Анотація до роботи:

Матійців О.Б. Лікування хронічного рецидивуючого урогенітального хламідіозу у жінок репродуктивного віку. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за фахом 14.01.01 – акушерство і гінекологія. – Науково-дослідний інститут медичних проблем сім'ї Донецького національного медичного університету ім. М. Горького МОЗ України, Донецьк, 2007.

У дисертації подано нове вирішення актуальної задачі гінекології – підвищення ефективності лікування хворих на хронічний УГХ у жінок репродуктивного віку шляхом лімфотропного введення антибіотика.

На підставі ретроспективного аналізу клінічних особливостей і результатів лікування хронічного рецидивуючого УГХ у жінок репродуктивного віку встановлено, що хламідіоз часто зустрічається серед жінок 18-25 років; 66,67% пацієнток відзначають ранній початок статевих відносин (до 18 років), у більшості з них (89,81%) кількість статевих партнерів 2 і більше; запальний процес у 23,15% пацієнток проходив безсимптомно, а рецидив при традиційній терапії зареєстровано у 28,7% випадків. Результати патоморфологічних досліджень показали, що у тканинах ендометрія, у стінці маткової труби та яєчника мають місце запальні інфільтрати, які поряд зі склеротичними змінами судин мікрогемоциркуляторного русла створюють несприятливі умови для проникнення антибіотиків із крові у вогнища хронічного запалення, що, імовірно, знижує ефективність традиційної терапії.

Ехографічно встановлено, що у жінок репродуктивного віку, хворих на хронічний УГХ, має місце збільшення (1,3±0,1мм, р<0,05) регіональних (пахових) лімфовузлів порівняно з нормою (0,6±0,1мм, р<0,05), а цитологічно в пунктаті лімфатичного вузла визначається гіперплазія тканини, що характерно для хронічного лімфаденіту. Разом з тим через 7–10 днів після закінчення лікування за розробленою нами методикою ехографічно визначалися структурно незмінені нормальної величини лімфовузли (0,6±0,1мм, р<0,05), а цитологія пунктату відповідала нормі.

Визначено, що при внутрішньовенному введенні пефлоксацину в терапевтичній дозі 400 мг концентрація препарату у виділеннях з порожнини матки через 3 години досягає 4,1 ± 0,2 мкг/мл, через 6 годин – 3,8 ± 0,2 мкг/мл, а через 12 – 3,6 мкг/мл (р<0,05), що недостатньо для підтримки мінімальної концентрації, яка призводить до загибелі 90% хламідій при введенні препарату 2 рази на добу. При лімфотропному методі введення препарату в дозі 5 мкг/кг ваги жінки концентрація пефлоксацину в тканинах уражених хламідійною інфекцією органів через 3 години досягає 28,1 ± 0,2 мкг/мл, через 6 годин – 24,3 ± 0,2 мкг/мл, через 12 – 20,2 ± 0,2 мкг/мл та через 24 години складає 12,4 ± 0,2 мкг/мл, що більш ніж у 7 разів (р<0,05) та на термін більше 24 годин перевищує мінімальну інгібуючу концентрацію, що приводить до загибелі 90% хламідій.

Розроблений спосіб дозволяє повністю елімінірувати збудника з організму, знизити добову дозу антибіотика в 2 рази та скоротити терміни лікування в 2,33 рази (р<0,05).

У роботі подано нове вирішення актуальної задачі гінекології – підвищення ефективності лікування хронічного УГХ у жінок репродуктивного віку шляхом лімфотропного введення антибіотика.

1. В результаті ретроспективного аналізу клінічних особливостей та результатів лікування хронічного рецидивуючого УГХ у жінок репродуктивного віку доведено, що хламідіоз часто зустрічається у віці 18-25 років, рецидивує при традиційній терапії в 28,70% випадків, чинниками, що сприяють хронізації запального процесу, є: ранній початок статевих відносин (до 18 років) у 66,67%, полігамні статеві відносини у 89,81% та безсимптомний перебіг запального процесу у 23,15% випадків.

2. На підставі патоморфологічних досліджень показано, що у жінок із хронічним УГХ у тканинах ендометрія, у стінці маткової труби та яєчника разом із наявністю запальних інфільтратів, які складаються з лейкоцитів, гістіоцитів та плазматичних клітин, мають вид “лімфоїдних фолікулів”, проникають на значну глибину та займають обширні ділянки, мають місце склеротичні зміни стінок артеріол, пристінкове скупчення лейкоцитів та лімфоцитів, ектазований просвіт та набряклий ендотелій венул, що разом з інфільтратами навколо судин мікрогемоциркуляторного русла створюють несприятливі умови для проникнення антибіотиків із крові у вогнища хронічного запалення, що знижує ефективність традиційної терапії.

3. Ехографічно встановлено, що у жінок репродуктивного віку, хворих на хронічний УГХ, має місце збільшення у 2 рази (р<0,05) регіональних (пахових) лімфовузлів порівняно з контрольною групою, а цитологічно в пунктаті лімфатичного вузла визначається гіперплазія тканини, що характерно для хронічного лімфаденіту. Разом з тим через 7–10 днів після закінчення лімфотропного лікування ехографічно визначаються структурно незмінені нормальної величини лімфовузли (0,6±0,1мм, р<0,05), а цитологія пунктата відповідає нормі, тоді як після традиційної терапії має місце збільшення регіональних лімфовузлів у 1,2 рази (р<0,05) порівняно з нормою, а цитологічно в пунктаті визначаються залишкові явища лімфаденіту.

4. Визначено, що при внутрішньовенному введенні пефлоксацину в терапевтичній дозі 400 мг концентрація препарату в крові через 3 години досягає 7,5 ± 0,2 мкг/мл, через 6 годин – 7,0 ± 0,2 мкг/мл, через 12 – 5,8 ± 0,2 мкг/мл (р<0,05), що відповідає МІК-90, при цьому концентрація препарату у виділеннях з порожнини матки через 3 години складає лише 4,1 ± 0,2 мкг/мл, через 6 годин – 3,8 ± 0,2 мкг/мл, а через 12 – 3,6 мкг/мл (р<0,05), що недостатньо для підтримки мінімальної концентрації, яка повинна приводити до загибелі 90% хламідій при введенні препарату 2 рази на добу.

5. При лімфотропному способі введення препарату в дозі 5 мг/кг ваги пацієнтки концентрація пефлоксацину у крові не перевищує 3,2±0,1 мкг/мл (р<0,05), тоді як концентрація пефлоксацину у тканинах, уражених хламідійною інфекцією органів (виділеннях з порожнини матки) через 3 години досягає 28,1 ± 0,2 мкг/мл, через 6 годин – 24,3 ± 0,2 мкг/мл, через 12 – 20,2 ± 0,2 мкг/мл і через 24 години складає 12,4 ± 0,2 мкг/мл, що більш ніж у 7 разів (р<0,05) перевищує МІК-90 та на термін дії становить більше 24 годин.

6. Результати проведених досліджень дають підставу вважати, що розроблений спосіб лімфотропної антибіотикотерапії хронічного рецидивуючого УГХ, порівняно з традиційним внутрішньовенним введенням антибіотиків є більш ефективнішим, приводить до ліквідації регіонального лімфаденіту та нормалізує мікроциркуляцію між міжклітинним простором та кров'ю, дозволяє повністю елімінувати збудника з організму, знизити добову дозу антибіотика в 2 рази та скоротити терміни лікування в 2,33 рази (р<0,05).

Публікації автора:

1. Профилактика перинатальных осложнений урогенитального хламидиоза у женщин с использованием лимфотропной терапии в период беременности: Зб. наук. пр. Асоціації акушерів-гінекологів України. – Донецьк – Київ: „Інтермед”, 2005 – С. 407-410 (Співавт.: Чайка А.В., Мирович Д.Ю.) (Аналіз літератури, обгрунтував висновки).

2. Влияние лимфотропной антибиотикотерапии на некоторые показатели иммунитета женщин, страдающих хроническим урогенитальным хламидиозом: Зб. наук. пр. Асоціації акушерів-гінекологів України. – Донецьк – Київ: „Інтермед”, 2006 – С. 448-452 (Співавт.: Чайка А.В., Мирович Д.Ю., Зоркова Е.В.) (Провів аналіз результатів, обґрунтував висновки, підготував до друку).

3. К вопросу об эффективности лечения хронического рецидивирующего хламидиоза у женщин репродуктивного возраста // Медико-соціальні проблеми сім’ї. – 2006. – Т. 11, № 1. – С. 49–53 (Співавт.: Чайка А.В., Мирович Д.Ю.) (Провів дискусію, обґрунтував висновки).

4. Коррекция иммунологических нарушений у больных с хроническим урогенитальным хламидиозом с использованием метода антибиотикотерапии // Медико-соціальні проблеми сім’ї. – 2006. – Т. 11, № 3. – С. 147–148 (Співавт.: Мирович Д.Ю., Зоркова Е.В., Выдумчик Г.Ф.) (Провів дискусію, обґрунтував висновки).

5. Сосотояние региональных лимфатических узлов у женщин, страдающих хроническим урогенитальным хламидиохом, до и после лимфотропной антибиотикотерапии // Медико-соціальні проблеми сім’ї. – 2006. – Т. 11. № 4. – С. 82–85 (Співавт.: Чайка А.В., Мирович Д.Ю.) (Розробив программу дослідження, узагальнення)

6. Лимфотропная антибиотикотерапия хронического урогенитального хламидиоза и особенности динамики специфических иммуноглобулинов // Журнал дерматовенерологии и косметологии им. Н.А. Торсуева. – 2006. – №1-2 (12). – С.201-206. (Співавт.: Мирович Д.Ю.) (Провів аналіз результатів, обґрунтував висновки, узагальнення, підготував до друку).

7. Фармакодинамика пефлоксацина при внутривенном введении у женщин, страдающих хроническим урогенитальным хламидиозом // Вісник невідкладної і відновної медицини. – 2006. – Т. 7, № 4. – С.607-610. (Співавт.: Мирович Д.Ю.) (Провів підбір пацієнток, обґрунтував висновки,).

8. Иммунологогические аспекты хронической хламидийной инфекции у женин при лимфотропном введении пефлоксацина. // Медико-соціальні проблеми сім’ї. 2007, Т. 12, № 1,2 С. 43-47 (Співавт.: Чайка А.В., Мирович Д.Ю.) (Провів дискусію, обгрунтував висновки).

9. Неспецифическая защита организма женщин при хламидиозе и коррекция нарушений методом лимфотропной антибиотикотерапии: Зб. наук. пр. Асоціації акушерів-гінекологів України. – Донецьк – Київ: „Інтермед”, 2007. – С. 449-452 (Співавт.: Мирович Д.Ю., Зоркова Е.В., Видумчик Г.Ф.) (Провів аналіз результатів, обґрунтував висновки, підготував до друку).

10. Морфологические изменения в верхних отделах половых путей у женщин, перенесших урогенитальный хламидиоз // Журнал дерматовенерологии и косметологии им. Н.А.Торсуева. – 2004 №1-2 (8). – С. 173-174. (Співавт.: Мирович Д.Ю., Кузь М.М.) (Аналіз літератури, підбір пацієнток, узагальнення).

11. Применение высокоэффективного лазера в комплексном лечении эрозии шейки матки при урогенитальном хламидиозе // Материалы ХХIV Междунар. науч.-прак. конф. «Применение лазеров в медицине и биологии», 5-8 октября 2005 – Ялта, 2005. – С. 64. (Співавт.: Чайка А.В., , Мирович Д.Ю.) (Розробив програму дослідження, обґрунтував висновки, підготував до друку).

12. Хронический урогенитальный хламидиоз и трубное бесплодие. // Імунологія та алергологія, 2006. № 2. – С. 119. (Співавт.: Мирович Д.Ю., , Зоркова Е.В.) (Розробив програму дослідження, обґрунтував висновки, підготував до друку).

13. Деклараційний патент на винахід „Спосіб лікування урогенітального хламідіозу”. - Україна.- 62073А.- МПК: А61В17/00. – Заявка № 2000106117 від 31.10. 2000. – Опубл. 15.08.2001. – Бюл. № 7. (Співавт.: Мирович Д.Ю.). (Дисертант є співавтором ідеї винаходу, розробив методику лікування, обґрунтував висновки).

14. Деклараційний патент на винахід „Спосіб підвищення захистних сил організму при запальних захворюваннях”. Україна – 28656А, МПК: А61N5/00. – Заявка № 97084089 від 02.10.1998. – Опубл. 16.10.2000. – Бюл. № 5-11. (Співавт.: Липчанська Л.Ф., Айкашев С.А., Харлап І.В.). (Дисертант є співавтором ідеї винаходу, розробив методику лікування, обґрунтував висновки).

15. Деклараційний патент на винахід „Спосіб лікування урогенітального хламідіозу”. - Україна. – 62073А.- МПК: А61В17/00.– Заявка № 2002086965 від 23.08. 2002. – Опубл. 15.12.2003. – Бюл. № 12. (Співавт.: Мирович Д.Ю., Чайка В.К., Квашенко В.П та ін.). (Дисертант є співавтором ідеї винаходу, розробив методику лікування, обґрунтував висновки).