У підсумково-теоретичному узагальненні викладено концепцію нового вирішення наукової проблеми лінгвістичної ідентифікації одиниць лексико-тематичної мікросистеми “Рослини” у контексті поняття “фольклоризм” у мовознавчому розумінні його. У такому аспекті лінгвокультурологічної парадигми з’ясовуються семасіо-ономасіологічні особливості фітонімів-фольклоризмів на матеріалі текстів українського фольклору. Лінгвістична типологія лексичних фольклоризмів, представлена у першому розділі, постає одним із результатів аналізу одиниць мікросистеми “Рослини”. Фітоніми у фольклорних текстах мають широкий діапазон значень і виконують функції міфологем: Світове дерево як міфологічна модель світу, Калина, Малина, Шипшина як міфологічні персонажі, переліт-трава, нечуй-вітер як безденотатні назви “рослин”; етноміфологем: у фольклорних текстах знаходимо численні приклади антропоморфічної та анімічної персоніфікації рослин: перетворення у рослини, “оживлення” рослин (осика як зрадлива дочка, калина як дівчина тощо); фольклорних слів – асемантизовані рефрени чи їх складники (“Каліно-маліно!”, “Чирвона. Чирвона яблонь чирвоних яблок зродила!”). Міфологеми та етноміфологеми, згідно з нашою класифікацією, входять до розряду фольклорем, які, у свою чергу, становлять різновид фольклоризмів. Фітоніми часто фігурують у фольклорних текстах і як символи, що не мають у складі ЛЗ сем міфологічності або магічності, тобто найменших неподільних одиниць значення, зумовлених участю денотата в опозиції “реальне – фантастичне” або наявністю “псевдоденотата”: рута як символ вірності, калина як символ кохання, краси тощо. Народнотворча основа мотивації рослинних назв у багатьох випадках виявляється й поза фольклорним текстом, оскільки про існування такого тексту можемо лише здогадуватись. Мова йде про походження назв рослин на зразок адамове ребро, чортова борода тощо. Завдяки специфічності семантики або форми фольклоризми можна ідентифікувати вже безпосередньо у системі мови. Мова, зокрема й мова фольклору, спроможна обмеженою кількістю засобів передавати максимальну інформацію. Цьому значно сприяє явище полісемантичності. Залежно від контекстуального оточення, від конситуації, від функціонального навантаження той самий фітонім може мати різні значення. Не останнім чинником у цьому переліку є й вплив жанрової специфіки тексту, бо кожному жанрові притаманні як особливий реєстр назв рослин, так і специфічна система їх значень. Істотний вплив на синтагматично-парадигматичні та семантично-прагматичні особливості лексичних фольклоризмів має національний колорит, чи етнографічний чинник, який можна виділити і в окрему сему ЛЗ як “етнографічний (етнічний) маркер”. Схожість символіки у фітонімних системах різних народів пояснюється не її спільністю, а однаковими мотиваційними моделями, територіальною суміжністю або спільними джерелами запозичення. Також варто зазначити, що стосовно фольклоризмів-фітонімів денотативні ознаки, як правило, є лише відправною точкою для інтерпретації на рівні духовного сприйняття. Іншими словами, рослину як ботанічний вид і цю ж рослину з фольклорного тексту (точніше, те уявлення про неї, яке пропонує нам фольклорний твір) іноді майже не єднає нічого, крім назви. |