Проведене дослідження процесів, які відбувалися в українському мистецтві у ХХ – на початку ХХІ ст., дозволило проаналізувати культурологічні аспекти художньо-стильової еволюції візуального мистецтва України. Отримані результати сприяли досягненню мети дисертаційного дослідження та вирішенню його завдань, що дало змогу сформулювати такі висновки. Вагомі здобутки українського авангарду на початку ХХ ст. яскраво засвідчують повноцінність та ефективність креативного функціонування, заслужений високий авторитет українських художинків у європейському мистецькому середовищі. На початку свого виникнення авангардні ідеї цілком органічно влилися у вир революційних подій, у складному переплетенні численних мистецьких течій відбувався наполегливий пошук шляхів розвитку національного мистецтва. Тотальне запровадження методу соціалістичного реалізму та об’єднання в Україні мистецьких організацій, фізичне знищення та репресії проти представників творчої інтелігенції призвели до відчутних втрат українського мистецтва. Нонконформізм як цілком закономірне явище був викликаний кардинальними суспільно-політичними трансформа- ціями та примусовими деформаціями основоположних, усталених у мистецьких сферах понять. Однією із найголовніших заслуг художників-нонконформістів було виховання в нелегальних умовах нових поколінь творчої молоді, залучення їх до осмислення розвитку світового мистецтва поза межами тоталітарної системи.
3. Аналіз процесів, які відбувалися у сфері візуального мистецтва у “перехідний період” другої половини 1980-х – початку 1990-х рр., дає можливість виділити низку суперечливих, а в окремих випадках і протилежних явищ, властивих саме для місцевої, цілком специфічної ситуації. Так, своєрідним феноменом, якому практично немає аналогів у світі, стало повернення наприкінці ХХ ст. значної частини українських митців до авангардних форм і засобів виразу початку століття. Реактивація авангарду відіграла важливу “амортизуючу” роль між переходом суспільного мислення від офіційно насаджуваного соцреалізму до постмодернізму. 4. Значну дезорієнтацію у мистецьке середовище внесло поспішне руйнування традиційних і “поверхневе” засвоєння нових постмодерністичних форм і течій, на зразок так званої “нової фігуративності”, перформенсу, інсталяції, відео-арту, ланд-арту, інвайронменту тощо. Цілком очевидно, що принципи постмодерністського мислення і образотворення вимагали певного часу для їх адаптації. Наприкінці ХХ ст. – на початку ХХІ ст. у сфері розвитку візуального мистецтва в Україні спостерігаються певні суперечливі трансформаційні тенденції. Так, з одного боку, помітним є потяг до популярних мультимедійних засобів, їх наростаючого синтезу та ефективного взаємопроникнення у процесі втілення конкретних творчих задумів, а, з іншого, спроба зберегти національні особливості мистецтва.
6. Порівняння швидкозмінних процесів, притаманних сучасному українському мистецтву, з явищами, які сьогодні відбуваються на Заході, свідчить, що сучасне візуальне мистецтво України, на тлі пануючих донедавна на заході пріоритетів раціоналізму, соціологізму, техніцизму чи мінімалізму, має своєрідні переваги завдяки національним традиціям, емоційному і духовному підґрунтю. Сьогодні не існує нагальної потреби форсувати процеси еволюції сучасних візуальних мистецтв у напрямі домінування західного вектору. Досвід, набутий від західних колег, необхідно адаптувати, постійно аналізуючи його, а, в кінцевому результаті, – використовувати лише те, що для нас є дійсно необхідним. Лише за умов збереження певної національної специфіки, яка базується на традиціях і високих здобутках минулого, українське мистецтво може представляти значний інтерес у світі. 7. Початок ХХІ ст. є періодом здобування українськими майстрами візуального мистецтва позицій, втрачених на початку ХХ ст. Найяскравішим підтвердженням цього є їх творчі здобутки, представлені на численних персональних і групових виставках, а особливо на престижних мистецьких форумах світового рівня. Найвищі здобутки українського мистецтва сьогодні фіксують проекти, представлені Україною на останніх міжнародних Бієнале у Венеції, Сан-Паулу та ін. 8. В цілому слід зауважити, що дисертаційне дослідження було обумовлено логікою культурно-мистецької художньо-стильової еволюції ХХ ст. Початок століття відзначився авангардними пошуками в мистецтві, експериментами, в яких виразно простежується відхід від реальності у бік візуально-просторових характеристик. У подальшому цей процес доповнився проникненням у культурно-мистецьку сферу засобів фотографії і кінематографу, застосуванням митцями новітніх форм, здатність мистецтва залучати просторово-візуальний, просторово-часовий фактори. Митці вже не прагнуть імітувати і переоцінювати явища оточуючого культурологічного середовища, а дедалі більше оперують знаками та символами. Усталені культурно-мистецькі традиції в ХХ ст. почали поступатись новим художньо-стильовим явищам. Так, футуристи у живописі та скульптурі захоплювалися передачею руху, динаміки і створеними людиною формами. Кубізм надає перевагу концепції над художньою досконалістю, що було передумовою появи в кінці століття такого напряму, як концептуалізм. З іншого боку, конструктивізм розглядає мистецтво за законами проектування, тому критикує зображувальну конкретику та традиції станкового живопису. Таким чином, трансформація авангарду та культурно-мистецького середовища в Україні в ХХ ст., мистецько-культурологічні аспекти еволюції нонконформізму в середині – другій половині ХХ ст. привели до формування сучасного візуального мистецтва України в роки незалежності та його входження у загальносвітовий культурно-мистецький процес. Основні положення дисертації опубліковані у працях: На переломі //Образотворче мистецтво. – 1988. – № 2. – С.1 Проникнення в таємницю вічності // Образотворче мистецтво. – 1994. – № 2. – С. 23–25. Мистецтво схоже на космічну галузь за величиною внеску у світову цивілізацію // Українська культура. – 1997. – № 6. – С. 15-17. Сучасне українське образотворче мистецтво // Мистецькі обрії – 98. – К.: ВВП “Компас”, 1999. – С. 32–37. Венеціанське бієнале і проблеми сучасного мистецтва України // Вісн. Львів. акад. мистецтв. – Л., 2003. – Вип.14. – С. 88–97. Millstones of Time // Faster than History. Contemporary Perspectives on the Future of Art in the Baltic Countries, Finland and Russia. – 2004. – Helsinki: “KIASMA”. – P. 209–216. Особливості розвитку візуальних мистецтв в Україні періоду 1990-х рр. // Культура України: Зб. наук. пр. – Х.: ХДАК, 2004. – Вип. 14: Мистецтвознавство. Філософія. – С. 76–81. Нонконформізм: погляд сьогодення // Вісн. Харк. держ. акад. дизайну і мистецтв.– Х.: ХДАДІМ, 2004. – Вип.7: Мистецтвознавство. Архітектура. – С. 83–88. Проблеми кіно і синтезу пластичних мистецтв та завдання Академії // Мистецькі обрії’ 2003: Альманах: Науково-теоретичні праці та публіцистика /Академія мистецтв України. – К.: КНВМП “СИМВОЛ–Т”, 2004. – С. 367–372. Сучасне мистецтво в контексті Венеціанського бієнале / В.Д. Сидоренко // Дизайн–освіта 2004: теорія, практика та перспективи розвитку: Всеукр. наук. конф., м. Харків, 22–23 квіт. 2004 р.: Зб. матеріалів / Харк. держ. акад. дизайну і мистецтв. – Х., 2004. – Ч. 1. – С. 29–31. Академічна освіта і сучасне мистецтво (з практичного досвіду проекту на Венеціанському бієнале) / В.Д. Сидоренко // Дизайн–освіта 2004: теорія, практика та перспективи розвитку: Всеукр. наук. конф., м. Харків, 22–23 квіт. 2004 р.: Зб. матеріалів / Харк. держ. акад. дизайну і мистецтв. – Х., 2004. – Ч. 1. – С. 32–35.
12. Всеукраїнське трієнале “Графіка –97”. – К.: Оранта, 1997.– С. 5. 13. Я народився в передгір’ях Тянь-Шаню... Аральський цикл. – К.: ДВ СХУ. – 1998. – С.1–2. 14. Всеукраїнське трієнале “Живопис – 98”. – К.: PC World Ukraine, –1998. – С. 5. 15. Всеукраїнське трієнале “Живопис – 98” // Образотворче мистецтво. – 1999. – № 3–4. – С. 18. 16. Всеукраїнське трієнале “Скульптура–99”. – К.: PC World Ukraine, 1999 – С. 5. 17. Сучасна художня ситуація в Україні // Мистецтво України. – К.: “Бліц-Принт”, 2002. –– С. 6–8. 18. Жорна часу. Український проект на 50-му бієнале сучасного мистецтва. – К., 2003. –– С. 5–7. 19. Венецианское биеннале // А.С.С. – 2003. – № 5. – С.82–87. |
