З огляду на тип мовної особистості письменника, у лінгвокультурному просторі художньої прози Редьярда Кіплінга відображаються світогляд, менталітет, спосіб життя, побутовий та соціальний устрій, притаманний культурам Заходу та Сходу. За допомогою різнорівневих мовних засобів у межах концептосфери ЛЮДИНА вербалізуються як ізоморфні, так і аломорфні риси у представленні англійців та індусів, а концептосфери ФЛОРА, ФАУНА, ПРИРОДНІ ЯВИЩА вирізняються лише аломорфними рисами. У царині англійської лінгвокультури концептосфера ЛЮДИНА поєднує позитивні та нейтральні складники, а для індійської культури, відображеної у художніх прозових творах Р.Кіплінга, ЛЮДИНА не є значущою. Більшість ціннісних концептів, виокремлених у художній прозі Р.Кіплінга (КОХАННЯ, ПОВАГА, ПРАВДА, ОСВІТА, ДРУЖБА), мають ізоморфний характер і притаманні як англійцям, так і індусам. Концептосфери індійського та англійського лінгвокультурних просторів відбивають особливості соціального, духовного, побутового розвитку обох культур. Концептосфера ПРИРОДНІ ЯВИЩА репрезентована основними концептами ВОДА та ВОГОНЬ. У межах кожної з національних традицій засобами сучасної англійської мови вербалізується концепт ФАУНА, який відрізняється рівнем важливості у обох лінгвокультурах: на противагу індійській культурі, у рамках англійської він не є суттєвим. Відмінність географічного розташування Англії та Індії зумовила значущість концептів ПРОСТІР та ЧАС в обох культурах. Проте, якщо для англійців ЧАС – це поняття, яке визначається конкретними подіями, рухом годинникової стрілки, то для індуса ЧАС пов’язується з природними явищами. Ключові концепти обох культур передаються за допомогою метафор. Завдяки їхньому використанню автор передає узагальнені образи національно-культурних англійських та індійських традицій. Лексикалізація синтаксичних груп відображає прагнення письменника передати якомога більше інформації та донести до читача перлини східної мудрості. У межах однієї такої одиниці Р.Кіплінг концентрує обсяг інформації, що традиційно виражається цілим реченням. Вживання лексичних одиниць, які є культурно забарвленими маркерами, відтворює особливості життя етнічних осередків, зображених у художніх прозових творах Р.Кіплінга. Цьому сприяє використання значної кількості неасимільованих запозичень та фразеологічних одиниць. Спосіб, темп і ритм життя на Заході та Сході відтворюється Р.Кіплінгом різними синтаксичними конструкціями. Типовими для відображення життя англійців є прості речення, необтяжені громіздкими конструкціями, що надають додаткову інформацію. Характерною рисою мови представників англійського культурного простору є економія. Притаманними опису життя англійців є номінативні, еліптичні речення, що відзначаються стислим викладом думок. Водночас життя зображується за допомогою складних синтаксичних конструкцій з різними типами зв’язку, що сприяє відтворенню специфіки їхньої культури. Значна кількість вставних конструкцій різного типу надають додаткову інформацію, що сприяє кращому відтворенню атмосфери Індії. Типовими для відображення індійської культурної традиції є інфінітивні речення, які використовуються, головним чином, з повчальною метою, а разом з тим передають ідеї східної мудрості. Значна кількість спонукальних речень позначає той факт, що людина – недосконала, не варта нічого без природного фактору істота, її вчинками та діями необхідно керувати. Напруження та неспокій, радість і переживання передаються за допомогою різних засобів звукової експресії. Особлива увага приділяється звуконаслідувальним словам, оскільки природа вважається основою життя на землі, то будь-які її прояви неодмінно відтворюються в творчості автора. Звуконаслідувальна лексика сприяє відтворенню природоцентричного характеру індійської культури. Художній прозовий твір Р.Кіплінга є лінгвокультурним утворенням, яке віддзеркалює особливості етнічного оточення та індивідуального простору мовної особистості письменника, поєднуючи мовні одиниці кожного рівня для відтворення рис англійської та індійської національних традицій. Отримані результати становлять основу для подальшого дослідження проблематики, порушеної у дисертаційній роботі. Перспективним є вивчення мовних засобів різних рівнів, за допомогою яких зображаються побут і традиції, притаманні іншим культурам. Доцільним також буде виявлення міфологічного підґрунтя відповідних особливостей та їхньої вербалізації. |