У дисертації проведено аналіз лінгвокогнітивного та комунікативного аспектів внутрішнього мовлення персонажів на матеріалі художньої прози французького письменника Ф.Моріака. Результати аналізу свідчать про те, що форми внутрішнього мовлення персонажів художнього твору є носіями його концептуальної інформації. Вичленування базових концептів із внутрішнього мовлення персонажів дозволило реконструювати фрагмент індивідуально-авторської картини світу письменника. Внутрішнє мовлення є головним художнім засобом для відтворення мовленнєво-розумової діяльності персонажів романів Ф.Моріака. Воно являє собою інтеграційні комплекси, до яких входить невласне-пряма мова, внутрішні рефлексії, внутрішня пряма мова, внутрішня непряма мова, внутрішній діалог, невербалізоване внутрішнє мовлення. Внутрішнє мовлення є також одним із основних композиційних засобів у романах Ф.Моріака. Воно виконує функції композиційних проспекцій, інтроспекцій, ретроспекцій, що в плані архітектоніки проявляється у вигляді зачинів, вставок, кінцівок. Поєднання сенсорних реакцій персонажів з іхніми думками створює підґрунтя для концептоутворення в невербалізованому внутрішньому мовленні, яке в художній прозі Ф.Моріака являє собою синестетичні комплекси: слухо-зорові, зорово-слухо-нюхові, дотиково-зорові. Наративна структура моріаківських романів відзначена тим, що внутрішнє мовлення персонажів, представлене внутрішнім монологом та невласне-прямою мовою, складає основу оповіді від 1-ї та 3-ї осіб. У романах Ф.Моріака внутрішнє мовлення розширює свої функції. Виступаючи як опис та оповідь, воно включає пейзажі, портрети, характеристики, а також зовнішнє мовлення інших персонажів. Чужа пряма та непряма мова, а також гібридні форми передачі чужого мовлення привносять додаткові точки зору, створюючи своєрідний стереоскопічний ефект бачення, що є підґрунтям для вичленування концептуальної інформації з аналізованого внутрішнього мовлення. Внутрішні діалоги в романах Ф.Моріака функціонують в адресатних підсистемах: “Я – Я” і “Я – ТИ”. Внутрішні діалоги підсистеми “Я – Я” фактично є внутрішніми полілогами. Специфікою внутрішніх діалогів у підсистемі “Я – ТИ” є звертання в думках до Бога, тобто внутрішні діалоги-молитви, а також звертання до уявного співбесідника. Персонажам Ф.Моріака властиві фіктивні діалоги – спогади суб’єкта свідомості про розмову з іншим персонажем. У колективному внутрішньому мовленні створюється моноскопічний ефект бачення зображених подій і персонажів внаслідок того, що кілька суб’єктів свідомості виражають одну точку зору. Концепти, вичленовані із фрагментів внутрішнього мовлення персонажів проаналізованих романів, з вершинним концептом ЛЮБОВ є базовими в індивідуально-авторській картині світу Ф.Моріака. Її специфіка зумовлена християнським світосприйнятям та приналежністю письменника до католицької церкви. Моріаківська картина світу є христоцентричною. | 