1. Теоретико-методологічну основу ландшафтно-екологічного дослідження природокористування складає таке розуміння характеру взаємозв’язків у системі “природа– суспільство”, яке реалізується через конкретні соціально- та природно обумовлені види природокористування, і при обґрунтуванні оптимальних варіантів природокористування повинно спиратися саме на ландшафтно-екологічний аналіз як на комплексний метод пізнання сучасного ландшафтогенезу, основних типів ландшафтно-територіальних структур, їх стійкості і надійності для обґрунтування параметрів ландшафтно-господарських систем та облаштування регіонів. 2. Методика ЛЕА природокористування уявляється як цілісний дослідницький процес, що здійснюється за програмою, основними складовими якої є : пізнання просторової ландшафтної організації території та її ландшафтно-типологічної структури, структури природокористування та ступеня антропогенної перетвореності ландшафтів, ландшафтно-ерозійної ситуації в регіоні й створення відповідних картографічних моделей; обґрунтування шляхів раціонального природокористування та розробка системи оптимізаційних заходів з поліпшення ландшафтно-екологічної ситуації в регіоні й забезпечення найефективнішої реалізації провідних еколого-економічно значимих ландшафтних функцій. 3. Апробація методики ЛЕА дозволила визначити особливості просторової ландшафтної диференціації території Сумської області, характеру сучасних несприятливих процесів і явищ; вперше створити ландшафтну карту області у масштабі 1:200 000, а, виходячи з класифікації об’єктів зображення, побудувати легенду-матрицю. Проведений ландшафтно-типологічний аналіз показав, що в межах території області ландшафтно-морфологічна структура представлена вододільними рівнинами, схилами різної крутизни – пологими, покатими та крутими; надзаплавно-терасовими, заплавними при незначному розвитку западинних, яружно-балкових й комплексів давніх прохідних долин. Повторюваність і поєднання взаємозв’язаних типів та підтипів місцевості й властивих їм урочищ дозволили визначити зміст і контури ландшафтних регіональних структур у проектних цілях та використати проведений ландшафтний аналіз з урахуванням наявних несприятливих процесів і явищ для обґрунтування системи оптимізаційних заходів. 4. Аналіз структури землекористування та землекористувачів регіону виявив надзвичайну різноманітність видів господарської діяльності, мінливість її у просторі і часі, значну щільність населення. За результатами визначення рівнів і проведеної оцінки антропогенної перетвореності ландшафтів області встановлено, що найбільші площі займають сильно- та середньо перетворені геосистеми, що свідчить про необхідність раціонального поєднання функцій ландшафтів та проведення заходів з раціональної організації системи природокористування в регіоні, покращення екологічних умов життєдіяльності населення. 5. Оцінка ландшафтно-ерозійної ситуації та створення відповідної картографічної моделі у робочому масштабі виявили наявність різноманітних ступенів ймовірності виникнення ерозійних процесів при переважанні типів місцевості дуже сильної ймовірності, які мають нерівномірне територіальне поширення. Згідно з результатами ЛЕА природокористування Сумської області перспективи вирішення проблеми поліпшення ландшафтно-екологічної ситуації у досліджуваному регіоні вимагають поглиблення оцінки екологічного стану території, а при розробці природоохоронних систем землеробства (в т.ч. й контурно-меліоративних) доцільно спиратися на природний ландшафт, як тривало існуючий, динамічно збалансований та відносно стійкий природний комплекс. При цьому шляхами оптимізації стану ландшафтів є збереження природних елементів екологічної інфраструктури, взаємозв’язок та погодження з ландшафтно-морфологічною структурою ландшафту окремих заходів та загальної системи землеробства, які забезпечують його стійкість і продуктивність. Серед них : безвідвальна обробка грунту, мінімізація обробки ґрунтів, застосування ґрунтозахисних сівозмін, залуження сильнозмитих схилів, мульчування грунтів, лісомеліорація, створення гідротехнічних споруд та ін. |