У Висновках підбито підсумки проведеного дослідження, викладено основні його результати, сформульовано висновки та рекомендації щодо їх наукового та практичного використання. Зокрема, констатовано, що для антикорупційної діяльності принципово важливим є правильне розуміння соціальної та правової сутності корупції, на якому ґрунтується розробка і реалізація стратегії протидії їй. Воно дозволяє не обмежувати протидію корупції примусовим впливом, переважно у формі юридичної відповідальності за конкретні корупційні правопорушення, у тому числі корупційні злочини, а з урахуванням усіх важливих аспектів корупції як соціального явища розробити і застосувати в такій протидії комплекс економічних, політичних, організаційних, правових, ідеологічних, виховних та інших заходів. На ньому базуються визначення стратегічних підходів криміналізації корупційних діянь та встановлення за них юридичної відповідальності інших видів, вибір правових засобів реагування на такого роду діяння, розробка засад правоохоронної діяльності в цій сфері. Прагнення підвищити ефективність протидії корупції шляхом посилення кримінально-правових репресій є помилковим підходом у здійсненні антикорупційної діяльності. Підвищення ролі кримінального закону у протидії корупції може бути досягнуто шляхом визначення доцільності криміналізації (декриміналізації) певних діянь, удосконалення законодавчого описання їх ознак, визначення покарання, адекватного суспільній небезпеці певного виду діянь, визначення можливості компромісу з певними учасниками корупційного акту (зокрема, давання-одержання хабара), підстав та умов його застосування. Ефективна протидія корупції потребує системного підходу, поєднання профілактичних, правоохоронних та репресивних заходів, чітко визначених пріоритетів та її належного забезпечення (кадрово-професійного, інформаційно-аналітичного, науково-методичного, матеріально-технічного тощо). Ігнорування хоча б однієї з цих складових суттєвим чином знижує ефективність антикорупційної діяльності в державі. Оскільки корупція є соціальним явищем, притаманним будь-якій державі, то протидія їй є постійною функцією держави. Ця функція повинна реалізовуватися не лише в спеціально-кримінологічних, кримінально-правових заходах, а й знаходити своє втілення при реалізації інших функцій держави. Визначення змісту антикорупційної функції як постійної функції держави і її впровадження в життя — нагальне завдання для України. Здійснюватися така функція має на підставі науково обґрунтованої Концепції протидії корупції, а також довгострокових та короткострокових програм. Згідно з концептуальним підходом до розуміння правової сутності корупції: 1) корупція можлива лише у сфері реалізації публічної влади; 2) корупційні відносини складаються з приводу виконання (реалізації) особою, офіційно наділеною владою чи службовими повноваженнями, владних (службових) повноважень; 3) корупція полягає у неправомірному використанні особою, уповноваженою на виконання функцій держави, наданої їй влади або свого службового становища; 4) суб’єктом корупції є особа, уповноважена на виконання функцій держави (суб’єктом корупційних відносин у певних випадках може бути й інша особа); 5) корупційними визнаються лише такі неправомірні діяння, вчинені особою, наділеною владою чи відповідними службовими повноваженнями, які вчиняються з прямим умислом і спрямовані на задоволення корисливого або іншого особистого інтересу такої особи або інтересу третіх осіб. Фундаментальними для антикорупційної діяльності є взаємопов’язані між собою положення про те, що: а) корупція є породженням не однієї чи кількох, а цілої системи різних за характером, силою детермінуючого впливу та сфер прояву соціальних передумов, причин та умов; б) протидія корупції не може бути зведена до безпосередньої правоохоронної діяльності (виявлення, припинення, розслідування фактів корупції, притягнення винних осіб до відповідальності), а являє собою реалізацію постійної функції держави по застосуванню комплексу економічних, політичних, правових, ідеологічних, організаційно-управлінських, психологічних, освітніх та інших заходів; в) протидія корупції може привести до відчутних позитивних результатів за умови надання пріоритету запобіганню корупції, передусім профілактичному впливу на фактори корупції. А це у свою чергу є головним для визначення мети протидії корупції, основних її напрямів, вибору антикорупційних засобів. Здійснювана в Україні антикорупційна діяльність потребує істотного коригування. Визначені в дисертації зміст протидії корупції та антикорупційної політики, мета, основні завдання, напрями, об’єкт, суб’єкти, принципи та засоби протидії корупції дозволяють забезпечити системний підхід в її здійсненні, визначенні пріоритетним її напрямом запобігання корупції. Ці положення повинні бути покладені в основу всіх антикорупційних заходів, здійснюваних у державі — починаючи з визначення концептуальних засад антикорупційної політики, формування антикорупційної нормативно-правової бази і закінчуючи проведенням конкретних спеціально-кримінологічних заходів антикорупційного спрямування, визначенням виду та міри відповідальності за вчинення діянь корупційного характеру. Запобігання корупції охоплює як цілеспрямоване включення осіб, уповноважених на виконання функцій держави, та інших суб’єктів у систему соціально позитивних відносин, так і перешкоджання вступу їх у корупційні відносини чи припинення їх здійснення. Заходи загальносоціального та спеціально-кримінологічного запобігання корупції мають розроблятися і здійснюватися в рамках єдиної системи запобігання корупції. При цьому загальносоціальне запобігання за характером і масштабом профілактичного впливу є головним у системі запобігання корупції. Характер профілактичних заходів обумовлюється рівнем їх наукового обґрунтування, глибиною з’ясування факторів, що породжують злочинність на сучасному етапі розвитку нашої держави. Застосування визначених у дисертації заходів загальносоціального та спеціально-кримінологічного запобігання корупції дозволить: ослабити дію існуючих корупційних факторів; зменшити корупційні ризики; знизити рівень корумпованості владних структур; зменшити вплив корупції на економічні, політичні, соціальні та інші процеси. Одне з головних завдань антикорупційної діяльності в Україні на сьогодні полягає у тому, щоб зробити корупцію справою ризикованою і невигідною. Збільшення ризику вчинення корупційного діяння, збільшення соціальної ціни державної служби (престиж, соціальна забезпеченість) і зменшення передумов корупції — це ті складові, які повинні складати основу антикорупційної політики. Що стосується конкретних антикорупційних заходів, основне їх завдання полягає в усуненні (нейтралізації) чинників, які виступають причинами та умовами корупційних діянь. Характеризуючи на підставі системного аналізу існуючу в Україні законодавчу базу як цілком достатню для ефективної протидії корупції, зроблено висновок, що вітчизняному антикорупційному законодавству бракує цілісності, повноти, завершеності. З метою підвищення ефективності антикорупційної діяльності запропоновано внести низку змін до Закону України “Про боротьбу з корупцією”, а також до КК, які, зокрема, стосуються законодавчого описання суб’єкта, об’єктивної сторони корупційних злочинів, їх кваліфікуючих ознак, криміналізації та декриміналізації діянь корупційного характеру. Основні положення дисертації відображені в таких опублікованих працях автора 1. Монографії 1. Мельник М.І. Корупція: сутність, поняття, заходи протидії: Монографія. – К.: Атіка, 2001. – 304 с. 2. Мельник М.І. Хабарництво: загальна характеристика, проблеми кваліфікації, удосконалення законодавства. – К.: Парламентське вид., 2000. – 256 с. 3. Клименко В.А., Мельник Н.И., Хавронюк Н.И. Уголовная ответственность за должностные преступления // Кримінальна відповідальність за посадові злочини / В.А. Клименко, М.І. Мельник, М.І. Хавронюк. Коментар до Закону України “Про боротьбу з корупцією” / М.І. Мельник, Г.О. Омельченко, М.І. Хавронюк. – К.: Бліц-Інформ, 1996. – С. 3–158. 2. Брошури, підручники, коментарі законів, посібники 1. Мельник М.І. Наукове забезпечення антикорупційної діяльності в органах державної влади. – К.: Основа, 1999. – 22 с. 2. Мельник М.І. Посадові злочини // Кримінальне право. Особлива частина: Підручник. Александров Ю.В., Антипов В.І., Володько М.В. та інші. Відп. редактор Шакун В.І. – К.: НАВСУ-“Правові джерела”, 1998. – С. 403–451. 3. Мельник М.І. Корупційна злочинність // Курс кримінології. Особлива частина: Підручник: У 2 кн. / М.В. Корнієнко, Б.В. Романюк, М.І. Мельник та ін. / За заг. ред. О.М. Джужи. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – С. 24–34. 4. Мельник Н.И., Омельченко Г.Е., Хавронюк Н.И. Комментарий к Закону Украины “О борьбе с коррупцией” // Кримінальна відповідальність за посадові злочини / В.А. Клименко, М.І. Мельник, М.І. Хавронюк. Коментар до Закону України "Про боротьбу з корупцією" / М.І. Мельник, Г.О. Омельченко, М.І. Хавронюк. – К.: Бліц-Інформ, 1996. – С. 163–363. 5. Мельник М.І. Злочини, пов’язані з хабарництвом (ст. ст. 168, 169, 170, 171 КК). Відмежування їх від корупційних та інших правопорушень // Дудоров О.О., Мельник М.І., Хавронюк М.І. Злочини у сфері підприємництва: Навчальний посібник / За ред. Хавронюка М.І. – К.: Атіка, 2001. – С. 385–424. 6. Мельник М.І. Злочини в сфері службової діяльності // Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. – К.: Каннон, А.С.К., 2001. – С. 909–932. 7. Мельник М.І. Відповідальність за порушення законодавства України про вибори депутатів // Коментар Закону України “Про вибори народних депутатів України” / За ред. М.І. Ставнійчук, М.І. Мельника. – К.: Атіка, 2002. – С. 327–353. 3. Статті в наукових фахових виданнях України 1. Мельник М.І. Корупція і організована злочинність як чинники, що реально загрожують національній безпеці України // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ. Вип. 1. – Львів, 1995. – С. 10–13. 2. Мельник М.І. Проблема законодавчого забезпечення боротьби з корупцією: шляхи її вирішення // Вісник Академії правових наук України. – 1995. – № 3. – С. 121–125. 3. Мельник М.І. Кримінальна відповідальність за вчинення злочинів організованими злочинними угрупованнями: проблеми удосконалення законодавства // Науковий вісник Української академії внутрішніх справ. – 1996. – № 1. – С. 199– 205. 4. Мельник Н. Предлагаются: революция и реквизиция // Предпринимательство, хозяйство и право. – 1996. – № 10. – С. 25–26. 5. Мельник Н. Защита предпринимательства в свете Закона Украины “О борьбе с коррупцией” // Предпринимательство, хозяйство и право. – 1996. – № 4. – С. 40–43. 6. Мельник М., Хавронюк М. Розмежування складів злочинів “зловживання владою або посадовим становищем” та “перевищення влади або посадових повноважень” // Право України. – 1997. – № 2. – С. 31–33. 7. Омельченко Г., Мельник Н., Хавронюк Н. Декларирование доходов государственных служащих: порядок и ответственность за его нарушение // Предпринимательство, хозяйство и право. – 1997. – № 2. – С. 3–11. 8. Мельник М.І. Проблемні питання кримінальної відповідальності за хабарництво // Науковий вісник Української академії внутрішніх справ. – 1996. – № 2. – С. 103–111. 9. Мельник М. Корупція: проблема визначення сутності і поняття // Вісник Академії правових наук України. – 1997. – № 3 (10). – С. 76–86. 10. Мельник М. Хабарництво в сфері підприємництва // Предпринимательство, хозяйство и право. – 1997. – № 10. – С. 10–17. 11. Мельник М. Німеччина на шляху боротьби з корупцією // Право України. – 1997. – № 11. – С. 111–115. 12. Мельник М. Дезінформація владних структур як посадовий злочин // Предпринимательство, хозяйство и право. – 1998. – № 8. – С. 16–18. 13. Мельник М. Дача хабара: проблемні питання кваліфікації та звільнення від відповідальності // Предпринимательство, хозяйство и право. – 1999. – № 4. – С. 37–40; № 5. – С. 25–33. 14. Мельник М.І., Хавронюк М.І. Правові та організаційні заходи протидії корупції: зарубіжний досвід // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 1998. – № 4. – С. 119–134. 15. Мельник М. Антикорупційна діяльність в органах державної влади та її наукове забезпечення // Право України. – 2000. – № 3. – С. 67–71. 16. Мельник М. Провокація хабара як “підводний камінь” підприємництва // Предпринимательство, хозяйство и право. – 2000. – № 3. – С. 47–53. 17. Хавронюк М., Мельник М. Ознаки і поняття організованої групи та злочинної організації (кримінально-правовий аспект) // Право України. – 2000. – № 4. – С. 59–64. 18. Мельник М., Хавронюк М. Удосконалення відповідальності за "втечу" капіталів // Юридический вестник. – 2000. – № 1.– С. 61–66. 19. Мельник М.І. Правові проблеми звільнення від кримінальної відповідальності за хабарництво // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 2000. – № 2. – С. 47–57. 20. Мельник М. Корупційні злочини: сутність і поняття // Право України. – 2000. – № 11. – С. 126–130. 21. Мельник М. Відповідальність за хабарництво: історичний аспект // Вісник Академії правових наук України. – 2000. – № 1 (20). – С. 138–154. 22. Мельник М. Чи потрібна у Кримінальному кодексі спеціальна стаття про відповідальність за корупцію? // Вісник Академії правових наук України. – 2000. – № 4 (23). – С. 211–221. 23. Мельник М. Механізм корумпованих відносин // Право України. – 2001. – № 4. – С. 105–109. 24. Мельник М. Види співучасників за новим Кримінальним кодексом України // Право України. – 2001. – № 11. – С. 69–74. 25. Мельник М. Корупційні правопорушення: поняття та види // Вісник Академії правових наук України. – 2001. – № 2 (25). – С. 168–182. 26. Мельник М.І., Хавронюк М.І. Реформування кримінального законодавства України: стан, тенденції, перспективи // Правова держава: Щорічник наукових праць Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. Вип. 12. – К., 2001. – С. 494–503. 27. Мельник М. Проблемні питання відповідальності за одержання хабара, залежно від його розмірів // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – 2001. – Випуск 36. – С. 488–496. 28. Мельник М. Соціальна ціна корупції // Підприємництво, господарство і право. – 2002. – № 4. – С. 85–88. 29. Мельник М.І. Протидія корупції: поняття, мета, напрями // Право України. – 2002. – № 4. – С. 22–26. 30. Мельник М.І. Новий Кримінальний кодекс у контексті антикриміногенної політики України // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 15. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. – 2002. – С. 383–390. 4. Статті в наукових фахових виданнях інших країн 1. Мельник Н.И. Понятие коррупции // Коррупция и борьба с ней. – М.: Российская криминологическая ассоциация, 2000. – С. 201–221. 2. Мельник Н.И. Некоторые тенденции развития организованной преступности в Украине // Закономерности преступности, стратегия борьбы и закон. – М.: Российская криминологическая ассоциация, 2001. – С. 356–359. 3. Мельник Н.И. Особенности развития коррупционных процессов и осуществления антикоррупционной деятельности в странах СНГ // Коррупция в органах власти: природа, меры противодействия, международное сотрудничество: Сборник статей / Под ред. П.Н. Панченко, А.Ю. Чупровой, А.И. Мизерия. – Н. Новгород, 2001. – С. 116–125. 4. Мельник Н.И. Экономический аспект коррупции // Организованная преступность и коррупция. Исследования, обзоры, информация / Социально-правовой альманах. – Екатеринбург, 2001. – Специальный выпуск. – № 1. – С. 41–43. 5. Статті, виступи, тези доповідей, які додатково відображають наукові результати дисертації 1. Мельник М. Посилення боротьби з корупцією і організованою злочинністю як необхідна передумова забезпечення економічної безпеки України // Матеріали науково-практичної конференції “Організаційно-правові проблеми економічної безпеки України та кадрове забезпечення їх вирішення” 20–21 червня 1995 р. – Львів: Край, 1995. – С. 42–44. 2. Мельник М.І. Скасування інституту недоторканності – необхідна передумова законодавчого забезпечення рівності громадян перед законом // Майбутнє правної системи України: тези доповідей та наукових повідомлень Міжнародної науково-практичної конференції молодих юристів (15–16 березня 1996 року) – К., 1996. – С. 53–55. 3. Мельник М.І. Проблеми вдосконалення законодавства, спрямованого на боротьбу з корупцією // Державно-правова реформа в Україні: матеріали наук.-практ. конф. (листопад 1997 р.). – К.: Інститут законодавства Верховної Ради України, 1997. – С. 310–313. 4. Мельник М.І. Роль і місце Концепції боротьби з корупцією на 1998–2005 роки в системі антикорупційних заходів // Організаційні та правові проблеми боротьби з корупцією: Матеріали круглого столу. 5 червня 1998 р. м. Харків / Відп. ред. О.Г. Кальман, Л.В. Дорош. – Харків, 1999. – С. 21–23. 5. Мельник М.І. Протидія корупції: нормативно-правове регулювання // Віче. – 1999. – № 5. – С. 26–40. 6. Мельник М.І. Характеристика корупційних процесів в Україні // Вісник Академії праці та соціальних відносин Федерації профспілок України. Спецвипуск. – Київ, 2000. – С. 255–258. 7. Мельник М. Влада і корупція в Україні: хто кого переборе? // Національна безпека і оборона. – 2000. – № 5. – С. 64–71. 8. Мельник М.І. Проблеми кваліфікації одержання хабара, поєднаного з його вимаганням // Науковий вісник Дніпропетровського юридичного інституту МВС України. – 2000. – № 1. – С. 116–128. 9. Мельник Н.И. Коррупция и политика // Преступность и власть. Материалы конференции. – М.: Российская криминологическая ассоциация, 2000. – С. 21–23. 10. Мельник М.І. Корупційна злочинність в Україні: стан, тенденції, вплив на соціально-економічні процеси // Науковий вісник Дніпропетровського юридичного інституту МВС України. – 2001. – № 1. – С. 77–87. 11. Мельник М., Постульга В. ЗМІ і влада в Україні: як подолати корупцію? // Національна безпека і оборона. – 2001. – № 1. – С. 84–88. 12. Мельник М.І. Корупція і організована злочинність: проблема співвідношення // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). – 2001. – № 3. – С. 7–14. 13. Мельник М.І. Проблеми кваліфікації застосування насильства при вимаганні хабара // Проблеми боротьби з насильницькою злочинністю: Збірник матеріалів наук.-практ. конф. (Харків) / Редкол.: Борисов В.І. (гол. редактор) та ін. – Харків: ПФ “Книжкове видавництво “Лествиця Марії”, 2001. – С. 41–44. 14. Мельник М.І. Корупція // Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемчушенко (голова редкол.) та ін. – К.: “Укр. енциклоп.”, 2001. – Т. 3. – С. 369–370. 15. Мельник М.І. Мафія // Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемчушенко (голова редкол.) та ін. – К.: “Укр. енциклоп.”, 2001. – Т. 3. – С. 600–601. 16. Мельник М.І. Антикриміногенна політика // Енциклопедія Сучасної України. – К., 2001. – Т. 1. – С. 547–548. 17. Мельник М.І. Нові аспекти кримінальної відповідальності за посадові (службові) злочини // Новий Кримінальний кодекс України: Питання застосування і вивчення: Матер. міжнар. наук.-практ. конф. [Харків] 25–26 жовт. 2001 р. / Редкол.: Сташис В.В. (голов. ред.) та ін. – К.–Х.: Юрінком Інтер, 2002. – С. 199–202. | 