У дисертації визначено теоретичну модель та з’ясовано сутність кримінально-виконавчої характеристики засуджених, які відбувають покарання у ВК максимального рівня безпеки, викладено основні результати дослідження, сформульовано пропозиції та рекомендації щодо її наукового та практичного використання. З наукової та практичної точок зору дане питання ще не було предметом наукового дослідження, тому його результати, які викладені у цій праці, дозволяють сформулювати такі висновки та пропозиції. 1. Проведений комплексний і системний аналіз наукової та юридичної літератури дозволяє стверджувати, що першоджерелом кримінально-виконавчої характеристики засуджених є виправно-трудова характеристика, яка розкривала їх кількісний та якісний склад. 2. Конструювання поняття кримінально-виконавчої характеристики засуджених дозволило визначити її як врегульоване чинним кримінально-виконавчим законодавством, передбачене у часі комплексне вивчення особи, яка відбуває покарання у виправній колонії максимального рівня безпеки, завдяки чому забезпечується вибір й застосування засобів виправлення і ресоціалізації засудженого та його адаптація після звільнення. 3. Обґрунтовано думку про те, що в структурі кримінально-виконавчої характеристики серед ознак соціально-демографічного характеру слід виділити: стать, вік, сімейний стан та освітній рівень засуджених. Їх аналіз дає підстави стверджувати, що серед засуджених, які відбувають покарання у ВК максимального рівня безпеки, значною є група засуджених віком від 25 до 35 років (49 %), які мають здебільшого середню освіту; неодружені (57 %); розлучені (18 %); підтримують стосунки з батьками, дружиною та дітьми (71,6 %). Такі особливості дозволяють враховувати зміни в особистості засудженого протягом тривалого строку відбування покарання у ВК максимального рівня безпеки. Дисертантом на основі правового аналізу визначено, що колоніям цього рівня безпеки є притаманним відбування покарання в них тільки засуджених чоловіків. 4. Враховуючи тривалий термін ув’язнення засуджених, які відбувають покарання у виправних колоніях максимального рівня безпеки та їхній низький рівень освіти, запропоновано запровадити дистанційне навчання з метою здобуття ними вищої освіти, що полегшить у подальшому реінтеграцію у суспільство. 5. Правовий статус засуджених, як одна з ознак кримінально-виконавчої характеристики, має свої особливості, пов’язані із виконанням у ВК максимального рівня безпеки двох видів кримінальних покарань. Йому притаманне доповнення вже існуючих норм закону підзаконними нормативними актами, а саме: інструкціями, наказами, розпорядженнями, що суперечить Конституції України. На цій основі надано визначення правового статусу засуджених як законодавчо закріпленої сукупності прав, обов’язків та інтересів, що передбачені порядком та умовами відбування покарання у виправних колоніях максимального рівня безпеки. 6. У процесі дослідження встановлено, що у ВК максимального рівня безпеки має місце низький рівень допущених порушень режиму тримання засудженими до довічного позбавлення волі, який обумовлений максимальним рівнем їхньої ізоляції та умовами відбування покарання. 7. Дисертант проаналізував існуючі види оцінки ступеня виправлення засуджених, що дозволило виявити їх певну недосконалість. У зв’язку з цим запропоновано новий перелік критеріїв оцінки кожного зі ступенів виправлення. Для оцінки впливу засобів виправлення та ресоціалізації на особистість засуджених до ДПВ обґрунтовано необхідність запровадження нового критерію такої оцінки – ступеня їхньої суспільної небезпеки. 8. Досліджено соціально-психологічні ознаки засуджених, які відбувають покарання у ВК максимального рівня безпеки, шляхом вивчення їхнього соціального середовища та психологічних особливостей. Завдяки кримінально-виконавчій характеристиці визначено особливості їхньої адаптації до середовища засуджених та їхню психологічну характеристику. Виділені наступні психологічні ознаки засуджених, які відбувають покарання у ВК максимального рівня безпеки: агресія, акцентуації характеру, ставлення до злочину та призначеного судом покарання. 9. Запропонована кримінально-виконавча характеристика дозволила провести аналіз ефективності застосування у ВК максимального рівня безпеки основних засобів виправлення і ресоціалізації засуджених. Отримані результати дають підстави вважати, що: – режим, за результатами опитування співробітників, є ефективним засобом виправлення і ресоціалізації засуджених (39,2 %). Дослідивши його функції та зміст, можна стверджувати, що кримінально-виконавча характеристика дозволяє оцінити дотримання засудженими основних вимог режиму у ВК максимального рівня безпеки; – необхідно запровадити окремі елементи прогресивної системи відбування покарання засудженими до ДПВ, які полягають у зміні їхніх умов тримання в межах ВК максимального рівня безпеки; – кримінально-виконавча характеристика сприяє виваженому застосуванню основних форм і методів соціально-виховної роботи із засудженими; – кримінально-виконавча характеристика довела важливість наявності освіти у засуджених як складового елементу процесу їх ресоціалізації. Запропоновано для підвищення освітнього рівня засуджених використовувати дистанційну форму навчання; – проведене дослідження виявило низку особливостей в організації суспільно корисної праці засуджених, які несуть ознаки примусовості: відсутність механізму прийому на роботу та вибору характеру роботи; застосування специфічних заходів стягнення; обмеження у трудових правах. Поряд з цим виявлено високий рівень їхньої готовності до праці (49,2 % засуджених до позбавлення волі та 86 % – до ДПВ); – участь громадськості у діяльності ВК максимального рівня безпеки є малоефективною. Це обумовлено тим, що вона обмежується лише участю у роботі спостережних комісій, які не охоплюють усі сфери життя в колонії. Пропонується залучати до роботи й інші громадські інституції (благодійні та релігійні організації); – при опрацюванні матеріалів, необхідних для розгляду можливості застосування до засуджених ст. 81, 82 КК України, спостережними комісіями рекомендовано при прийнятті рішення враховувати їх кримінально-виконавчу характеристику. 10. За результатами проведеного дослідження дисертантом запропоновано внести зміни до низки нормативно-правових актів, а саме: – доповнити та викласти ст. 150 КВК України у такій редакції: Засуджені до довічного позбавлення волі чоловіки відбувають покарання у виправних колоніях максимального рівня безпеки. Засуджені до довічного позбавлення волі жінки відбувають покарання у виправних колоніях середнього рівня безпеки; – внести зміни до ч. 1; ч. 2 ст. 112 ч. 2 ст. 140; ч. 5 ст. 151 КВК України і викласти їх у наступній редакції: 1) абзац перший частини першої ст. 112 викласти в такій редакції: а) Число посилок (передач) і бандеролей, що одержують засуджені, які тримаються в колоніях, не обмежуються. б) друге речення частини другої виключити; 2) абзац четвертий частини другої статті 140 викласти в такій редакції: одержувати посилки (передачі) і бандеролі; 3) абзац четвертий частини п'ятої статті 151 викласти в такій редакції: одержувати посилки (передачі) і бандеролі; – внести зміни до ч. 5 ст. 152 КВК України, доповнивши її абзацом 6: отримувати один раз на шість місяців тривале побачення; – ч. 1 ст. 95 КВК України доповнити реченням наступного змісту: Для засуджених до довічного позбавлення волі встановлюється місячний термін перебування у дільниці карантину діагностики і розподілу; – внести зміни до ч. 1; 3 ст. 101 КВК України та викласти їх у такій редакції: з приміщень камерного типу в звичайні жилі приміщення колонії максимального рівня безпеки – після фактичного відбуття не менше однієї четвертої призначеного судом строку покарання – далі за текстом; Засуджені, які злісно порушують режим відбування покарання, можуть бути переведені: з дільниці соціальної реабілітації до іншої дільниці; з колонії середнього рівня безпеки в звичайні жилі приміщення колонії максимального рівня безпеки; із звичайних жилих приміщень колонії максимального рівня безпеки у приміщення камерного типу колонії максимального рівня безпеки. – доповнити ч. 5 ст. 123 КВК України та викласти її у такій редакції: Програми диференційованого виховного впливу на засуджених повинні враховувати можливості виховної функції режиму відбування покарання, загальноосвітнього, професійно-технічного навчання, заходів заохочення і стягнення, які застосовуються до осіб, позбавлених волі, їхню кримінально-виконавчу характеристику, участь у самодіяльних організаціях засуджених, вплив громадських, благодійних і релігійних організацій, а також самовиховання засуджених; – доповнити ч. 4 абзацу 2 п. 7.8 Наказу Міністерства юстиції України № 140/5 від 18.11.2003 року „Про внесення змін та доповнень до Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні” та викласти її у наступній редакції: Крім випадків видачі такої довідки особі, яка відбуває покарання в установах виконання покарань Державної кримінально-виконавчої служби України. Така довідка видається за дорученням засудженого уповноваженому представнику адміністрації установи виконання покарань Державної кримінально-виконавчої служби України; – доповнити п. 2 Інструкції щодо складання та реалізації індивідуальної програми соціально-психологічної роботи із засудженими, передбаченої Додатком 1 п. 2 Положення про відділення соціально-психологічної служби, затвердженого наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань № 33 від 17 березня 2000 року, Розділом III („Кримінально-виконавча характеристика”), а далі за текстом і в порядку, передбаченому структурою Програми; – виключити ч. 2 п. 3.3 Інструкції про порядок розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі. | 