Анотація до роботи:

Павлова І.В. Лінгвокогнітивна експлікація фантастичного образу в російському художньому тексті (на матеріалі творів О.Р.Бєляєва). – Рукопис.

Дисертація на здобуття вченого ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.02.02 – російська мова. – Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова. – Київ, 2007.

Дисертацію присвячено дослідженню художнього фантастичного образу як факту вербалізації ментальних процесів (свідомого та несвідомого характеру) з позицій когнітивної лінгвістики в аспекті теорії фреймів. У ході аналізу образів науково-біологічної фантастики з’ясовано, що в їх основі лежать категорії антропоморфізму і зооморфізму, що потребувало розробки систем фреймів 'людина' та 'тварина'. Окрім фрейму, виділено й уточнено інші складові компоненти (артефактність, антифактивність, ідея невідомого, міфологема, прецедентний феномен) та з’ясовано їх мовну експлікацію. Фантастичні образи розглядаються як мікротексти, що є компіляцією складових компонентів. Розкрито специфіку відображення міфопоетичної парадигми смислів у фантастичному тексті. У роботі репрезентовано основні механізми створення образу: аглютинацію, гіперболізацію, схематизацію.

Проведене дослідження сприяє з’ясуванню принципів організації інформації в художньому тексті та способів передачі цієї інформації мовними засобами.

Гуманізація науки зумовила перехід традиційних і нових лінгвістичних дисциплін на якісно новий науково-пізнавальний рівень. Наявні досягнення в галузі семантики художнього тексту можуть бути підґрунтям для його аналізу, який проводиться з позицій нового напряму теорії мови – когнітивної лінгвістики і відкриває широкі можливості для дослідження творчих інтенцій людини.

Аналіз лінгвокогнітивної реалізації фантастичних образів у науково-фантастичній прозі О.Р.Бєляєва дозволяє зробити такі висновки.

В основі образів науково-біологічної фантастики лежать категорії антропоморфізму й зооморфізму. З цими категоріями співвідносяться системи фреймів 'людина' і 'тварина'. Фреймова система 'людина' являє собою утворення, до якого можуть входити структурні елементи трьох рівнів. У розробці фрейму 'тварина' було використано відомості, представлені вченими-зоологами. Проте відповідно до мети й через особливість обраних об’єктів дослідження репрезентовано чотирьохрівневу систему фрейму 'тварина'.

Дослідження фреймів з урахуванням взаємозв'язків текстових пресупозицій й фонових знань сприяло визначенню особливостей модифікації фреймових структур у створенні ірреальних образів. Антропоморфні образи характеризуються зміною квалітативної й квантитативної заповненості вершинних вузлів фреймів третього рівня. Зооморфні образи створюються шляхом зміни структури слота у межах одного фрейму; взаємодії частин двох фреймів одного класу; поєднання двох фреймів різних класів. Маргінальні (антропозооморфні й зооантропоморфні) образи характеризуються взаємодією слотів структурних елементів двох систем.

Дослідження реалізації фреймових моделей, покладених в основу будь-якого фантастичного образу, дозволило виявити й описати ряд активних елементів, які його формують: міфологему, антифактивність, емоційність, ідею невідомого, артефактність, фрейм, а також прецедентний феномен для антропоморфного образу. Ці компоненти об’єктивуються в тексті (самостійно або у поєднанні) з різною частотою. Їх контекстна експлікація являє собою етапи репрезентації фантастичного образу, зумовлені завданням, яке ставить перед собою автор, створюючи ірреальний образ у своєму творі. Спостерігається така частотність об’єктивації елементів у створенні образу антропоморфної істоти на основних етапах репрезентації: компонентом, який використовується найактивніше, є фрейм: він активізується у 66 із 73 проаналізованих етапів; емоційність виявила себе у 41 випадку, що пов’язано з особливістю фантастичного жанру та його образністю; артефактність наявна у 35 епізодах, що зумовлено приналежністю представлених образів до біологічної фантастики; міфологема активізована у 24 випадках, що підтверджує думку про віднесеність згаданих творів до третьої епохи міфотворчості; антифактивність реалізується у 12 епізодах; звернення до прецедентних феноменів зафіксовано у п’яти випадках; ідея невідомого активізується один раз.

Серед особливостей мовних засобів створення фантастичного образу в тексті необхідно відзначити: 1) активне вживання мовних та контекстуальних синонімів й антонімів при реалізації антропоморфних образів; 2) використання синонімічних рядів дієслів, що зумовлює перехід іменників з одного лексико-граматичного розряду до іншого (істота – неістота). У створенні образів категорії антропоморфізму характерною є активізація символів прецедентних феноменів (прецедентних імен й висловлювань), власне авторизованих антропонімів. Апеляція до прецедентного імені й висловлення призводить до виникнення ілюзії реальності того, що відбувається. Використання поетонімів сприяє створенню образу, його характеристиці крізь призму імені, відображенню позиції автора, емоційному впливу на читача. У тексті також використовуються конструкції, що являють собою вільні сполучення слів, омонімічні відомим фразеологізмам. На дериваційному рівні активізуються морфологічні способи словотворення. Для морфологічного рівня характерним є використання темпоральних прислівників, прикметників у формі вищого ступеня, транспозиція часів дієслова, використання дієслів умовного способу. На синтаксичному рівні активно використовуються дієслівні й іменні словосполучення, складносурядні речення з протиставними сполучниками (а, но). Емоційність експлікується шляхом використання окличних і питальних речень. Образна об’єктивація ірреальних зооморфних істот здійснюється шляхом використання різноманітних мовних засобів. На лексичному рівні активно використовуються синоніми, антоніми, лексеми з кількісним значенням. На дериваційному рівні – основоскладання й афіксація. На морфологічному рівні – частки, неозначені й заперечні займенники. Активно використовуються такі одиниці синтаксичного рівня: іменні складні та прості словосполучення, що виражають атрибутивні відношення; використовуються предикативні основи, які об’єктивують образи ірреальних істот. Семантико-синтаксичне оформлення образів характеризується перевагою позиції агенса при експлікації образів тварин, пацієнса при реалізації антропоморфних образів.

Актуалізація згаданих категорій в тексті призводить до появи маргінальних форм: репрезентуються образи зооантропоморфних й антропозооморфної істот, відповідно до ступеня активізації структури основного й додаткового фреймів. На синтаксичному рівні ця група образів формується шляхом використання прикладок, синтаксичних конструкцій з протиставним сполучником; складних синтаксичних конструкцій, у яких головна частина не має структурної самостійності, що формально виявляється у наявності сполучника-частки то; постпозитивною прикладкою; складносурядним реченням із значенням послідовності; речень із вставними, порівняльними конструкціями із сполучниками как, словно, как будто. Дослідження міфологем, покладених в основу створюваних образів, реконструює широкий європейський міфологічний шар, елементи якого відтворюються несвідомо й апріорно, що зумовлено внутрішньожанровою проникністю фантастики, у якій у найновіших формах відроджуються найдавніші мотиви, сюжети, образи.

Аналіз засобів створення фантастичних образів у тексті виявив зумовленість експлікації вербалізацією фреймових структур когнітивних одиниць нематеріального ментального у тісному зв’язку з функцією уяви й творчими інтенціями. Таким чином, використання фреймового підходу для вивчення фантастичного образу як художнього переосмислення реальних понять, знань дозволило нам виявити межу між реальним і надприродним, дійсним і вигаданим. Розроблена методика та отримані результати можуть бути використані для проведення аналізу будь-якого іншого фантастичного образу в межах зазначених у дослідженні категорій.

Публікації автора:

1. Павлова И.В. Художественно-вербальная реализация воображения в фантастическом тексте // Науковий часопис НПУ імені М.П.Драгоманова. Серія № 8. Філологічні науки (мовознавство і літературознавство): Зб. наукових праць. – К.: НПУ імені М.П.Драгоманова, 2005. – Випуск 1. – С. 177 – 181.

2. Павлова И.В. Создание образа антропоморфного существа в художественном тексте. Когнитивный аспект // Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія «Лінгвістика»: Збірник наукових праць. Випуск II. – Херсон: Видавництво ХДУ, 2005 – С. 379 – 384.

3. Павлова И.В. Фреймовый поход к анализу образа зооморфного существа в фантастическом тексте // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И.Вернадского. Серия “Филология», 2006. – Т.19 (58). № 3. – С. 131 – 134.

4. Павлова И.В. Фреймовая интерпретация образов категории антропоморфизма русского фантастического текста (на материале романа А.Р.Беляева «Голова профессора Доуэля») // Науковий часопис Національного педагогічного університета імені М.П.Драгоманова. Серія 9: Актуальні проблеми сучасного мовознавства. – К., 2007. – C. 68 – 72.

5. Павлова И.В. Мифологические основы образа ирреального существа в фантастическом тексте (на материале произведения А.Р.Беляева «Голова профессора Доуэля») // Научно-методический журнал «Русский язык и литература в учебных заведениях». – К., 2007. – № 2-3 – C. 35 – 39.

6. Павлова И.В. Семантическая интерпретация фрейма сверхъестественного существа // Сборник статей «Функциональное описание естественного языка и его единиц». – Ялта, 2004. – С. 274 – 275.

7. Павлова И.В. Функционирование образа сверхъестественного существа в фантастическом тексте // Мова і культура: Наукове видання. – К.: Видавничий Дім Дмитра Бурaго, 2004. – Т.IV/2. – Вип.7: Лінгвокультурологічна інтерпретація тексту. – С. 189 – 195.

8. Павлова И.В. Фреймовый подход к анализу образа птицы как антропозооморфного существа в русских народных сказках // Сборник статей «Актуальные проблемы менталингвистики». – Черкассы, 2005. – С. 102 – 104.