Комплексне дослідження функціонування дискурсу ОП в англійському романі XVIII – початку XX ст. дає підстави вважати його категорією із чітко окресленим когнітивно-концептуальним мовно-художнім потенціалом. Це поняття є багатоплановим феноменом, який має свої диференціації й категорії як мовного, так і позамовного змісту й охоплює значний соціальний контекст. У роботі проаналізовано такі категорії дискурсу ОП: логіко-понятійна, лексико-стилістична, структурно-синтаксична й концептуальна, що представлено кількісними даними, проілюстровано таблицями й рисунками. Теоретичною основою мовно-когнітивного аналізу слугували розробки поняття дискурсу, концепту, простору, фрейму як зарубіжних, так і вітчизняних дослідників. Мовно-структурні параметри, комунікативний характер та антропоцентризм пейзажів аналізованих творів дали змогу кваліфікувати як різновид дискурсу з можливостями подальшої дискурсної диференціації. Специфічні і об’єктивні закономірності розвитку ОД у художніх творах виявлено у його фрагментарних текстових синхронних зрізах в романах XVIII – початку ХХ ст. Мовні особливості ОД уможливлюють його аналіз як концепту зі складовими мікроконцептами та образами на різних текстових рівнях з виявленням характеру його концептуалізації. Лексиці пейзажів властиві лінгвокраїнознавчі елементи, які відображають як типові ознаки ландшафту, риси людей, так й історичний аспект розвитку мови й стилю художнього тексту. Опис природи в художньому творі екстраполює глибинні зв’язки між основними космічними категоріями (“вода”, “повітря”, “земля”) та з авторським “я”, яке веде уявний діалог із читачем. Синтаксичний аналіз дискурсу ОП виявив його ритмічну організацію, подібну до віршу в прозі, основу якої формують розмаїті паралелізми й повтори (синтаксичні, лексичні, фонетичні, семантичні). Засоби ритмізації дискурсної типології “природа” по-різному використовуються англійськими письменниками - залежно від особливостей їхньої художньої манери й функціональної спрямованості пейзажів. ОД вирізняється ускладненою будовою синтаксису, творячи інтонаційно-синтаксичне ціле. Визначено змістово-фактуальну та змістово-концептуальну інформацію в описових дискурсах. Окремі лексеми, залучені до художньо-образної системи ОП, реалізують змістово-концептуальну інформацію, розуміння сутності якої вимагає проникнення в авторський замисел. Вона розвивається від стислих, інформативних у романах письменників раннього Просвітництва до багатозначних, із психологічним навантаженням у дискурсах творів ХІХ - початку ХХ ст. Дослідження виконано в синхронічно-діахронічному аспекті, що дає можливість всебічно простежити еволюцію характерних ознак дискурсної типології “природа”. Особливість ОД полягає передусім в експлікації особистості письменника як у плані сукупності ідей, так і на рівні лінгвістичної реалізації. Усі мовленнєві акти, у тому числі композиційно-мовленнєві форми творів, можна описати за допомогою фреймів. Сконструйований на основі відповідної дефініції алгоритм дискурсу ОП об’єднує основні компоненти, структурує текст, а також забезпечує завданнями щодо допустимих тлумачень. Моделювання концептуального й семантико-синтаксичного фреймів із пізнішим об’єднанням в єдину інформаційно-семантичну мережу сприятиме глибшому розумінню характеру ОД. Запропонована модель є першим підходом до концептуалізації композиційно-мовленнєвої форми “опис природи”, що потребує подальшого осмислення її логіко-понятійної організації та асоціативно-смислових зв’язків, наукової інтерпретації екологічного дискурсу в художній літературі різних країн і народів. |