Поетика Е.Дікінсон визначає її творчий здобуток як такий, якому притаманні певні концептуальні риси залежно від основних характеристик її ідіостилю, ідіолекту та когнітивного стилю, де позамовний контекст слугує призмою, через котру переломлюється концептуальна специфіка вираження образів у віршах на шляху до відтворення читачем. У результаті дослідження поетики Е.Дікінсон у когнітивному ключі ми дійшли висновку про її унікальність, оскільки особливості ідіолекту, ідіостилю та когнітивного стилю поетеси свідчать про те, що авторка не є заангажованою традиційним суспільним баченням канонів життя, а завдяки самоізоляції пропонує неканонічний погляд на духовні цінності, що знаходить вияв у концептуальному наповненні текстів із превалюванням емотивності та точності зображення ключових образів шляхом фокусування уваги на їх характерних ознаках. Експресивність та образність поетичних текстів Е.Дікінсон досягаються завдяки авторській граматичній системі поетеси, де часте порушення загальноприйнятих норм англійської мови через присутність інверсій та еліпсисів компенсується частотністю їх вживання. Паралельні конструкції, включаючи анафору та епіфору, антитезу, порівняння та градацію, слугують ключовими стилістичними прийомами, що визначають ідіостиль Е.Дікінсон, і таким чином є формуючими елементами її поетики. Вживання заперечної частки “не” характерне для поетичних текстів Е.Дікінсон через часте зображення подій, які ніколи не відбувались, не відбудуться чи не можуть відбутися з причини обмеженого життєвого досвіду авторки. “Фрагментарність” мовлення та перенасичення віршів тире сприяють глибині смислового наповнення, стимулюючи читача експериментувати з баченням словесно-поетичних образів завдяки реконструкції пропущених елементів речень залежно від особливостей світогляду читача. Інший аспект смислової концентрації текстів Е.Дікінсон полягає у їх високій образності, що нагадує емоційний розряд, завдяки ефекту очуднення, який виникає в результаті неконвенційності форми речень та вживання пунктуаційних знаків. Е.Дікінсон системно використовує інверсії, повтори, паралельні конструкції, тропи, синестезію та словесно-поетичні образи. Відповідно, індивідуально-авторська граматика Е.Дікінсон базується на конвергенції стилістичних засобів і прийомів та концептуальних складових образів. Світоглядні установки поетеси детерміновані її усамітненим життям та виявляються як концепти, де превалюють контейнер та рух у їх численних виявах залежно від локалізації образу на векторі “позитив-негатив”. Усамітнений спосіб життя Е.Дікінсон детермінує шляхи концептуалізації дійсності поетесою, через що додатково до універсальних метафор її концептуальна картина світу містить індивідуально-авторські метафори (життя – це подорож морем, смерть – це невід’ємний елемент буття) та виявляє тенденцію до метонімізації образів (зокрема вживання однини замість множини, частини для позначення цілого). Е.Дікінсон часто фокусує увагу на непримітних представниках природи (наприклад, малинівці, гусені, маргаритці). Як результат, своєрідність поетики авторки досягається через наповненість концептуального простору її віршів зоо-образами та фіто-образами (птах, бджола, гусінь, метелик, квітка) через виняткову роль природи, яка має значний вплив на формування концептуальної картини світу поетеси. Для поетики Е.Дікінсон характерною є конвергенція мовленнєвих засобів та концептуальних образів. Це пояснюється тим, що її творчий підхід до віршотвору і поетична майстерність не дозволяють їй замислюватися про необхідність вживання слів, потрібних лише для дотримання рими та утворення правильних синтаксичних структур речень. Інакше це призвело б до втрати повноти змісту, котрий авторка прагне донести. У випадках, коли Е.Дікінсон говорить від власного імені, сприймати її твори в автобіографічному ключі не раціонально, оскільки поетеса компенсує недолік спілкування з людьми, відправляючись у “подорож” своєї уяви чи створюючи собі уявних друзів за браком реального досвіду спілкування. Відповідно, ліричне “Я” авторки виступає складником її когнітивного стилю. Виявлення основних складників поетики автора та розробка методики її дослідження у когнітивному руслі є перспективними у плані подальших розвідок поетики авторів не лише поетичних, а й прозових текстів. Важливими можуть бути знахідки зіставного підходу до вивчення поезій та листів Е.Дікінсон, для якої не існує чіткої стильової межі між віршами і листами. |