У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової проблеми – організації та здійснення програмування запобігання злочинності. У результаті аналізу теоретико-методологічних засад формування програмного підходу до запобігання злочинності, а також розробки комплексів пропозицій і рекомендацій щодо удосконалення практичної сторони цієї діяльності сформульовано ряд висновків, спрямованих на досягнення поставленої мети. Перш за все відзначено, що застосування програмно-цільових структур є одним з елементів принципово нового підходу до організації та забезпечення комплексного характеру запобігання злочинності, який сформовано в межах новітньої концепції, що обумовлює розробку, прийняття та здійснення заходів у взаємозв’язку та відповідності з визначеними системними та програмними вимогами. Діалектична природа соціально-правових явищ вимагає одночасної інтеграції та диференціації різних видів діяльності у сфері запобігання злочинності, а саме: забезпечення єдності спільних зусиль на рівні держави та локалізації дій суб’єктів на рівні регіонів. Тому розробка будь-якої комплексної програми запобігання злочинності повинна базуватись на концепції функціонування соціального організму окремих адміністративно-територіальних одиниць, що мають істотні соціальні, культурні, демографічні, виробничі розбіжності у той мірі, в якій вони впливають на формування та розвиток злочинності. Основними дослідницькими категоріями цієї роботи є поняття програмування та програми запобігання злочинності. Що стосується першого з них, то програмування запобігання злочинності представляє собою науково-обґрунтовану, базовану на чинному законодавстві спільну діяльність різних суб’єктів із розробки погоджених рішень директивного характеру, що передбачають механізм реалізації довгострокових і поточних заходів щодо виявлення та усунення причин і умов вчинення протиправних дій, виховному впливу на правопорушників та осіб, що скоїли інші протиправні вчинки. Щодо поняття програми запобігання злочинності, то вона представляє собою систему відповідних заходів впливу на злочинність та її окремі види за допомогою документального визначення етапності вирішення конкретних завдань, засобів і способів їх реалізації, а також показників очікуваних результатів. Вона є загальним управлінським рішенням, що містить ідейно-директивні орієнтири діяльності у вигляді приписів про заходи організаційного, правового, оперативного, аналітичного, економічного, виховного та іншого характеру, спрямованих на запобігання злочинів та інших правопорушень. З урахуванням системно-структурних та синергетичних зв’язків між запобіганням злочинності та програмуванням визначено наступні рівні проаналізованої діяльності: за суб’єктно-функціональним складом – програмування на рівні великих, на рівні малих соціальних груп та на рівні окремих виконавців; за об’єктно-функціональним складом – програмування на рівні загального, особливого та окремого. На підставі аналізу конкретних програмних рішень, пов’язаних з предметною сферою дослідження, визначено такі види програмування запобігання злочинності: загальне та спеціальне, поточне та перспективне, стратегічне і тактичне, традиційне, типове та нетипове, локальне та глобальне, короткострокове та довгострокове, з можливістю корегування та необоротне, детерміноване та вірогідне, просте і складне, одноособове та колективне, документоване та не документоване. Принципи програмування запобігання злочинності характеризують внутрішні, іманентні якості, взаємозв’язки між елементами діяльності, а також інші властиві їй особливості, що мають значення для правильного розуміння її суті. Вони відображають характер пануючих у системі переконань і поглядів, що визначають норму поведінки, і в цьому зв’язку є загальновизнаними і обов’язковими для дотримання і виконання всіма суб’єктами, чия діяльність ними регламентується. Особливе значення у сучасних умовах мають спеціально-юридичні принципи діяльності, а також вимоги до структури та змісту програмних рішень, які визначають найбільш оптимальні та раціональні підходи до створення та удосконалення програмування запобігання злочинності на регіональному рівні відповідно до вимог функціонування системи вищого порядку. У структурі програмних рішень виділяються наступні елементи: паспорт програми, її концепція, прогноз розвитку злочинності, принципи запобігання та основні напрямки, зміст запропонованих до вирішення проблем, заходи впливу на злочинність, удосконалення діяльності суб’єктів запобігання та її ресурсного забезпечення, часові орієнтири, очікувані результати, відомості про форми державної підтримки, дані про узгодження проекту рішення. Зміст програми запобігання злочинності становлять організаційні, управлінські, правові, інформаційні, кадрові, правової пропаганди, технічні, спрямовані на формування і розвиток інститутів громадянського суспільства, ресурсно-забезпечувальні, методичні та деякі інші заходи. Типова структура і зміст програм запобігання злочинності, а також перелік вимог, що висуваються до інших подібного роду рішень, повинні бути чітко визначені та зафіксовані на рівні нормативно-правового акту. У практиці підготовки, ухвалення та реалізації програмних рішень у сфері запобігання злочинності наявна значна кількість проблем, які потребують негайного вирішення та усунення. Недоліки характерні для усіх елементів процесу програмування, що обумовлює необхідність вжиття комплексних заходів впливу з метою удосконалення. Зокрема, в системі дотепер немає чітко структурованої схеми організації діяльності, а ухвалені рішення не виконують свої соціальні функції, через те, що процес і процедура їх прийняття поглинаються управлінськими аспектами правоохоронної діяльності. При цьому відсутній науковий підхід до програмування, а наявні методичні посилки малоефективні через власну надмірну узагальненість. Зокрема, в них відсутні рекомендації щодо визначення системи вихідних програмних показників у досліджуваній області, система інформаційного забезпечення, чіткий перелік заходів щодо боротьби і запобігання злочинів, а також контролю за їх виконанням. Проблема якісного вдосконалення процедури програмування запобігання злочинності є актуальною з теоретичної і прикладної точок зору. Уявляється, що в зміст зазначеної процедури повинні бути включені такі етапи: 1) аналіз суб’єктами запобігання злочинності оперативної обстановки і кримінологічної ситуації на території, що обслуговується; 2) ідентифікація проблем програмування і запобігання злочинності; 3) визначення критеріїв вибору рішення; 4) розробка і вибір альтернатив рішення; 5) узгодження програми; 6) управління реалізацією; 7) контроль і оцінка результатів програмування. На підставі викладеного запропоновано комплекс заходів, спрямованих на подолання проблем в організації та здійсненні програмування запобігання злочинності. На цій основі охарактеризовано окремі елементи механізму реалізації програм запобігання злочинності та запропоновано шляхи його удосконалення за рахунок покращення умов реалізації програм, впровадження новітніх засобів управлінської та організаційної діяльності, комплексного застосування різних способів та інструментів оптимізації, а також корегуючого впливу на фактори раціоналізації програмування запобігання злочинності. Зроблено загальний висновок, що правоохоронною практикою на порядок денний поставлено питання про формування типової моделі програми запобігання злочинності з урахуванням останніх надбань теорії та застосуванням сучасних методів юридичної техніки. Актуальним є також формування системи рекомендацій щодо оптимальної процедури програмування запобігання злочинності, а також інтеграції результатів попередньо здійсненого прогнозування кримінологічної обстановки в умовах певного регіону. Відповідні пропозиції знайшли своє відображення у запропонованому проекті комплексної програми запобігання незаконному обігу наркотичних засобів в умовах регіону (на прикладі Донецької області). |
