У висновках підсумовуються основні результати виконаного дослідження і надаються пропозиції (рекомендації) щодо вдосконалення діяльності по запобіганню злочинності у кредитно-фінансовій системі. Проведене дослідження дозволяє зробити висновки, які мають значення як у теоретичному, так і практичному плані, зокрема: 1. Сучасні позитивні зміни в економіці України, що зумовлені, зокрема, її реформуванням, укорінюванням ринкових відносин, інтеграцією у світову економіку, одночасно супроводжуються загостренням криміногенної ситуації у середині її. Особливе занепокоєння у цьому плані викликає ситуація, що склалася у кредитно-фінансовій системі, яка за оцінками Міжнародного Валютного Фонду, FAFT та інших міжнародних і європейських організацій протягом тривалого часу залишається занадто криміналізованою. За таких умов єдиним оптимальним та раціональним є впровадження та забезпечення реалізації науково-обґрунтованої комплексної програми захисту кредитно-фінансових відносин від злочинних посягань та дійового запобігання злочинності у зазначеній системі. 2. Злочинність у кредитно-фінансовій системі характеризується високим рівнем латентності; за цією ознакою та загальною характеристикою (станом, рівнем, структурою, тенденціями тощо) злочинність у аналізованій системі становить одну із актуальних проблем сучасної кримінології. Особливу стурбованість викликають фактори її штучної латентності, а саме: неповнота реєстрації та обліку таких злочинів, низький рівень їх викриття, безпідставність відмов у притягненні до кримінальної відповідальності, неналежна взаємодія між правоохоронними та контролюючими органами тощо. В кримінологічному плані латентність провокує вчинення повторних злочинів у кредитно-фінансовій системі, що впливає на криміногенну ситуацію в суспільстві в цілому. 3. За видовим об’єктом посягання у розділі VII Особливої частини КК України “Злочини у сфері господарської діяльності” мають бути виокремлені суспільно небезпечні діяння, вчинення яких наносить безпосередньо шкоду кредитно-фінансовим відносинам: встановленому порядку виготовлення й використання грошей, цінних паперів, знаків поштової оплати та інших паперів, що мають вартісний вираз; суспільним відносинами у сфері валютного регулювання; відносинам в частині забезпечення інтересів юридичних чи фізичних осіб та держави, пов’язаних з неплатоспроможністю; відносинам щодо забезпечення законності фінансування, кредитування, здійснення певних видів діяльності у кредитно-фінансовій системі тощо. 4. Діяльність кредитно-фінансової системи обмежена відповідними рамками кредитно-фінансових операцій, передбачених фінансовим законодавством, а тому поняття “злочини у кредитно-фінансовій системі” є менш об’ємним за змістом ніж поняття “злочини в кредитно-фінансовій сфері”, яке охоплює й інші загальнокримінальні діяння (злочини проти власності, службові злочини, тощо) (взагалі вживання у кримінальному праві терміну “сфера” уявляється неприйнятним). Сукупність злочинів у кредитно-фінансовій системі, як кримінологічно однорідна група можуть класифікуватись за різними критеріями: об’єктом посягання, виду діяльності, способу вчинення, ступенем та характером суспільної небезпеки тощо. Кримінологічна класифікація цих злочинів дозволяє більш повно визначити сутність злочинності, розмежовувати злочини і злочинність у кредитно-фінансовій системі за суттєвими кримінологічними ознаками (рисами). 5. Окреслено специфіку осіб, які вчинили злочини у кредитно-фінансовій системі стосовно інших категорій злочинців у сфері економіки, що має значення при притягненні до кримінальної відповідальності, індивідуалізації покарання та проведенні індивідуально-профілактичної роботи. Згадані відмінності виявляються перш за все у наступних соціальних показниках: стать, вік, освіта, посада. Більшість осіб згадуваної категорії є жінками, переважно у зрілому віці (30-49 років), мають вищу освіту за фахом і великий досвід роботи у фінансових установах на керівних посадах (керівники відділень та відділів), злочини вчиняють з корисливих мотивів, характеризуються високим інтелектуальним рівнем, організаційно-управлінськими здібностями, відсутністю психічних аномалій. Певну частку злочинів, які безпосередньо заподіюють шкоду кредитно-фінансовим відносинам, вчиняють особи, які не працюють у кредитно-фінансових установах: в їх кримінологічній характеристиці переважають ознаки (риси) злочинця загальнокримінального типу шахрайської спрямованості. 6. За змістом фактори, що детермінують злочинність у кредитно-фінансовій системі підрозділяються на соціально-економічні, політичні, нормативно-правові, організаційно-управлінські та інші криміногенні фактори. Взаємозалежність та взаємопов’язаність таких факторів лише підсилює їх вплив на кількісно-якісні показники даного виду злочинності. Аналіз таких детермінантів, їх різносторонність та взаємообумовленість шкідливих наслідків свідчать про суттєві недоліки існуючої системи запобігання злочинності і окремих злочинів у кредитно-фінансовій системі. 7. Незважаючи на наявні передумови запобігання злочинам у кредитно-фінансовій системі, практично відсутні теоретичні, законодавчі та правозастосовчі основи, специфічна комплексна система запобіжної діяльності. Висока суспільна небезпечність злочинності у кредитно-фінансовій системі потребує запровадження взаємопов’язаних та скоординованих політичних, соціальних, правових, організаційно-управлінських та інших заходів комплексного характеру одночасно на всіх рівнях та етапах запобігання. 8. Правові заходи запобігання злочинам у кредитно-фінансовій системі мають передбачати сукупність правових норм, які безпосередньо чи побічно спрямовані на найбільш якісне регулювання кредитно-фінансових відносин, належне законодавче забезпечення діяльності правоохоронних та контролюючих органів, удосконалення кримінального законодавства та існуючої нормативно-правової бази щодо запобігання злочинам в цілому. Вимогою часу є прийняття Законів України “Про профілактику злочинів” та “Про боротьбу з економічною злочинністю”, більш повне врахування досвіду європейських країн, адаптація законодавства України до міжнародних норм і стандартів у даній сфері. 9. Система організаційно-управлінських заходів запобігання злочинам у кредитно-фінансовій системі має передбачати підсилення уваги суспільства до проблеми запобігання злочинам у цій системі, удосконалення організаційно-управлінської структури всіх суб’єктів, які причетні до даного процесу, створення належних умов діяльності державних і недержавних кредитно-фінансових установ тощо. Серед організаційно-управлінських заходів запобігання злочинам у кредитно-фінансовій системі особливе місце повинен займати кримінологічний моніторинг, який включає спостереження, збирання, збереження, обробку й аналіз інформації про стан, структуру, динаміку, причини та умови даного виду злочинності, прогнозування можливих негативних змін і розробка науково обґрунтованих рекомендацій по їх запобіганню. Необхідно також соціальна переорієнтація органів, які безпосередньо причетні до запобігання злочинам у кредитно-фінансовій системі, удосконалення організаційно-управлінської діяльності правоохоронних та контролюючих органів; удосконалення взаємодії між ними та з міжнародними організаціями у сфері протидії фінансовим злочинам; системи розслідування та покарання за вчинення таких злочинів. |