1. Дослідження функціональної структури ландшафтних комплексів неможливо без аналізу латеральних речовинних потоків (ЛРП) як природно-механічних систем, які формуються і функціонують у залежності та взаємодії з ландшафтами в цілому і мають свої власні умови виникнення, розміщення, спрямованості, формування та розформування. 2. Теоретичні засади дослідження латеральних потоків базуються на енергетичному підході, який полягає у врахуванні особливостей енергетичних перетворень відкритих систем, що характеризуються надходженням та виведенням енергії і маси, наявністю градієнтних величин, які й зумовлюють виникнення потоків. Закономірності формування латеральних потоків визначаються варіаційними принципами механіки, дослідження просторової структури потоків оптимізується застосуванням векторного апарату. Зв’язками механічних систем є обмеження, накладені системою на переміщення. За такого підходу головним обмеженням (зв’язком), накладеним ландшафтами на латеральні потоки, є рельєф. Основа теорії процесів узагалі і латеральних потоків зокрема базується на варіаційних принципах механіки, за якими оптимумові процесу відповідає мінімум дії. 3. Найпридатнішими для виділення і дослідження латеральних потоків є такі методи: потенційно-енергетичний морфологічний аналіз рельєфу для виявлення градієнтів як основної умови формування потоків і виділення еквіпотенційних та градієнтних поверхонь і смуг, окремих потенційних “ям” та “бар’єрів”; морфографічні побудови для складання карт трас потоків як ліній екстремальних (мінімальних) значень земної поверхні; дешифрування матеріалів дистанційного зондування Землі для виділення природних об’єктів, які сформовані в результаті діяльності латеральних потоків і визначають, у свою чергу, локалізацію потоків (особливу увагу варто приділяти виділенню парагенетичних ландшафтних комплексів); прийом “варіаційної різниці”, розроблений у процесі дисертаційного дослідження, який полягає у з’ясуванні ступеню просторової відповідності між ідеальними трасами потоків і реальними та застосовується для визначення впливу геосистеми на структуру потоків. 4. Оскільки за варіаційними принципами механіки усі процеси і переміщення відбуваються за умови мінімуму дії, основою виділення трас ЛРП є морфографічний аналіз і виділення ліній мінімальних екстремумів земної поверхні або кільових ліній. Саме в межах кільових ліній ландшафту латеральні потоки мають мінімум дії. Умови найбільшого сприяння формуванню та структуризації потоків існують у межах ландшафтних комплексів схилів (градієнтних смуг) та в ландшафтних комплексах заплав (еквіпотенційних смуг). Середні умови структуризації ЛРП мають моренні та підвищені зандрові рівнини (градієнтні поверхні), а найменш сприятливі умови для формування ЛРП виявлено на зандрових і давніх алювіальних рівнинах або еквіпотенційних поверхнях. Формування та розформування ЛРП визначаються границями ландшафтних комплексів з різними потенційно енергетичними характеристиками. 5. ЛРП мають полігенезисну природу. За генетичним аналізом латеральних процесів, який проведено відповідно до фізичних принципів, провідними є гідродинамічні та аеродинамічні процеси. Процеси гравітаційно-термодинамічної природи – кріп і соліфлюкція, що належать до повільних процесів, також є складовою сукцесійного ряду латеральних потоків. На формування структури ЛРП впливають природні чинники; головними з них є ландшафтні та надрові. Провідним ландшафтним чинником, що визначає щільність та інтенсивність ЛРП, є рельєф. Прояви тектонічної структури надр у ландшафтах визначають просторову структуру ЛРП. Фактор часу є стабілізуючою складовою природних чинників. Антропогенний вплив є фактором синергії природних процесів. 6. Практичне застосування дослідження ЛРП особливо ефективним є при: – ландшафтознавчо-екологічних дослідженнях для виділення ділянок, схильних до самоочищення або формування ареалів вторинного забруднення; – проектуванні природно-технічних геосистеми, де аналіз ЛРП дає можливість передбачити негативні наслідки перекриття природних речовинних каналів і запобігає просадкам, підтопленню, заболоченню в межах новоутворених природно-технічних систем; – геолого-пошукових роботах, де використання динамічної та кінематичної моделей впливу літоморфооснови ландшафту на структуру трас ЛРП дає змогу виділити площинні й лінійні геологічні об’єкти та оцінити відносну неотектонічну активність. | 