1. Важливу роль в формуванні К.Трильовського як галицького політика і громадського діяча відіграв його вступ до Русько-Української радикальної партії. Недивлячись на те, що він ще студентом вступив до РУПР, К.Трильовський дуже швидко увійшов до керівного органу партії – Головної управи. Перебуваючи у керівництві РУРП, К.Трильовський займав активну дієву позицію, що нерідко приводило до конфліктів із керівництвом партії і, зокрема, з такими діячами як Михайло Павлик, Іван Франко, Северин Данилович та ін. 2. Значна культурно-просвітницька та агітаційна робота серед селянства Гуцульщини й Покуття, організація великого селянського страйку у Галичині 1902 року переконали К.Трильовського у необхідності створення особливих селянських товариств, якими стали “Січі”. 5 травня 1900 р. було організовано у с.Заваллі Снятинського повіту перший у Галичині осередок українського пожежно-гімнастичного товариства “Січ”. Невдовзі були засновані численні осередки “Січей” у Снятинському і Коломийському повітах. Існуючи, селянські об’єднання стали початком до утворення національних мілітарних угрупувань серед галицької молоді. Діяльність “Січей” на першому етапі сприяло розгортанню національно-культурного руху у краї, утворенню бібліотек, читалень “Просвіти”. 3. Діяльність “Січей” у Галичині супроводжувалося значним національним піднесенням. Цьому сприяло те, що К.Трильовський уклав численні січові пісні і марші, видав низку творів, в яких роз’яснював засади стрілецького руху, завдання, які ставила перед собою організація. Особливим піднесенням і згуртуванням населення відзначалися свята “Січей”, які поперемінно проводилися у повітових містечках Галичини. Саме ці свята, які збирали десятки тисяч “січовиків” у відповідній формі, стали демонстрацією українських сил і їх зростання у краї. Водночас, в рамках січового руху почали виникати і національні фінансові організації – кооперативи: у 1904 р. в с.Іспасі Коломийського повіту було засновано перший кооператив на Покутті “Народну спілку”. 4. Організаційна праця “Січей” у краї привела до необхідності загальної координації їх діяльності. У квітні 1908 р. у Станіславові було створено центральну управу “Січей” – Головний Січовий Комітет. З наближенням у Європі війни “Січі” все більше набирають мілітарних ознак. У 1912 р. К.Трильовський став генеральним отаманом об’єднання “Січей” – Українського січового союзу, в рамках якого у 1913 році було засновано напіввійськову організацію – Українські Січові Стрільці. 5. В роки Першої світової війни К.Трильовський увійшов до складу Головної української ради, а з серпня 1914 р. очолив Бойову управу УСС. У 1915 р. він увійшов до складу Загальної української ради у Відні. 6. В період національного будівництва на західноукраїнських землях та Наддніпрянщині К.Трильовський в жовтні 1918 р. увійшов до складу Української Національної Ради ЗУНР, а пізніше ЗО УНР. В період діяльності ЗУНРу у 1918–1919 рр. К.Трильовський став заступником голови відділу Окружної національної ради в Коломиї, членом комісії закордонних справ, увійшов до складу військової та адміністративної комісій УНРади. У квітні 1919 р. К.Трильовський був обраний до обласної земельної комісії, яка мала реалізувати аграрну реформу. В УНРаді він займав особливу позицію і відстоював необхідність партійного будівництва, зокрема відновлення діяльності радикальної партії. К.Трильовський створив Селянсько-радикальний клуб, який став організатором Селянсько-радикальної партії, а в лютому 1919 р. відновив видання в Коломиї радикальної газети “Громадський голос”. 7. Після поразки ЗУНР К.Трильовський емігрував до Відня, де працював у кодифікаційній комісії при екзильному уряді Є.Петрушевичав. У січні–квітні 1921 року, як представник Селянсько-радикальної партії Східної Галичини він входив до Виконавчого комітету Всеукраїнської національної ради. 8. Перебуваючи в еміграції, К.Трильовський брав участь у громадському житті еміграції. У 1921 р. він заснував у Відні робітниче спортивне товариства “Січ” і як його представник перебував на Міжнародній робітничій олімпіаді в Празі. 9. Після повернення до Галичини К.Трильовський займався адвокатською практикою у Галичині. В нових умовах польської влади відновити січовий рух було справою нереальною. Водночас К.Трильовський належним чином оцінював роботу українських організацій “Сокіл”, “Пласт” та ін. |