У висновках формулюються основні результати дослідження.
У дисертації наведено теоретичне обґрунтування низки важливих положень щодо характеру взаємодії лексичної та словотвірної семантики в процесах деривації, в тому числі неологічної, що зумовлюється як власне лінгвістичними, так і позалангвістичними чинниками. У результаті здійсненого в роботі аналізу структурно-семантичних та функціонально-комунікативних властивостей багатозначної лексеми предел і її дериватів виявлено деякі загальні та специфічні закономірності, що дозволяють уточнити існуючі в науковій літературі уявлення про структуру СГ та шляхи її розвитку.
Слово предел, як опосередкований свідомістю знак дійсності, являє собою фрагмент російської мовної картини світу і відбиває універсальні уявлення людини про сутність буття в його скінченній – просторово-часовій та кількісно-якісній визначеності. З цього погляду, буденно-мовне сприйняття дійсності, зафіксоване в словникових дефініціях, і філософська інтерпретація межі (предела) як іманентної властивості скінченного (“реальної межі”) характеризуються високим ступенем співвіднесеності.
Лінгвістична специфіка російського слова предел полягає у поєднанні одного плану вираження з кількома інформативними смислами, які в інших мовах можуть вербалізуватися різними словами.
Внутрішнім системоформуючим чинником, який зумовлює єдину концептуальну основу аналізованої мікропарадигми ‘предел’, є семантична ознака ‘обмеженість’. Крім цього, вона забезпечує лексико-семантичну тотожність лексеми у мовленні, а також міжпольові зв’язки її ЛСВ.
Разом із тим, кожен ЛСВ вирізняється певною автономністю щодо мовної референції, парадигматичних та синтагматичних зв’язків, що дає підстави стверджувати про відносно самостійну концептуальну сутність окремих співзначень полісемічного слова. Прикметною властивістю досліджених ЛСВ є відсутність у них мовних антонімів, периферійна позиція в різного типу об’єднаннях лексичних одиниць, передусім у синонімічних рядах. Виняток становить ЛСВ “вищий ступінь” (“максимум”), який займає ядерну позицію серед лексичних засобів вираження семантики граничності.
Лексико-семантичне варіювання у межах мікропарадигми спричинює зміни на міжслівному рівні, зумовлюючи специфіку реалізації словотворчої спроможності окремих ЛСВ лексеми предел. Дослідження дериваційного потенціалу аналізованої лексичної одиниці на рівні мовної системи (“системне” СГ) і на рівні мовлення виявило розбіжності у сфері фіксації й у сфері реального функціонування дериватів лексеми предел, структурну та лексичну неповноту “системного” СГ, що зумовлюється як об’єктивними, так і суб’єктивними чинниками.
У структурно-семантичному плані досліджуване СГ являє собою відкриту динамічну систему, в розвитку якої простежуються два основні процеси: 1) втрата компонентів як результат трансформації морфемної структури похідних та зміна характеру словотвірних зв’язків і 2) поява нових компонентів унаслідок розвитку словникового складу мови під впливом позалінгвістичних факторів.
Найбільш повно словотворчі можливості лексеми предел представлено в лексико-дериваційному гнізді, сформованому з урахуванням: а) семантичної диференціації похідних; б) дериватів, що вийшли з ужитку; в) похідних, що функціонують у різних стилях мовлення і соціолектах; г) новоутворень.
Аналіз семантико-мотиваційних відношень між співвідносними частинами ЛДГ свідчить про те, що в ньому об’єктивуються результати мовно-мисленнєвої діяльності людини. Найвищим ступенем реалізації словотвірного потенціалу лексеми предел характеризуються його семантичні складники ‘вищий ступінь’ (‘максимум’) та ‘оптимальна міра, норма’, що пояснюється важливістю для мовної свідомості носіїв російської мови уявлень про кількісно-якісну взаємодію в межах певної міри предмета чи ознаки. Свідченням цього є поява нових дериватів, семантично вмотивованих вказаними ознаками.
Прикметною особливістю більшої частини дериватів, у тому числі інноваційних, є ідіоматичність їх семантики, що зумовлюється взаємодією внутрішнього (специфіка дериваційної структури) і зовнішнього (соціокультурного) контекстів творення похідних.
Інноваційна парадигма зі стимулом беспредел, вписуючись у системні рамки, формує новий сегмент дериваційних утворень лексеми предел. Компоненти нової парадигми в основному відповідають нормам словотвірної системи сучасної російської мови. Відхилення від правил мають поодинокий характер і стосуються розширення кола мотивуючих основ, а відтак семантичних меж існуючих словотвірних типів. Відкритість представленого в роботі ЛДГ мотивується можливістю виникнення у мовленні новоутворень, які реалізують семантичний потенціал інновата беспредел (беспредельчик, беспредельствовать, беспредельствующий, беспредельничающий). Аналіз функціонування багатозначного слова беспредел у газетному мовленні свідчить про подальший розвиток його семантики. Специфічна особливість цього закономірного процесу полягає в тому, що розширення меж семантичного варіювання супроводжується емотивно-оцінним варіюванням, унаслідок чого в змістовій структурі аналізованого слова відповідно до його референціального значення актуалізуються протилежно спрямовані емотивно-оцінні семи. Комунікативно-прагматичні особливості використання досліджуваних одиниць у газетному мовленні детермінуються загальним екстралінгвістичним контекстом функціонування російської мови наприкінці ХХ століття. Компоненти інноваційної парадигми виступають важливими, комунікативно значущими одиницями номінативного змісту різножанрових газетних текстів, забезпечуючи їх тематичну і смислову цілісність та прагматичний заряд.
Однією з найважливіших функцій інновата беспредел є його вживання в ролі ключового слова. Поряд з іншими, близькими за семантико-стилістичною сутністю та емоційним забарвленням лексичними одиницями, слово беспредел як найменування соціального явища, негативно поцінованого суспільством, формує асоціативно-смислове поле, яке концептуально співвідноситься з поняттям зла.
У лінгвокультурологічному плані компоненти інноваційної парадигми поповнюють склад культурномаркованих засобів вираження, що відіграють важливу роль у формуванні мовної картини світу на певному часовому відтинку. Оскільки зазначені одиниці відбивають явища, що є специфічними для життя не лише російського, але й інших соціумів на пострадянському просторі, вони кваліфікуються як номінації з соціокультурним, а не національно-культурним компонентом семантики. Водночас інновати беспредел та його похідні, що виникли на російськомовному ґрунті, відбивають деякі риси світобачення носіїв російської мови, особливості сприйняття ними певних явищ об’єктивної дійсності.
|