У висновках авторка сформулювала основні результати проведеного дослідження, які мають теоретико-прикладне значення й, зокрема: 1) з розвитком суспільних відносин на залізничному транспорті виникають не лише нові напрями господарської діяльності, але й нові види корисливої злочинної поведінки; 2) з огляду на положення транспортного законодавства корисливі злочини на залізничному транспорті визначено, як такі, що з мотивів набуття матеріальних переваг вчиняються в поїздах, на вокзалах, станціях, підприємствах залізничного транспорту, інших підприємствах, установах, організаціях незалежно від форм власності, які забезпечують діяльність і розвиток залізничного транспорту та входять до його складу; 3) встановлено специфічні негативні соціальні наслідки корисливих злочинів на залізничному транспорті (деструктивно впливають на функціонування та розвиток єдиної транспортної системи України; уповільнюють темпи її утвердження як транзитної держави на світовому ринку транспортних послуг; можуть посягати на безпеку руху й експлуатацію залізничного транспорту, спричиняти численні “нейтральні” жертви корисливих злочинів, завдаючи не лише матеріальної, але й фізичної й екологічної шкоди; порушувати транспортні правовідносини і наносити економічну шкоду, що суттєво перевищує прямі матеріальні збитки); 4) розроблено кримінологічну класифікацію корисливих злочинів на залізничному транспорті: корисливі злочини, пов’язані з пасажирськими перевезеннями; корисливі злочини, пов’язані з вантажними перевезеннями; корисливі злочини, пов’язані з безпекою руху й експлуатації залізничного транспорту; корисливі злочини економічної спрямованості в допоміжних напрямках діяльності залізниці; інші корисливі злочини, що вчиняються на об’єктах залізничного транспорту, які в силу своєї специфіки додатково використовуються не за прямим призначенням і можуть зацікавити корисливих злочинців; 5) узагальнено характерні ознаки для осіб, які вчинили різні види корисливих злочинів на залізничному транспорті, а також вказано на підвищену небезпеку економічного злочинця-залізничника у сфері вантажних перевезень, який спеціалізується на вчиненні злочинних посягань на вантажі, що користуються попитом на тіньовому ринку; володіє для цього відповідними знаннями та навиками, що робить його “невловимим” для правоохоронних органів; вчиняє корисливі злочини задля одержання додаткового прибутку, що перевищує офіційні доходи від легальної трудової діяльності на залізничному транспорті; підтримує конспіративний зв'язок з асоціальним середовищем; 6) виявлено галузеві детермінанти корисливих злочинів, які в сучасних умовах найбільш деструктивно впливають на функціонування та розвиток залізничного транспорту: недостатня пристосованість залізничного транспорту до ведення господарства в ринкових умовах; недоліки в організації перевізного процесу; недосконалість нормативно-правової бази та практики застосування транспортного законодавства; невисокий рівень трудової дисципліни суб’єктів транспортних правовідносин; упущення у правовому вихованні на залізничному транспорті; відсутність належної взаємодії між суб’єктами профілактики протиправної корисливої поведінки на залізничному транспорті; недоліки обліку корисливих злочинів на залізничному транспорті, які в певній мірі дезорганізують практику їх попередження й опосередковано впливають на криміналізацію традиційних для залізниці напрямів господарювання; 7) на підставі узагальнень історичного досвіду та існуючої практики попередження корисливих злочинів на залізничному транспорті сформульовано рекомендації щодо її удосконалення на залізничному транспорті України в сучасних умовах. В зв’язку з цим виявлено доцільність створити координаційний орган профілактики протиправної поведінки на транспорті; посилити галузеву спеціалізацію в системі підготовки співробітників для ОВСТ; пріоритетні напрямки попередження корисливих злочинів ОВСТ привести у відповідність з пріоритетними напрямами у діяльності транспорту; розвивати віктимологічний напрям профілактики корисливих злочинів на пасажирському залізничному транспорті; розробити систему показників оцінювання ефективності заходів попередження корисливих злочинів на залізничному транспорті; 8) попередження корисливих злочинів, пов’язаних з пасажирськими та вантажними перевезеннями, безпекою руху й експлуатації залізничного транспорту визначено в якості пріоритетних напрямів попередження корисливих злочинів на залізничному транспорті; 9) окреслено першочергові заходи попередження корисливих злочинів на залізничному транспорті, які мають бути спрямовані на удосконалення організаційно-управлінської й економічної діяльності на пасажирському та вантажному залізничному транспорті; усунення недоліків обліку корисливих злочинів; розроблення інформаційно-аналітичного супроводу запобігання корисливим злочинам з урахуванням специфіки пасажирських і вантажних перевезень; підвищення рівня виконавчої дисципліни суб’єктів транспортних правовідносин; правове виховання осіб, які в різній мірі пов’язані з діяльністю залізничного транспорту; а також включати широкий спектр заходів організаційного, правового, виховного, технічного характеру щодо унеможливлення вчинення на об’єктах залізничного транспорту крадіжок засобів безпеки руху й експлуатації залізничного транспорту, їх збуту чи придбання заради наживи; 10) на підставі теоретичних та емпіричних узагальнень пропонується: ст. 9 Закону України “Про Державну спеціальну службу транспорту” (повноваження Міністерства транспорту у взаємовідносинах з новоствореною Державною спеціальною службою транспорту) доповнити посиланням на взаємодію з правоохоронними органами на транспорті та викласти у такій редакції: “... забезпечує здійснення взаємовідносин Державної спеціальної служби транспорту з органами державної влади всіх рівнів, правоохоронними органами на транспорті, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями, а також міжнародне співробітництво; здійснює інші повноваження, встановлені законом”; диспозицію ст. 277 КК України викласти у такій редакції: ч. 1: “умисне руйнування або пошкодження шляхів сполучення, споруд на них, рухомого складу або суден, засобів зв’язку чи сигналізації транспорту, а також інші дії, спрямовані на приведення зазначених предметів у стан непридатний для безпечної експлуатації…”; ч. 2: “ті самі діяння, якщо вони спричинили аварію поїзда, судна, порушили нормальну роботу транспорту, настання інших тяжких наслідків, а також спричинили потерпілому середньої тяжкості чи тяжкі тілесні ушкодження або завдали великої матеріальної шкоди…”; ч. 3: “діяння, передбачені частиною другою цієї статті, якщо вони спричинили загибель людей…”; у спільній вказівці Генеральної прокуратури України, МВС України, СБУ та податкової міліції України від 02.06.04 р. № 12-157 окв щодо єдиного порядку обліку злочинів у сфері економіки до переліку злочинів, вчинених у паливно-енергетичному комплексі, як одному з пріоритетних напрямів, включити: “злочини, вчинені на транспорті, який забезпечує перевезення паливно-мастильних матеріалів”. |