацію функцій державного управління в галузі охорони, захисту, використання лісового фонду і відтворення лісів; здійснення порубок головного користування і переробки отриманої при цьому деревини” та у главі 16 “Лісова охорона” – “Лісова охорона незалежно від форми власності лісів є підзвітною органам державної влади та місцевого самоврядування, на території яких знаходяться ці ліси”; по-друге, оскільки чинне й досі Положення про державну лісову охорону (1982 р.) вже давно не відповідає вимогам часу, зобов’язати Держкомліс згідно зі ст. 87 Лісового кодексу України розробити і подати на затвердження Кабінету Міністрів України новий Статут про лісову охорону, закріпивши в ньому з огляду на соціальний захист і матеріальне заохочення українських лісоохоронців встановлення відсоткової винагороди від суми коштів, перерахованих до бюджету внаслідок особистої службової діяльності; поклавши на державну лісову охорону обов’язок здійснювати захист в лісгоспах державної форми власності, державних лісгоспах інших форм господарювання – лісову відомчу охорону, приватних лісах – лісову охорону власників (юридичних і фізичних осіб); по-третє, долучати до охорони лісів спеціальні підрозділи правоохоронних органів, доповнивши відповідними статтями закони України “Про міліцію”, “Про прокуратуру”. |