Досліджувана сема множинності є складовою частиною периферії семантичної структури слова, виокремлення якої відбувається за допомогою компонентного аналізу. В реченні периферійна множинність не має спеціальних засобів вираження, а маніфестується лексичними одиницями, які в системі мови, тобто поза контекстом, не мають семи множинності. Це значення ”накладає” на них маркер, який разом з членом речення, що імплікує сему множинності, утворює синтаксико-контекстуальний комплекс. Периферійна множинність у системі різних частин мови й на різних мовних рівнях має певні відмінності. Ці відмінності торкаються способу вираження й характеру множинності. Основна відмінність простежується між іменником, з одного боку, та між прикметником і дієсловом, з іншого: значення множинності іменника має абсолютний характер, прикметника і дієслова – відносний. Відносність передбачає семантичне співвідношення ознаки з об’єктом (у прикметнику), до якого вона відноситься, семантичне і синтаксичне співвідношення з об’єктом (у дієсловах на позначення множинності суб’єктів і об’єктів). В іменнику і прикметнику множинність має статичний і динамічний характер. У першому випадку складовою частиною множинності є елемент (zackig, Kostm), у другому – ситуація (stndlich, Keilerei). Дієслово виражає множинність лише динамічного характеру, оскільки його актанти включені в певний процес чи дію. Сема множинності як периферійний компонент передбачає її існування у внутрішньорівневих і міжрівневих взаємозв’язках. На семантичному рівні простежуються зв’язки з локальністю, темпоральністю та якістю в слові, з локальністю і темпоральністю – в реченні. Категорії локальності й темпоральності, синкретизовані з множинністю, характеризуються як дискретні й недискретні категорії. Перший випадок представляє локальна й темпоральна множинність. Локальна множинність виражає просторове розміщення своїх елементів, темпоральна множинність характеризує елементи множинності з погляду їхньої часової локалізації. Якість, синкретизована з множинністю, є лише недискретною категорією, що зумовлене її природою. Такий синкретизм дає якісну характеристику елементів множинності. Недискретна категорія локальності виражає просторову конфігурацію складних за своєю будовою предметів. Темпоральність як недискретна категорія називає часову тривалість однієї, виокремленої з множинності, дії. На синтаксичному рівні локальність і темпоральність є лише дискретними категоріями. Це пояснюється тим, що в реченні множинність виражається головним чином предметними іменниками. Периферія мікрополя множинності неоднорідна. Периферійна сема множинності займає різне місце стосовно центра в мікрополі множинності. У зв’язку з цим простежується градація значення множинності, яка має триступеневий вигляд у слові й реченні. У слові для градації множинності релевантними є не лише значення множинності, а й локальності, темпоральності та якості. Роль цих категорій у різних частинах мови неоднакова. Серед дієслів із периферійною семою множинності до найвищого ступеня градації належать лексеми, сема множинності яких синкретизована з семами локальності (й темпоральності). Для прикметника релевантна темпоральна характеристика множинності. Для іменника – її якісна характеристика. Найвищий ступінь у градації займають лексичні одиниці, сема множинності яких має найрепрезентативніший характер. На останньому ступені градації сема множинності виражена найслабше. Його одиниці становлять перехідну зону між наявністю множинності та її відсутністю. Міжрівневі зв’язки семи множинності – це її зв’язки з граматичною формою. В одиницях із периферійною множинністю їх можна охарактеризувати як асиметричні в усіх лексико-граматичних класах і в реченні, адже периферійна множинність не має вираження в граматичній формі й у зв’язку з цим знаходиться з нею в асиметричних відношеннях. Незважаючи на те, що засоби вираження значення множинності демонструють суперечності між логікою та граматикою в реченні, сумніву не підлягає, що вони доцільні, оскільки нормативні. Варіативність засобів вираження кількісного аспекту повідомлення, навіть якщо форма здається взагалі недопустимою, є свідченням високого рівня розвитку мови, її багатства і гнучкості. Лексико-граматичні засоби, які слугують вираженню периферійної множинності, неоднорідні. Вони включають: 1) словотвірні морфеми, сема множинності яких синкретизована з іншими семами, як у префіксах herum-, umher- (‘множинність’+‘локальність’); 2) словотвірні елементи, які своєю семантикою не виражають значення множинності, проте у сполученні з дієслівними та іменними основами мають властивість надавати його останнім. До цієї групи належать ab-, be-, um-, ber-, ver-, zer-, -ei, -ig, -isch, -haft та ін.. Семасіологічний принцип їхнього аналізу дозволяє визначити семантичні індекси, які демонструють не лише різні аспекти значення множинності, а й зв’язок з семами, належними до категорій локальності, темпоральності та якості. Роль лексико-граматичних засобів у виникненні значення множинності в іменнику, прикметнику та дієслові неоднакова. Найбільш продуктивні вони в дієслові, найменш релевантні – в іменнику. |
