Анотація до роботи:

Чума Б. П. Лібералізм у суспільно-політичному житті Іспанії другої половини XIX ст. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.02 – всесвітня історія. – Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів, 2004.

У дисертації, на основі аналізу джерельних матеріалів і сучасної іспанської історіографії, здійснено комплексне дослідження процесу розвитку лібералізму в Іспанії другої половини XIX ст. та його впливу на суспільно-політичне життя країни. Розкрито основні напрямки ідеологічної складової ліберального руху, яка включала принципи доктринерського (консервативного) лібералізму і радикальні ліберально-демократичні ідеї. Досліджено процес становлення і розвитку партійно-політичних поділів у ліберальному таборі, які виникли на основі парламентської боротьби, а також проаналізовано головні результати впливу лібералізму на іспанське суспільство, що виявилися в розширенні соціальної бази ліберального руху, змінах форм правління країною і поширенні нових традицій суспільно-політичного життя.

У дисертації подане теоретичне узагальнення і нове розв’язання наукової проблеми, яка стосується розвитку лібералізму та його впливу на суспільно-політичне життя Іспанії другої половини XIX ст. Результати дослідження дають підстави виділити наступні етапи:

1. 1850-ті – середина 1860-х рр. – утвердження основних ліберальних засад у суспільно-політичному житті країни;

2. друга половина 1860-х – перша половина 1870 рр. – розвиток ліберально-демократичного руху та встановлення відповідної політичної системи;

3. остання чверть XIX ст. – утворення поміркованої ліберальної політичної системи.

1. У середині XIX ст. в Іспанії сформувалися відповідні соціально-економічні передумови необхідні для утвердження ліберальних ідей у суспільно-політичному житті країни. Проявом цього було започаткування процесу промислової революції, яка проявилася в реформуванні фінансової системи, будівництві залізниць, індустріальному розвитку та ін. Її безпосереднім результатом стали соціальні перетворення, що спричинили втрату політичної ваги представниками стану “родової знаті” та посилення позицій стану “буржуазії”. Одночасно відбулося кількісне зростання і, відповідно, збільшення політичного впливу “середнього класу”, важливою передумовою чого став процес урбанізації. У підсумку, протягом 1850–1860-х рр. в Іспанії відбулося створення досить розгалуженої соціальної бази лібералізму.

2. Важливим елементом у розвитку лібералізму в Іспанії другої половини XIX ст. і його поширення в іспанському суспільстві цього часу, була еволюція ідеологічної доктрини ліберального руху, що відповідала загальній тенденції розвитку цього процесу в країнах західної Європи. Проте, однією з найважливіших особливостей розвитку лібералізму в іспанському варіанті, стало використання принципу еклектизму, що був покликаний погодити різноманітні, часто суперечні, підходи щодо суспільного прогресу і національних традицій. Його безпосереднім результатом були демократична концепція “гармонійного раціоналізму” і консервативно-ліберальні норми часу Реставрації.

3. Зміни в системі соціально-економічних взаємин країни поглибилися внаслідок запровадження нових суспільних цінностей і традицій. Це проявилося в протиставленні ліберальних засад абсолютній монархії та католицизму. У першому випадку прихильники лібералізму прагнули обмежити абсолютну владу монарха парламентом, застосовуючи з цією метою принцип національного суверенітету. У другому – ліквідувати монопольне становище католицької церкви. Закріплення принципу національного суверенітету поєднувалося з використанням “національних почуттів” іспанців, що стало передумовою становлення ліберального варіанту націоналізму, який передбачав утвердження національної свободи, як колективного прояву особистої свободи, що була основою ліберальної доктрини.

4. У безпосередній залежності від поширення в іспанському суспільстві ліберальних ідей і утвердження засад представницької монархії знаходився розвиток партійної системи країни. Саме в рамках парламентських дебатів, на основі протиставних груп, розпочалося організаційне становлення політичних партій, що сприяли розподілу ліберального середовища та виокремленню в ньому окремої групи осіб, які відповідали категорії “професійних політиків”.

5. Характерною рисою розвитку лібералізму в другій половині 1860– першій половині 1870-х рр. стало зростання ваги ліберально-демократичного середовища, більшість в якому складали демократи і республіканці. Вони були виразниками нової ідеологічної концепції “гармонійного раціоналізму”, яка сформувалася на основі позитивізму. Практичне втілення ідейних засад цього середовища стало можливим лише після перемоги військового повстання 1868 р., що започаткувало період революції 1868–1874 рр.

6. Перемога ліберальних демократів зробила можливим поглиблення перетворень у суспільно-політичній традиції Іспанії, що найповніше виявилося в зміні політичного режиму країни та у визначенні ролі католицької церкви. Конституція 1869 р., вперше в історії країни, формально встановила принцип релігійної терпимості, а в 1873 р. Іспанія була проголошена республікою. Результатом залучення до політичної боротьби широких верств населення країни, у першу чергу жителів міст, стало поглиблення суспільно-політичної кризи, одним з проявів якої стало хаотичне роздрібнення ліберального табору на численні політичні групи.

7. Відновлення режиму представницької монархії і встановлення політичної системи Реставрації в Іспанії у 1875–1876 рр. стало безпосереднім результатом кризи лібералізму в революційний період, протягом якого задекларували свої прагнення найрадикальніші групи лібералів. Реставрація стала підсумком тривалого процесу розвитку лібералізму і, за своєю суттю, передбачала встановлення поміркованої політичної системи, яка мала погодити основні ліберальні засади з найважливішими суспільно-політичними традиціями країни, найперше з монархією.

8. Згідно з визначальними принципами Реставрації, в партійно-політичному житті Іспанії останньої чверті XIX ст. відбувся розподіл політичних сил на легальні та нелегальні угруповання. Першу групу складали партії, членство яких визнало політичну систему Реставрації, що була закріплена у Конституції 1876 р., другу – політичні сили, які прагнули змінити її. Таким чином, відбулося штучне усунення від легальної політичної діяльності низки демократичних і республіканських груп. Проте, результатом цього була лише тимчасова пацифікація суспільно-політичного життя країни, натомість у довготривалому відношенні таке становище сприяло загостренню суспільної кризи.

9. Закріплення в Іспанії останньої чверті XIX ст. основних ліберальних засад і залучення до політичної діяльності широких верств населення країни, стало причиною утвердження нових суспільних цінностей і традиції. Головним чином це проявилося в активному використанні ліберальною державою “офіційного націоналізму”, що втілився у відновленні “іспанської колоніальної імперії”.

Основні тези дисертації викладені у наступних публікаціях автора:

1. Чума Б.П. Ліберальні угруповання Іспанії XIX ст.: етап становлення // Наукові записки Національного університету “Острозька академія”: Історичні науки. – Острог: Національний університет “Острозька академія”, 2004. – Вип. 4: На пошану професора Миколи Павловича Ковальського. – С. 373–384.

2. Чума Б.П. Становлення демократичних ідей в Іспанії у третій чверті XIX ст. // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Історія. Політичні науки. Міжнародні відносини. – Чернівці: Рута, 2003. – Вип. 173–174. – С. 435–445.

3. Чума Б.П. Становлення лібералізму в суспільно-політичному житті Іспанії // Наукові зошити історичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка. Збірник праць. – Львів: Львівський національний університет імені Івана Франка, 2003. – Вип. 5–6. – С. 115–127.

4. Чума Б.П. Ліберальний проект націоналізму в Іспанії другої половини XIX ст. // Визвольний шлях. Суспільно-політичний, Науковий та літературний місячник. – Кн. 3. – Березень 2004. – С. 96–101.

5. Чума Б.П. Ліберальні проекти політичної влади в Іспанії другої половини XIX ст. // Деп. в ДНТБ України. – 05.01.04, № 14 – Ук2004.