Анотація до роботи:

Приходько Ю. О. Кишкові гельмінтози свиней і собак та експериментальне обґрунтування застосування вітчизняного антгельмінтика альбендазолу. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора ветеринарних наук за спеціальністю 16.00.11 – паразитологія, гельмінтологія. – Інститут експериментальної і клінічної ветеринарної медицини УААН, Харків, 2002.

Дисертацію присвячено моніторинговим дослідженням кишкових гельмінтозів свиней та собак, вивченню протигельмінтної активності препаратів, створюваних в Україні. У дисертації теоретично і експериментально обґрунтовано застосування вітчизняного альбендазолу для дегельмінтизації тварин.

Встановлено, що у свиней промислових, фермерських, індивідуальних господарств найбільш поширеними гельмінтозами є аскаріоз, трихуріоз, езофагостомоз. У собак зареєстровано 9 видів гельмінтів, з них 5 нематод (Toxocara canis, Toxascaris leonina, Ancylostoma caninum, Trichuris vulpis, Uncinaria stenocephala) і 4 цестод (Dipylidium caninum, Taenia pisiformis, Taenia hydatigena, Echinococcus granulosus).

За результатами скринінгу 34 хімічних сполук, найбільш ефективним щодо дії на гельмінтів виявився альбендазол, виробництва Державного університету “Львівська політехніка”. Вивчено гостру токсичність альбендазолу на білих щурах, дослідним шляхом встановлено ефективну дозу для лікування основних гельмінтозів свиней і собак. Визначено мінімальну токсичну і смертельну дози альбендазолу для свиней, описано клінічну картину отруєння, патологоанатомічні зміни. Експериментально доведено нешкідливість для свиней альбендазолу в терапевтичних дозах. Розроблено лікарську форму альбендазолу. Запропоновано методику визначення залишків діючої речовини альбендазолу і її метаболіту у продуктах тваринного походження та об’єктах навколишнього середовища. Основні результати праці дали змогу запропонувати до виготовлення і використання в Україні вітчизняний альбендазол та його лікарську форму.

1. У дисертації наведено узагальнення результатів моніторингових досліджень основних кишкових гельмінтозів свиней та собак, а також запропоновано вирішення наукової проблеми відносно забезпечення потреб тваринництва вітчизняними антгельмінтними препаратами, що виявилось у пошуку методом скринінгу речовин з гельмінтоцидними властивостями, визначенні терапевтичних доз потенційних антгельмінтних препаратів, дослідженні їх нешкідливості для тварин, розробці лікарських форм та схем застосування, вивченні термінів виведення з організму. Основні результати праці дали змогу розробити нормативно-технічну документацію (ТУ У, патенти, настанови) щодо виготовлення і використання в Україні вітчизняного альбендазолу та його лікарської форми.

2. В обстежених господарствах найпоширенішими гельмінтозами у свиней виявилися кишкові нематодози – аскаріоз, трихуріоз, езофагостомоз. Збудниками нематодозів були один або декілька видів гельмінтів. У промислових господарствах поросята на дорощуванні уражені одночасно двома (аскариси+трихуриси – 38 %, аскариси+езофагостоми – 14 %) і трьома (аскариси+трихуриси+езофагостоми – 28 %) видами нематод. Аскаріозна та трихуріозна моноінвазії реєструвалися відповідно у 7 % і 3 % поросят. У свиноматок домінували два (аскариси+езофагостоми – 35 %) і три (аскариси+ трихуриси+езофагостоми – 13 %) види збудників. Моноезофагостомозна інвазія спостерігалась у 26 % тварин. Свині на відгодівлі були уражені двома (аскарисами+трихурисами – 20 %, аскарисами+езофагостомами – 10 %) та трьома (аскарисами+трихурисами+езофагостомами – 40 %) видами гельмінтів. Лише аскарисами було уражено 5 % поголів’я.

У фермерських та індивідуальних господарствах поросята на дорощуванні уражені асоційовано аскарисами+езофагостомами на 20 %, лише аскарисами на 20 %, езофагостомами на 100 %. Ураженість свиноматок одночасно аскарисами+езофагостомами становила 16 %, аскарисами – 100 %, езофагостомами – 16 %. Підсвинки на відгодівлі (7–8 місяців) були уражені аскарисами+трихурисами на 16 %. Екстенсивність моноаскаріозної інвазії становила 26,5 %.

3. В обстежених собак зареєстровано дев’ять видів гельмінтів, з них п’ять видів нематод: Toxocara canis, Toxascaris leonina, Ancylostoma caninum, Trichuris vulpis, Uncinaria stenocephala – і чотири види цестод: Dipylidium caninum, Taenia pisiformis, Taenia hydatigena, Echinococcus granulosus.

Екстенсивність гельмінтозної інвазії у собак, що утримувались індивідуально в квартирах, була 39,2 %, в умовах розплідника службового собаківництва – від 19,6 % до 32,7 %, у сторожових собак вівчарських та свинарських господарств – 100 %. У квартирних собак і тварин розплідника службового собаківництва найбільш поширеними були токсокари, токсаскариси, дипілідіуми, які паразитували у вигляді моно- і поліінвазій. У сторожових собак господарського призначення домінували ехінококи.

4. Встановлено, що з метою відтворення моделі нематодозів у лабораторних тварин найсприятливішим було використання личинок ніппострогілюсів дво- та тридобового віку. Дослідженнями на моделі нематодозів зі скринінгу 34 вітчизняних хімічних сполук та біологічних речовин (альбендазолу, БМК, фенбендазолу-1 і 2, 624 А, 624 Б, 624 В, 649, Л, С₁₂Н₁₅S₂NO₃, есулану, ІК-75, ІК-191, ІК-247, ІК-318, ВС, тетрамізолу, ФІАТ, корфалену, дихсанілу, аверсекту, івомеку, 12 зразків культуральної рідини 10 мутантів гриба Streptomyces avermіtilis) виявлено, що найефективнішим проти гельмінтів виявився альбендазол. За експериментального ніппостронгільозу білих щурів 100 % інтенсефективність альбендазолу була в дозі 20 мг/кг.

5. Експериментальними дослідженнями встановлено 100 %-ну екстенсефективність альбендазолу, застосованого індивідуально в дозах 5, 10, 20 і 50 мг/кг за спонтанного аскаріозу та езофагостомозу. За трихуріозної інвазії 100 %-ну екстенсефективність виявлено від застосування дози 10, 20 і 50 мг/кг. Крім статевозрілих гельмінтів, альбендазол згубно діяв на личинки й яйця аскарисів.

6. Терапевтична доза альбендазолу за спонтанних кишкових гельмінтозів у собак, а саме токсокарозу і токсаскаріозу, становила 10 мг/кг, одноразово; унцинаріозу – 25 мг/кг, одноразово; трихуріозу – 30 мг/кг, дворазово, протягом двох діб; теніїдозів і дипілідіозу – 30 мг/кг, одноразово. Доведено, що альбендазол є препаратом широкого спектру дії, його рекомендовано для дегельмінтизації інвазованих собак.

7. Дослідженнями, проведеними в лабораторних та виробничих умовах, обґрунтовано створення порошкоподібної лікарської форми альбендазолу, її стабільність при збереженні, дози та схеми застосування для дегельмінтизації тварин. Розроблено нормативно-технічну документацію на альбендазол (ТУ У 40.207101.042-2000 “Альбендазол”, затверджені Головою Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства агропромислової політики України 14 січня 2000 року) та його лікарську форму (ТУ У 4615.420-99 “Альбен” та Настанови по застосуванню препарату “Альбен”, реєстраційний № 15-14/207, затверджені Головою Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства агропромислової політики України 3 листопада 1999 року).

8. Установлено токсикологічні параметри альбендазолу для лабораторних тварин і свиней. При застосуванні альбендазолу всередину білим щурам показники токсичності становили: LD₅₀ = 1105 мг/кг, LD₁₆ = 850 мг/кг, LD₈₄ = 1359 мг/кг, що відповідає першому класу токсичної небезпеки антгельмінтиків. За основними показниками ембріотоксичної дії альбендазол відноситься до речовин із середнім ступенем виразності ембріотоксичного ефекту. Тератогенну дію альбендазолу не виявлено.

9. Мінімальна летальна доза альбендазолу для свиней становила 200 мг/кг, що перевищило терапевтичну у 20 разів. При отруєнні альбендазолом свиней у загиблих тварин спостерігалися такі патолого-анатомічні зміни: внутрішньосудинне дисеміноване згортання крові з утворенням фібринозних і червоних кров’яних згустків; множинні регіонарні стази, колатеральні гіперемії, венозні застої та набряки; геморагічні синдроми у шлунку, кишечнику, тимусі, підшлунковій залозі; ішемія судин печінки, нирок, селезінки.

10. Застосування альбендазолу свиням ентерально в дозах 5, 10, 20 і 50 мг/кг маси тіла не приводило до змін активності лужної та кислої фосфатаз, аденозинтрифосфатази, глюкозо-6-фосфатази, кількості гемоглобіну, еритроцитів, лейкоцитів, за винятком паличкоядерних нейтрофілів у крові, кількість яких зменшилась. Після введення альбендазолу у тварин не змінювались кількісні показники загального білку, імуноглобулінів G і M, гетерофільних аглютинінів, серомукоїдів, циркулюючих імунних комплексів, лізоциму, глюкози та піровиноградної кислоти.

11. Розроблено методичні вказівки щодо вивчення альбендазолу в повітрі робочої зони, воді, об’єктах тваринного походження методом рідинної хроматографії високого тиску. Встановлено, що в терапевтичних дозах ДР альбендазолу і її метаболіт (сульфоксид) виводяться із організму тварин за 14 діб. Основна кількість ДР антгельмінтика та її метаболітів концентрувалась у вмісті шлунково-кишкового каналу, що свідчило про виведення препарату в складі калу.

Публікації автора:

1. Атлас гельмінтів тварин / І. С. Дахно, А. В. Березовський, В. Ф. Галат, С. В. Аранчій, В. О. Євстафьєва, Г. П. Дахно, Ю. О. Приходько. – К.: Ветінформ, 2001. – 118 с.

Дисертант відібрав, підготував та описав збудників гельмінтозів собак – унцинарій, анкілостом, дипілідіумів.

2. Приходько Ю. О., Шеховцов В. С., Темний М. В. Експериментальний трихоцефальоз поросят // Вет. медицина: Мiжвiд. темат. наук. зб. – К., 1993. – Вип. 68. – С. 70–72.

Дисертант особисто здійснив патологоанатомічний розтин дослідних поросят, описав зміни у органах і тканинах.

3. Випробування антгельмiнтної дії хімічних речовин на білих пацюках / Ю. О. Приходько, Л. I. Луценко, В. С. Шеховцов, В. А. Веселий // Вет. медицина: Мiжвiд. темат. наук. зб. – К., 1994. – Вип. 69. – С. 32–34.

Дисертант експериментально обґрунтував зараження білих щурів ніппостронгілюсами, розрахував дози хімічних сполук, які вводились тваринам, узагальнив результати досліду

4. Антгельмiнтна активнiсть та метаболiзм похiдного бензимiдазолу карбамату / В. Шеховцов, О. Малiнiн, В. Шуляк, Ю. Приходько, Л. Луценко, Л. Бабiй, В. Волощенко // Вет. медицина України. – 1997. – № 10. – С. 22–23.

Дисертант визначив антгельмінтну активність альбендазолу за умов спонтанних нематодозів свиней.

5. Шеховцов В., Приходько Ю., Луценко Л. Ефективнiсть аверсекту при екто- та ендопаразитах тварин // Вет. медицина України. – 1997. – № 6.– С. 18–19.

Дисертант особисто підібрав господарство для дослідів, обґрунтував методику експерименту, обчислив результати.

6. Ассоциативные болезни свиней / В. С. Шеховцов, Ю. А. Приходько, Л. И. Луценко, Н. В. Темный, И. Д. Белая // Вет. медицина: Мiжвiд. темат. наук. зб. – Х., 1998. – Вип. 75. – С. 182–194.

Дисертант особисто дослідив розповсюдження нематодозів свиней.

7. Шеховцов В. С., Приходько Ю. А., Луценко Л. И. Профилактика и лечение основных нематодозов свиней // Вет. медицина: Мiжвiд. темат. наук. зб. – Х., 1998. – Вип. 74. – С. 290–297.

Дисертант експериментально обґрунтував застосування альбендазолу для лікування нематодозів свиней.

8. Приходько Ю. О., Бiла I. Д. Вплив альбендазолу на кiлькiсть Т- i В-лiмфоцитiв у периферичнiй кровi поросят // Науч. тр. Крым. гос. аграр. ун–та. – Симферополь, 2000. – Вип. 64: Вет. науки. – С. 187–190.

Дисертант дослідив вплив альбендазолу на кiлькiсть Т- i В-лiмфоцитiв, розрахував дози препарату, обрахував результати досліду.

9. Приходько Ю. О. Вивчення гострої токсичностi альбендазолу на свинях // Вет. медицина: Мiжвiд. темат. наук. зб. – Х., 2000. – Вип. 77. – С. 282–284.

10. Приходько Ю. О. Визначення гострої токсичностi ФIАТ на бiлих щурах // Вiсн. Бiлоцерк. держ. аграр. ун–ту: Зб. наук. праць. – Біла Церква, 2000. – Вип. 14. – С. 230–233.

11. Приходько Ю. О. Вплив альбендазолу на бiлковий обмiн та стан гуморального iмунiтету свиней // Вет. медицина: Мiжвiд. темат. наук. зб. – Х., 2000. – Вип. 78, т. 2. – С. 176–182.

12. Приходько Ю.О. Вплив альбендазолу на деякi фiзiолого-бiохiмiчнi показники кровi свиней // Бiологiя тварин: Наук.-теоретич. журн. / Iн–т землеробства i бiологiї тварин. – Львiв, 2000. – Т. 2, № 1. – С. 136–140.

13. Приходько Ю. О. Гельмінтози свиней фермерських та приватних господарств // Проблеми зооінженерії та ветеринарної медицини: Зб. наук. праць, присвяч. 80-річчю зооінженерного факультету / Харків. зоовет. ін–т. – Х., 2000. – Вип. 6 (30), ч. 2.: Вет. науки. – С. 91–93.

14. Приходько Ю. О., Щетинський I. М. Патологоанатомiчнi змiни при отруєннi свиней альбендазолом // Наук. вiсн. Нац. аграр. ун–ту. – К., 2000. – Вип. 28. – С. 320–323.

Дисертант поставив дослід та здійснив патологоанатомічний розтин загиблих тварин.

15. Приходько Ю. О. Дослідження ембріотропних властивостей альбендазолу // Бiологiя тварин: Наук.-теоретич. журн. / Iн–т бiологiї тварин. – Львiв, 2000. – Т. 2, № 2. – С. 181–184.

16. Приходько Ю. О. Ефективнiсть альбендазолу при гельмiнтозах собак // Вiсн. Сумського держ. аграр. ун–ту: Наук.-метод. журн. – Суми, 2001. – Вип. 6. – С. 97–100.

17. Приходько Ю. О. Розповсюдження гельмінтозів свиней в господарствах з колективною формою власності // Проблеми зооінженерії та ветеринарної медицини: Зб. наук. праць / Харків. зоовет. ін–т. – Х., 2001. – Вип. 8 (32), ч. 2.: Вет. науки. – С. 285–287.

18. Малінін О., Приходько Ю. Удосконалення методики визначення альбендазолу в продуктах тваринного походження та об’єктах довкілля // Вет. медицина України. – 2001. – № 7. – С. 22.

Дисертант особисто визначив залишки ДР альбендазолу та її метаболітів у органах і тканинах свиней.

19. Приходько Ю. О., Луценко Л. І. Визначення шляхів зараження собак на токсокароз // Проблеми зооінженерії та ветеринарної медицини: Зб. наук. праць., присвячений 150-річчю ХЗВІ / Харків. держ. зоовет. акад. – Х., 2001. – Вип. 9 (33), ч. 1. – С. 174–177.

Дисертант особисто здійснив патологоанатомічний розтин дослідних тварин, підрахував кількість статевозрілих гельмінтів.

20. Приходько Ю. О., Луценко Л. І. Собака – носій та джерело гельмінтозної інвазії // Вет. медицина: Мiжвiд. темат. наук. зб. – Х., 2001. – Вип. 79, т. 2. – С. 96–100.

Дисертант особисто провів паразитологічне обстеження собак на гельмінтози.

21. Приходько Ю. О. Вивчення гострої токсичності альбендазолу на білих щурах // Вісн. Держ. агроекологічної акад. України. – 2001. – № 2. – С. 52–55.

22. Приходько Ю. А. Альбендазол при гельминтозах свиней // Учен. записки Витебской гос. акад. вет. медицины. – Витебск, 1999. – Т. 35, ч. 1. – С. 113–114.

23. Пат. 94076074 Україна, МПК С07В277/60. Спосіб одержання бром (хлор) гідрату 6-фенілімідазо [2.1-b] тіазолідина / А. Ф. Попов, Л. І. Дереза, Ю. О. Приходько, М. В. Спiцин, В. С. Шеховцов, Л. І. Луценко (Україна). – № 12587А; Заявл. 05.07.94; Опубл. 28.02.97, Бюл. 1. – 2 с.

Дисертант особисто підібрав та дослідив прототипи патентованого способу.

24. Пат. 94076073 Україна, МПК 5A61K31/425. Ветеринарний антигельмiнтик / А. Ф. Попов, М. В. Спiцин, Л. I. Дереза, В. С. Шеховцов, Ю. О. Приходько, Л. І. Луценко (Україна). – № 13988А; Заявл. 05.07.94; Опубл. 25.04.97, Бюл. 2.– 2 с.

Дисертант особисто визначив антгельмінтну ефективність патентованого ветеринарного антгельмінтика.

25. Пат. 98084434 Україна, МПК 7C07D235/32 Спосіб одержання 2-[(метоксикарбоніл)-аміно]-5-пропілтіо-1Н-бензимідазолу / В. І. Лубінець, В. П. Новіков, В. З. Клеп, Т. К. Білозір, В. О. Бусол, В. Ф. Бабкін, В. С. Шеховцов, Ю. О. Приходько, О. О. Малінін (Україна). – № 42858; Заявл. 14.08.98; Опубл. 15.11.01, Бюл. № 10. – 2 с.

Дисертант підібрав релевантну літературу, прототипи та аналоги патентованого способу.

26. Шеховцов В. С., Приходько Ю. А. Распространение нематодозов свиней, средства и меры борьбы // Пробл. науч. обеспечения животноводства Молдавии: Тез. докл. конф., 25 мая 1990 г. – Кишинев, 1990. – С. 165.

Дисертант вивчив поширення нематодозів свиней.

27. Приходько Ю. А., Кузьмин А. А., Темный Н. В. Экономический ущерб от нематодозов свиней // Повышение продуктивности с.–х. животных и совершенствование мер борьбы с болезнями в условиях интенсив. ведения животноводства и создания фермер. хозяйств: Тез. докл. всeсoюз. науч. конф., 17–22 сент. 1991 г., посвящ. 140-летию ХЗВИ. – Х., 1991. – С. 166.

Дисертант розрахував збитки від асоційованих гельмінтозів свиней.

28. Приходько Ю. А. Эффективность ПТБК (производного бензимидазола) при нематодозах животных // Легочные и желудочно-кишечные нематодозы человека и животных и меры борьбы с ними: Материалы науч. конф., г. Москва, 5–6 окт. 1993 г. – М., 1993. – С. 69.

29. Луценко Л. И., Приходько Ю. А., Веселый В. А. Особенности эпизоотического процесса при гельминтозах собак и кошек // Общая эпизоотология: иммунол., экол. и методол. пробл.: Материалы междунар. науч. конф., 20, 21, 22 сент. 1995 г. / Ин–т эксперимент. и клин. вет. медицины. – Х., 1995. – С. 126–129.

Дисертант дослідив та описав ступінь ураженості собак гельмінтами, визначив їх видовий склад.

30. Луценко Л. И., Приходько Ю. А., Веселый В. А. Скрининг химических соединений по антгельминтным свойствам на белых крысах // Ассоциатив. паразитар. болезни, пробл. экологии и терапии: Материалы докл. науч. конф., г. Москва, 5–6 дек. 1995 г. – М., 1995. – С. 92–93.

Дисертант розрахував дози хімічних сполук, що вводились ураженим щурам, обчислив результати досліду.

31. Розподiл похiдного бензимiдазолу карбамату в органiзмi курей / В. Д. Шуляк, I. I. Коваленко, О. О. Малiнiн, В. С. Шеховцов, Ю. О. Приходько // Неiнфекційна патологiя тварин: Матерiали наук.-практ. конф., м. Бiла Церква, 7–8 черв. 1995 р. – Бiла Церква, 1995. – Ч. 1. – С. 232–233.

Дисертант особисто визначив термін виведення з організму курей альбендазолу та його похідних.

32. Антгельмiнтна дiя препаративної форми альбендазолу / В. С. Шеховцов, О. О. Малiнiн, В. Д. Шуляк, Ю. О. Приходько, Л. I. Луценко // Розвиток ветеринарної науки в Українi: здобутки та проблеми: Зб. матерiалiв мiжнар. наук.-практ. конф., м. Харкiв, 24–26 верес. 1997 р. / Iн–т експеримент. і клін. вет. медицини. – Х., 1997. – С. 69.

Дисертант експериментально встановив можливість використання лікарської форми альбендазолу для лікування свиней.

33. Видовой состав паразитов домашних животных / В. С. Шеховцов, И. А. Машкей, А. А. Мищенко, Ю. А. Приходько, Л. И. Луценко // Пробл. вет. обслуговування дрiбних домашнiх тварин: Зб. матерiалiв II мiжнар. наук.-практ. конф., м. Київ, Україна, 2–3 жовт. 1997 р. – К., 1997. – С. 64.

Дисертант особисто визначив видовий склад гельмінтів собак.

34. Рекомендацiї щодо застосування антгельмiнтикiв, дiючою речовиною яких є альбендазол, при гельмiнтозах тварин та птицi / Ю. О. Приходько, Л. І. Луценко, В. А. Веселий, М. М. Корженевський, Н. Г. Полещук, І. С. Дахно, Ю. В. Дідок / Iн–т експеримент. і клін. вет. медицини. – Х., 2000. – 20 с.

Дисертант особисто випробував альбендазол та лікарські форми за умов інвазування свиней гельмінтами; вивчив залишки ДР альбендазолу та її метаболітів в організмі свиней. Брав участь у написанні рекомендацій.