В дисертації наведено теоретичне узагальнення і подано нове оригінальне розв’язання наукового завдання щодо ландшафтознавчого обґрунтування вирішень локальних геоекологічних проблем. Відповідно до п’яти поставлених завдань сформульовано 5 груп розгорнутих висновків (наступні пункти 1 – 5). 1. Цілям теоретичного і методичного ландшафтознавчого обґрунтування вирішень локальних геоекологічних проблем, що виникають внаслідок антропогенного впливу на урочища та місцевості, відповідає виконання ландшафтознавчого оцінювального дослідження. Використання обґрунтованого дисертантом нового поняття природно-економічний потенціал ландшафту і методики його розрахування дало можливість виконати змістовно нове оцінювальне дослідження ландшафтів (теоретичний і теоретико-методичний результати). Запропонована дисертантом нова методика грошового оцінювання природних потенціалів – оцінювання природно-економічного потенціалу ЛК вивела на розрахунки, що відкривають можливість обґрунтувати шляхи вирішення локальних геоекологічних проблем регіону (методичний результат). 2. Природні чинники формування ландшафтних комплексів Боярського природно-господарського підрайону відповідають умовам півдня ландшафтної зони хвойно-широколистяних лісів. Оптимальний природний стан ландшафтних комплексів підрайону сприятливий для зростання деревної та іншої лісової рослинності. Теперішні реальні стани ландшафтів підрайону є наслідками впливу антропогенних чинників. Рослинність змінених ЛК заміщена агрокультурами, такі ЛК мають значно меншу біотичну продуктивність. Це відкриває можливість формулювання конструктивних висновків і пропозицій. 3. Природно-економічний потенціал ландшафтних комплексів Боярського підрайону, обґрунтований у дисертації та з’ясований у грошовій формі за галузями природокористування (методичний і прикладний результати), характеризується так. Найвищі оцінки має рибогосподарський природно-економічний потенціал заплавних ландшафтних урочищ і рекреаційногосподарський потенціал цих же урочищ. Щодо зональних – лісових ЛК, то найбільшим у їхніх межах є лісогосподарський природно-економічний потенціал, а сільськогосподарський – найнижчий. Природні умови функціонування лісових ландшафтних комплексів та антропічні чинники сприятливі передусім для розвитку в межах підрайону продуктивного невиснажливого лісового господарства. Окремо слід визначати природоохоронний природно-економічний потенціал ландшафтних комплексів (продуктивність їх у природних чи близьких до них станах) та екомережний потенціал ландшафтів (придатність їх до заповідання). Це зумовлено потребою збагачення природно-заповідного фонду і створення національної екомережі України. 4. Сутнісну інвентаризацію геоекологічних проблем ландшафтних урочищ і місцевостей доцільно проводити відносно окремих геокомпонентів – літогенного, водного, ґрунтового, повітряного, біотичного компонентів – і ландшафтних комплексів загалом, яких вони стосуються. До виникнення значної групи геоекологічних проблем у Боярському підрайоні призводить сільськогосподарське використання його ландшафтних комплексів. Таким природокористуванням істотно збіднюються лісові ґрунти, що спричиняє деградацію ландшафтів і зумовлює проблемні екоситуації в них. Лісогосподарське природокористування теж призводить до виникнення геоекологічних проблем, але меншою мірою, – заміняючи природну рослинність переважно суборових ландшафтних комплексів штучними лісовими насадженнями, що стають малопродуктивними монокультурами сосни. 5. Визначення природно-економічного потенціалу ландшафтних комплексів забезпечує дослідника інформацією, необхідною для формування обґрунтованих пропозицій щодо: а) раціонального лісо-, рибо- і рекреаційно-господарського використання; б) охорони; в) відновлення природних складових ландшафтних комплексів. Зокрема, лісові ландшафтні комплекси Боярського підрайону заслуговують значно ширшого заповідання і за своєю екомережною цінністю мають входити до складу північної, дубово-сосноволісової вітки Галицько-Слобожанського міжрегіонального транскордонного екокоридору. Знання природно-економічного потенціалу ландшафтних комплексів відкриває також шлях до вибору обґрунтованих вирішень локальних геоекологічних проблем ландшафтів через раціоналізацію природокористування на основі розрахунків природно-економічного потенціалу, властивого використовуваним ландшафтам. Для раціоналізації природокористування в регіоні практика природокористувань окремих видів здійснюється з урахуванням природних та антропогенних чинників формування ландшафтних комплексів, місцевих і регіональних чинників їхніх теперішніх екостанів (2-5 – регіональні результати; 3 і 5 – прикладні результати). |