1. Лікування постраждалих з переломами дистального відділу кісток гомілки є актуальною медико-соціальною проблемою, яка характеризується значною частотою ушкоджень, високим відсотком незадовільних результатів. Найбільш перспективним напрямком лікування цього контингенту постраждалих на етапі гострого періоду травми є стабільно-функціональний остеосинтез на основі розробки та удосконалення апаратів і технології зовнішнього черезкісткового остеосинтезу. 2. Виділено три клінічні групи постраждалих, в основу розподілу яких було покладено характер анатомо-морфологічних структур ушкодження, що визначало вибір диференційованої технології і тактики лікування. 1 група включала перелом присередньої кісточки зі зміщенням або розрив дельтоподібної зв’язки + перелом бічної кісточки або малогомілкової кістки зі зміщенням + розрив міжгомілкового синдесмозу, підвивих стопи назовні (61хворий – 59,2%); 2 група – перелом присередньої кісточки зі зміщенням або розрив дельтоподібної зв’язки + перелом бічної кісточки або малогомілкової кістки зі зміщенням + розрив міжгомілкового синдесмозу, підвивих стопи назовні та розходження вилки гомілковостопного суглоба + перелом заднього відділу епіфіза великогомілкової кістки з розміром відламка в 1/3 і більше суглобової поверхні, підвивих стопи назад та назовні (36 хворих – 34,9%); 3 група включала осколкові внутрішньосуглобові переломи дистального метаепіфіза великогомілкової кістки + перелом бічної кісточки або малогомілкової кістки зі зміщенням + розрив міжгомілкового синдесмозу (6 хворих – 5,9%). 3. Розроблена конструкція апарата зовнішньої фіксації спице-стержневого типу і монтованих на ньому компресійно-репонівних пристроїв забезпечує повноцінну репозицію і стабільну фіксацію переломів дистального відділу кісток гомілки та дозволяє зменшити тривалість монтажу, число перфоративних каналів у гомілці на 50%, виключити проведення спиць і стержнів через згинально-розгинальний м’язовий масив гомілки. 4. Розроблена диференційована з урахуванням характеру ушкодження і зміщення відламків технологія лікування постраждалих з переломами дистального відділу кісток гомілки є малотравматичною і безпечною щодо ушкодження важливих анатомічних утворень гомілки, оптимізує процеси відновлення функції у гомілковостопному суглобі. 5. Удосконалено комплекс лікувально-відновлювальних заходів, який включає остеосинтез, медикаментозне та фізіофункціональне лікування та спрямований на поєднання періоду фіксації відламків і відновлення функції гомілковостопного суглоба. 6. Запальні ускладнення зовнішнього черезкісткового остеосинтезу доцільно класифікувати за ступенем виявлення та причинами виникнення: а) ускладнення, що зумовлені технологічними особливостями методу; б) ускладнення, що зумовлені погрішностями при реалізації технології; в) ускладнення, що зумовлені індивідуальними особливостями імунологічних, метаболічних процесів організму. Це дозволяє диференційовано підійти до визначення лікувальної тактики. 7. На основі клініко-статистичного, електрофізіологічного, біомеханічного досліджень встановлено підвищення, в порівнянні з відомими методами, ефективності лікування постраждалих з переломами дистального відділу кісток гомілки апаратом зовнішньої фіксації спице-стержневого типу: в порівнянні з методом закритої ручної репозиції та гіпсової іммобілізації у 1-й групі на 36,6%, у 2-й групі – на 31,8%, у 3-й групі – на 31,5%; у порівнянні з використанням апаратів черезкісткового остеосинтезу спицевого типу відповідно у 1-й групі – на 12,9%, 2-й групі – на 10,2% і в 3-й групі – на 9,7%. | 