|
||||||||||||||||||||
|
||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||
двн. період | 200 000 |
Загальне поняття про час зафіксовано у двн. період і остаточно формується на початку нововерхньонімецького. Основними значеннями відповідних іменників є ‘період’ (відрізок часового потоку) і ‘момент’ (точка в часовому потоці). При цьому значення ‘період’ кількісно превалює.
Аналіз темпоральних іменників уможливлює висновок про те, що кожний з них уміщує часовий інтервал, наділений своєю узагальнено-семантичною характеристикою, а саме:
конкретний інтервал, який задається на часовій осі конкретною подією, процесом або станом;
узагальнений інтервал, який задається на часовій осі не однією подією, а певною загальною характеристикою цілої низки наявних у ньому подій;
здатний фіксувати лише сучасне людське життя і не стосується далекого минулого.
Вживання у давніх німецьких текстах лексеми ziti свідчить про вираження нею значень ‘великий/малий’ відрізок часу щодо конкретних подій і реалій. У цілому характеризується дискретний прояв часових реалізацій, які походять від просторових відношень. Відрізки часу мають циклічний характер.
Відповідно до етимології слова ziti ‘час’ його семантика є амбівалентною за своєю природою, що містить поняття ‘темний/світлий’, зміна яких визначає циклічність. В основі словоформи є корінь герм. *t, представлений у вигляді редуплікації, що свідчить про його індоєвропейські витоки. Очевидно, що двн. *zti- бере початок від реалізації ‘зміна дня і ночі, доба’.
Припускаємо, що семантика Zeit ‘час’ і Tag ‘день’ має спільні генетичні витоки: як було встановлено у процесі аналізу двн. текстів, ці лексеми близькі за своєю семантикою і мають іноді однакове значення ‘час’. Перетин їх семантичних полів уможливлює припущення про синкретизм цих найменувань.
Давньоверхньонімецький матеріал свідчить про розширення понятійного поля часу, що спричинило появу синонімів у вигляді tag, nacht, hwile, які виражають окремі відрізки часу і точніше реалізують його поняття.
У двн. мові набуло широкого розвитку значення ‘доба’, реалізоване в текстах через словоформи tag і nacht. Це поняття розвивалося в німецькій та інших германських мовах у такому вигляді: nacht ‘доба; ніч’ nacht und tag ‘ніч і день; доба’ tag ‘день; доба’, nacht ‘ніч’.
Іменник Nacht утратив у сучасній мові своє значення ‘доба’ у порівнянні з двн. періодом і закріпив за собою поняття ‘темна частина доби’, а перше значення реалізується лише у сполученні Tag und Nacht.
Використання слів зі значенням ‘доба’, яка виступає мінімальною одиницею часу, стало основою зародження понять ‘тиждень’ та ‘місяць’ і як результат закріпило словопозначення у вигляді monat і wohhe. Лексеми Woche і Monat мають у сучасній німецькій мові малу кількість лексико-семантичних варіантів (1 і 2) у порівнянні з іншими позначеннями часу, що пояснює рідке їх вживання в текстах двн., свн. і рнвн. періодів. Вони зберегли свої основні значення ‘тиждень’ і ‘місяць’ до теперішнього часу. Поняття ‘тиждень’ мало в германців і згодом у німецькій мові розвиток у напрямку: ‘чотирнадцятиденний лунний цикл’ ‘восьмиденний цикл’ ‘семиденний цикл (тиждень)’.
Аналіз двн. текстів та інших матеріалів уможливив визначення шляхів розвитку поняття ‘рік’. Значення іменника Jahr має таку деривацію: uuintar ‘рік; зима’ wintro endi sumaro ‘рік; півроку’ jar ‘рік’. Іменник не набув нових значень у сучасній німецькій мові, а закріпив за собою основні значення свн. періоду ‘рік’ і ‘вік’.
Розглянуті словоформи, що виражають різні відрізки часу у двн. мові, дають змогу констатувати їх різну хронологію, згідно з якою зародження понять і відповідно слів zti, tag, nacht, hwile належить до праіндоєвропейського періоду, а часопозначення monat, wohhe, jar ілюструють їх прагерманське походження.
Аналіз семантики слів, які позначають ‘час’ у двн., свн, рнвн. і сучасному періодах розвитку німецької мови, свідчить про розширення сфери їх вживання і також появу нових семантичних значень. Дослідження засвідчує в цілому дивергентний процес розвитку семантики слів, що відбиває реалізації поняття часу в німецькій мові. Проте в основі темпоральної лексики, з огляду на давність існування і частоту її реалізації, збереглися основні значення, що існували ще у двн. і закріпились у свн. і рнвн. періоди.
Результати дослідження семантики іменників зі значенням ‘час’ у німецькій мові окреслюють нові перспективи вивчення реалізації розглянутого поняття в інших германських мовах і встановлення їх типологічних рис.
Публікації автора:
|