Зважаючи на роль, значення і перспективу в суспільному поступі такого фактору насильницьких злочинів, як пропаганда насильства і жорстокості, ми вважаємо обґрунтованою криміналізацію дій, зазначених у ст. 300 КК, взнаки їх істотної суспільної шкідливості. Об’єктом цього злочину є суспільні відносини, які існують з приводу охорони соціально-психологічного (моральнісного) здоров’я населення. Тлумачення змісту і особливостей ознак об’єктивної та суб’єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст. 300 КК, обтяжене складнощами у „примиренні” доктрин та інститутів кримінального права з концепцією формальних складів злочинів. Оціночна природа нормативного викладення предмету злочину (творів або кіно-, відеопродукції, які пропагують культ насильства і жорстокості) породжує проблеми на практиці, тому пропонується конкретизувати ці ознаки через дефініцію творів, кіно- та відеопродукції, що пропагують насильство і жорстокість, яку передбачити у примітці до ст. 300 КК. Під творами, кіно-, відеопродукцією, що пропагують насильство і жорстокість слід розуміти твори, в яких прямо закликають ставитись до злочинних насильства і жорстокості, як до взірця наслідування або як таких, що приносять насолоду тим, хто їх здійснює, тобто письмові, друковані чи виконані в електронному варіанті, усні твори, фотознімки з написами, що містять такі заклики; звукозаписи, кіно-, відеопродукція, інші технічні записи зображень, що рухаються (комп’ютерні ігри тощо), якщо вони містять такі заклики; звукозаписи, кіно-, відеопродукція, інші технічні записи зображень, що рухаються (комп’ютерні ігри тощо), якщо їх загальна тривалість перевищує 20 хвилин* і вони не містять таких закликів прямо, але часу тривалості яких присвячено сценам насильства і жорстокості. Інформація, яка висвітлює поточні події, записи, трансляції видів спорту, які є офіційно дозволеними, а також події хронікально-документального змісту не відносяться до таких творів чи продукції. Фрагменти або повний зміст таких творів чи продукції можуть бути використані в наукових дослідженнях за умови, якщо в таких дослідженнях вони не підтримуються, а також в експертній діяльності. Суб’єктом злочину, передбаченого ст. 300 КК, може бути фізична, осудна особа, яка досягла шістнадцятирічного віку. Крім того, пропонується інституалізувати у цю норму відповідальність спеціального суб’єкта – відповідальну особу. У примітці до ст. 300 КК вказати кого слід розуміти під такою відповідальною посадовою особою. Відповідальною посадовою особою є посадова особа кіновидовищних та відеотелезакладів, видавництв тощо, до обов’язків якої входить прийняття рішення про випуск певної інформації в ефір, про публічний показ кіно-, відеопродукції або дозвіл до друку певної інформації. Пропонується викласти ст. 300 КК у такій редакції: „Ст. 300 Розповсюдження творів, що пропагують насильство і жорстокість: Розповсюдження творів, кіно-, відеопродукції, що пропагують насильство і жорстокість, а також невиконання відповідальною посадовою особою обов’язку щодо недопущення розповсюдження творів, кіно-, відеопродукції, що пропагують насильство і жорстокість, – караються ...” У регулюванні обігу кіно-, відеопродукції різного змісту значною мірою заважає відсутність певних критеріїв відмежування творів, що пропагують насильство і жорстокість від тих, в яких вони використовуються як художньо-технічний засіб. Тому тут слід мінімізувати людський фактор. За допомогою відповідного критерію можна вирішити ще й проблему деліктоздатності „неспеціалістів” у галузі мистецтв, вимагаючи від них відповідальної поведінки. |