1. Проведено моніторинг лігулідозів риб на водоймах з різними гідробіологічними режимами, визначено особливості біології та екології збудників лігулідозних інвазій – Ligula intestinalis та Digramma interrupta, вивчено патогенез цих захворювань, запропоновано комплекс заходів боротьби з лігулідозними інвазіями із застосуванням дегельмінтизації риб. 2. На обстежених рибопромислових водоймах виявлено два види збудників лігулідозних інвазій – L. intestinalis та D. interrupta. На Печенізькому водосховищі лящ та строкатий товстолобик були заражені плероцеркоїдами обох видів; уклейка, плоскирка, плітка та білий амур – лише L. іntestinalis; на водоймі-охолоджувачі Зміївської ТЕС лящ був інвазований D. interrupta, а уклейка, краснопірка та білий амур – L. іntestinalis. 3. Епізоотичний моніторинг дозволив встановити сезонну динаміку екстенсивності лігулідозних інвазій. На Печенізькому водосховищі найнижчий рівень Е І ляща лігулідами реєстрували влітку – 21,4 %, восени збільшувався до 71,4 %, взимку та навесні рівень інвазованості риб поступово зменшувався до 45,9 % та 25,8 %, відповідно. На водоймі-охолоджувачі Зміївської ТЕС відзначали аналогічні зміни показників Е І – найвищий рівень спостерігали восени, який у різні роки становив від 79,4 % до 23,5 %, а найнижчий реєстрували влітку – від 24,6 % до 10,0 %. На цій водоймі відзначено тенденцію до затухання спалаху диграмозу серед ляща протягом останніх трьох років. 4. Джерелом збудників лігулідозних інвазій на обох досліджуваних водоймах є птахи – дефінітивні хазяї лігулід: звичайний (озерний) мартин, сріблястий мартин та річковий крячок. Е І птахів коливалась від 25,0 % до 80,0 %, при І І від одного до семи гельмінтів. Видовий склад ракоподібних – потенційних проміжних хазяїв лігулід у Печенізькому водосховищі представлений шістьма видами: Acanthocyclops americanus, A. vernalis, Mesocyclops leuckarti, Thermocyclops oithonoides, Eudiaptomus gracilis, E. graciloides, а у водоймі-охолоджувачі Зміївської ТЕС виявлена лише монопопуляція виду A. americanus, здатність бути першим проміжним хазяїном у циклі розвитку L. intestinalis та D. interrupta якого, була підтверджена експериментальними дослідженнями. 5. Плероцеркоїди L. intestinalis, за умов досліджених водойм, досягають інвазійної стадії на п’ятий місяць паразитування у риб. Експериментальним шляхом встановлено, що тривалість яйцепродукції зрілих гельмінтів L. intestinalis і D. interrupta та кількість виділених ними яєць залежать від розміру гельмінтів: яйцепродукція продовжувалась від 8 до 20 годин; максимальну кількість виділених яєць спостерігали на 58-му годину після зараження піддослідних качок – від 4465,0 ± 425,0 до 45700,0 ± 3370,0 екземплярів у грамі калу птахів. 6. У інвазованих лігулідами риб уповільнюється лінійний зріст та знижується вгодованість. У лящів Печенізького водосховища в різні сезони року достовірна різниця показників лінійного розміру та коефіцієнту вгодованості між інвазованими та вільними від інвазії лящами становила від 5,0 % до 11,6 % та від 3,1 % до 20,7 %, відповідно. У лящів водойми-охолоджувача Зміївської ТЕС різниця показників лінійного розміру становила від 5,0 % до 15,9 %, а різниця показників коефіцієнту вгодованості була достовірною лише восени – 12,6 %. 7. У заражених лігулідами лящів спостерігали зміни біохімічних та гематологічних показників: рівень загального білку зменшувався на 22,40-33,89 %, імуноглобулінів – на 47,76-49,24 %, вміст серомукоїдів збільшувався на 40,15-54,63 %, рівень циркулюючих імунних комплексів збільшувався у 2,06 рази; реєстрували лейкоцитоз, який супроводжувався еозинофілією, нейтрофілією та моноцитозом, при одночасній лімфопенії. 8. Локалізація хворої на лігулідози риби у поверхневих шарах води обумовлена, перш за все, станом гіпоксії, який виникає внаслідок патогенного впливу ремінців на організм риб. При цьому, вміст оксигемоглобіну у крові заражених лящів зменшувався на 22,9 %, рівень метгемоглобіну збільшувався в 2,62 рази, сульфгемоглобіну – в 3,16 рази, в порівнянні із кров’ю неінвазованих риб; у крові заражених лігулідами риб спостерігали гемоліз еритроцитів. Закономірність сезонної зміни поведінки інвазованих лігулідами риб пов’язана із досягненням плероцеркоїдами лігулід певної стадії розвитку та температурою і вмістом кисню у воді. 9. У дослідах на експериментально заражених L. intestinalis білих амурах екстенсефективність та інтенсефективність застосування альбендазолу у дозі 50,0 мг/кг за ДР через п’ятнадцять діб після зараження становили 90,0 % та 97,8 %, а через тридцять діб – 60,0 % та 87,0 %, відповідно. 10. Розроблені та запропоновані до практики заходи боротьби з лігулідозними інвазіями на рибопромислових водоймах, які включають цілорічний меліоративний вилов інвазованих лігулідами риб із застосуванням наплавного неводу; зариблення водойм короповими старше дволітнього віку; зниження чисельності рибоїдних птахів. У ставових господарствах рекомендовано проведення ранньої хіміопрофілактики коропових риб із застосуванням альбендазолу у дозі 50 мг/кг за ДР, щомісячно у період з липня до вересня. |
