Анотація до роботи:

Лисейко Л.В. Лексико-семантична група “всесвіт” у німецькій мові: діахронічне дослідження. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.04 – германські мови. – Одеський національний університет імені І.І. Мечникова, Одеса, 2007.

Дисертаційне дослідження присвячено аналізу розвитку семантики і форм лексико-семантичної групи “всесвіт” в давньо-, середньо- і ранньонововерхньонімецькій мові. У роботі для семантичного аналізу залучено словоформи die Welt ‘світ’, die Erde ‘Земля’, der Himmel ‘небо’, die Sonne ‘сонце’, der Mond ‘місяць’, der Stern ‘зірка’, оскільки саме вони є найчастотнішими в текстах двн., свн. і рнвн. мови .

У дослідженні здійснено інвентаризацію ЛСГ “всесвіт” у різні періоди розвитку німецької мови, роглянуто символіку світу, землі, сонця, місяця і зірки. Аналіз лексем досліджуваної групи дав змогу з’ясувати динаміку розвитку їх семантики й форм протягом 9-ти століть. Реконструкція коренів слів дає можливість звести їх до окремих праформ і визначити мотивацію найдавнішої номінації у мові.

Результати дослідження сформульовано у висновках.

У дисертаційній роботі на матеріалі словників і текстів трьох періодів існування німецької мови розглянуто розвиток лексичної семантики й формальної структури конституентів ЛСГ “всесвіт” welt (weralt, werlt); erde (erda, erde); himmel (himil, himel); sunne (sunna, sunne); mond (mano, mane); stern (sterno, stern).

Семантичне значення вивчається як цілісна система. Етимолого-семантичне дослідження відтворює розмаїтість значеннєвих зв’язків слова в лексико-семантичній групі “всесвіт” німецької мови в різні періоди розвитку, розкриває первинну мотивацію зародження відповідних слів, а також відносини всіх конституентів цієї групи як частини лексико-семантичної системи німецької мови.

Міфологічне мислення є найдавнішою формою суспільної свідомості. У міфологічній свідомості людина – це центр всесвіту. Розгляд динаміки семантичного наповнення ЛСГ через призму міфологічної картини світу ще раз доводить ідею абсолютної антропоцентричності мови. Антропоцентризм пов’язаний з мовною картиною світу, що є результатом осмислення, усвідомлення накопиченої людиною інформації, сприяючи одержанню нових знань. Зміна культурної картини світу спричиняє зміну мовної картини світу, що зокрема чітко виявилось у дослідженому фактичному матеріалі.

Для виокремлення ЛСГ “всесвіт” було проведено інвентаризацію лексичних одиниць німецької мови різних періодів. При цьому був визначено якісний і кількісний склад досліджуваної ЛСГ. Різний склад ЛСГ “всесвіт” у двн., свн. і рнвн. періоди розвитку німецької мови свідчить про зміну семантичних відносин усередині виокремленої лексичної групи. Незважаючи на те, що до ядра групи входила більша кількість лексем, до аналізу було залучено 6 лексем welt, erde, himmel, sunne, mond, stern, оскільки саме вони показали найбільшу кількість слововживань у текстах двн., свн. і рнвн. мові.

Дослідження довело, що найбільш стабільними виявилися ЛСВ ‘людство’ лексеми welt, ЛСВ ‘середовище перебування людей’ лексеми erde, ЛСВ ‘доля’, ‘небесне тіло’ лексеми stern, ‘місце перебування Бога’ лексеми himmel, лексема sunne ‘небесне тіло’ мала лише одне значення протягом трьох періодів розвитку німецької мови. Зафіксовані ЛСВ, свідчать про те, що в центрі всесвіту перебуває людина, усвідомлюючи себе через світ. Розвиток науки, культури, літератури, суспільства в цілому відображаються в мові. Ці факти сприяли появі нових ЛСВ ‘потойбічний світ’, ‘спільність усього сущого’, ‘духовний світ’ у лексеми welt, ЛСВ ‘ґрунт, земля’ у лексеми erde, ЛСВ ‘лінія горизонту’, ‘блаженство’ у лексеми himmel, ЛСВ ‘Місяць, супутник інших планет’ у лексеми mond, ‘слава, визнання’, ‘піднесене, красиве’, ‘перебування душ померлих’ у лексеми stern.

У процесі свого розвитку людина змінює своє уявлення про світ, його зародження. З часом для неї втрачає значення уявлення про те, що Земля – не центр Всесвіту, до Бога за допомогою людина звертається все більше за традицією, на підсвідомому рівні. Тому ЛСВ ‘земна куля’ лексеми erde, ЛСВ ‘релігійне, піднесене’ лексеми himmel, ЛСВ ‘велика кількість’ лексеми stern з часом зникають зі вжитку , вони зафіксовані тільки у двн. мові, у свн. і рнвн. мові ці ЛСВ відсутні.

За уявленнями давніх германців поняття ‘світ’ сприймалося як протиставлення людської спільності, землі і її мешканців з одного боку та ворожої дикої пустелі – з іншого. У двн. мові відзначено чотири ЛСВ лексеми weralt. Початкове wer- у словоформі weralt може бути співвіднесене з герм. *h^wer- (з іє. *k^wer), що має значення ‘людина’ (порівн.: гот. wair ‘людина’, двн. (h)^wer). Корінь іє. *k^wer мав також семантику ‘земля, ґрунт’. Таким чином, wer- формально пов'язане з іє. * k^wer зі значенням ‘людина’, ‘земля’. Звідси, двн. wer- містило семантику ‘земля людини’, а в цілому weralt позначало в давнину ‘земля людини (велика)’. У свн. період розвитку німецької мови словоформа werlt мала сім ЛСВ. У свн. мові із цим словом відбулися семантичні зміни, на перший план виступають варіанти значення із семами ‘людина’ і ‘вік людини’. При меншій частоті функціонування в порівнянні із двн. мовою у свн. розширюється сфера вживання werlt, про що свідчать зазначені ЛСВ. У рнвн. мові представлено сім ЛСВ В цьому періоді розвитку німецької мови домінували семи ‘людина’, ‘вік’, ‘простір’. Поява нових ЛСВ досліджуваної лексеми, а також збільшення частоти вживання вказують на розширення семантики welt у рнвн. мові.

У міфологічних уявленнях германських народів земний світ, населений людьми, ввважався світом нижнім щодо неба. У двн. мові словоформа erda вживалася у трьох значеннях. Лексему erda, починаючи з X століття, використовували у значенні планети Земля, про це свідчать перші писемні пам’ятки, в яких мова йде про астрономію й про те, чим займається ця наука. Відзначені у двн. мові форми erda, aerda, erthu, herda зводяться до іє. кореня *er[t-, -u-] ‘земля’. Реконструйована прагерманська форма виглядає таким чином: *h^wertha-. Згідно із законом Грімма герм. *h^w походило з іє. *k^w, а це, у свою чергу, дало підстави розглянути його як рефлекс іє. *k^wertha зі значенням ‘земля, ґрунт’. Кінцеве *-ta вказує на множинність, значеннєва частина проявляється в іє. корені *k^wer-. У свн. мові відзначено три ЛСВ лексеми erde. В цей період розвитку німецької мови домінують семи ‘твердиня’ і ‘площина’. З даним словом відбулися семантичні зміни, так, зафіксовані у двн. мові варіанти значень ‘планета Земля’ і ‘земна куля’ відсутні у свн. мові. У рнвн. мові словоформа erde мала чотири ЛСВ. Варіанти значень ‘планета Земля’ відзначені у двн. і рнвн. мові; ЛСВ ‘середовище перебування людей’ відзначено у двн., свн. і рнвн. мові. Із цим варіантом значення не відбулися семантичних змін. Erde у рнвн. мало семантичне навантаження ‘твердиня’, ‘площина’ і ‘родючість’.

У германській космогонії Небеса позначають трансцендентність, нескінченність, висоту, царство блаженства, вищу владу, порядок у Всесвіті. Вважається, що в далекій давнині індоєвропейці мали одне поняття, що поєднує ‘землю’ і ‘небо’, і пізніше корінь іє. *kem використовувався у германців для позначення неба, а у слов'ян – землі. Початковий приголосний вийшов з іє. * k-k- (згідно із законом Грімма) і в цілому утворює *ke-, що є спільним для всіх германських мов. Припускається семантичне й формальне споріднення himil і рос. земля, що зводяться до одного кореню. У двн. і свн. мові лексема himil мала три ЛСВ. Зі словом himel не відбулися семантичних змін у свн. мові, у відзначених ЛСВ домінують семи: ‘високий, найвища крапка’, ‘покривало’ і ‘безмежна влада’. У рнвн. мові в лексемі himmel відсутні які-небудь семантичні зміни в порівнянні із двн. і свн. періодами розвитку мови. Однак у рнвн. період при збереженому семантичному навантаженні розширюється сфера вживання цієї словоформи. В цей період розвитку мови himmel мала п’ять ЛСВ.

Відповідно до германської міфології після створення світу люди повинні були жити в Мідгарді. Боги влаштовують небесний схил і визначають ролі Сонця (sol) і Місяця (mani) – сестри й брата. У двн. мові sunna мало семантичне навантаження ‘світло’, ‘тепло’. Форма цієї лексеми виводиться з іє. кореня * swen, що походить від іє. *su, *su ‘світло’. В такому тлумаченні зазначені корені походять від назви Сонця. Таким чином, за назвою Сонця закріпилися дві кореневі форми *su і *su, які за своєю природою є синонімічними. У свн.і рнвн. мові з лексемою sunne не відбулися зміни на рівні сем, однак розширилася сфера вживання слова й збільшилася частота функціонування, що доводять статистичні показники, у переносному значенні ототожнюється зi щастям, з радістю.

Mano – давнє загальногерманське позначення небесного тіла. Лексема mano виступала одним зі складників потрійного союзу: sunna – mano – sterno. Поняття Місяць ототожнювалося з поняттям Сонця у значенні ‘світло’ і одночасно протиставлялося йому, що також доводять писемні пам’ятки двн. мови. Mano асоціюється зі значенням іє. кореня *menot ‘місяць; зміна місяця, місяць’. Значення лексеми зіставлялося також з поняттям mens ‘місяць’ у зв'язку з тим, що Місяць змінював свої фази й у такий спосіб здійснювався відлік часу. Семантично спорідненим стосовно слова mano є також іє. корінь *me [d] ‘мандрівка, обхід’ і *ma ‘вимір’. У свн. і рнвн. мові з лексемою mane відбувається семантична зміна у напрямі полісемізації: з XIV століття ця лексема вживається в темпоральному значенні ‘місяць’, що має сему ‘вимір’ і має два ЛСВ. У рнвн. мові значення ‘місяць’ у плані відліку часу у рнвн. мові стає периферійним, ядерного значення знову набуває сема ‘світло’.

Зірка в германській міфології – це світ у становленні. Лексема sterno у двн. мові мала семантику ‘світло’, ‘безліч’, ‘доля’. Sterno належить до іє. кореня *ster, що мав значення ‘розкиданий по небу’. Корінь іє. str вважається спорідненим щодо гр. astr, лат. stella. У свн. мові лексема stern мала чотири ЛСВ, ототожнювалася з поняттями Місяць і Сонце, у зв'язку з наявністю загальної ознаки ‘світло’; а також з поняттями доля й щастя, що мали спільну сему ‘доля’. У рнвн. період розвитку німецької мови словоформа stern, крім зазначених вище сем, має також семантику ‘високий’, що властива himmel. За цією семантичною ознакою stern уживалося для опису чогось гарного, піднесеного й духовного.

Таким чином, аналіз двн., свн. і рнвн. текстів, а також лексикографічних джерел засвідчив у більшості випадків розширення, а в деяких випадках звуження семантики слів лексико-семантичної групи “всесвіт”. Різний якісний і кількісний склад ЛСГ у двн., свн. і рнвн. мові свідчить про зміну семантичних відносин усередині виокремленої групи. Перерозподіл семантики розглянутих слів усередині мікросистеми дуже часто відбувається під впливом історико-соціальних умов. Останнє припускає можливість проведення в перспективі спеціальних досліджень.

Основний зміст дослідження викладено в таких публікаціях:

1. Лексико-семантическое значение слова die Erde в немецком языке (диахронический анализ) // Нова фiлологiя. – №4 (19). – Запорiжжя: ЗДУ, 2003. – С. 62-72.

2. Символика и семантика слов sunna ‘солнце’, mano ‘луна’, sterro ‘звезда’ в древневерхненемецком языке // Новiтня фiлологiя. – №1(21). – Миколаїв: МДГУ, 2005. – С. 50-60.

3. Iнвентаризацiя лексико-семантичної групи iменникiв зi значенням астральної символiки в нiмецькiй мовi // Науковий вiсник Чернiвецького унiверситету. Германська фiлологiя. – Вип. 231. – Чернiвцi: Рута, 2005. – С. 47-56.

4. Инвентаризация ЛСГ имен существительных астальной символики в современном немецком языке (двн. язык)// Культура народов Причерноморья. – № 49. Симферополь: ТНУ, 2004. – С. 186-191.

5. Зародження життя і міфи давніх народів (огляд літератури) // Наукові праці. Філологія. – Т. 29. Вип. 16. – Миколаїв: МДГУ, 2004. – С. 97-102.

6. Факторы, определяющие лексическое значение слова // Матерiали наукової конференцiї. – Миколаїв: Вид. вiддiл МФ НаУКМА, 1998. – С. 125-129.

7. Лексико-семантическое значение слова // Матерiали мiжнародної наукової конференцiї. – Миколаїв: Вид-во МФ НаУКМА, 2000. – С. 229-231.

8. Символика и лексическое значение himil ‘небо’ в древневерхненемецком языке // Матерiали 5-ї мiжнародної мiждисциплiнарної науково-практичної конференцiї. – Харкiв: ХНУ, 2004. – С. 106.

9. Основные особенности развития семантики werlt в средневерхненемецком языке // Новітня філологія. – 2006. – № 4 (24). – С. 130-140.