Анотація до роботи:

Богатирьов І.Г. Кримінальні покарання, не пов'язані з позбавленням волі (теорія і практика їх виконання кримінально-виконавчою інспекцією). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. – Київський національний університет внутрішніх справ, Київ, 2006.

Дисертація присвячена аналізу організаційних і правових проблем виконання кримінально-виконавчою інспекцією покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, у виді виправних робіт, громадських робіт, позбавлення права обіймати певну посаду або займатися певною діяльністю. В роботі розглядається теорія і практика виконання кримінально-виконавчою інспекцією покарань, не пов'язаних з позбавленням волі. Досліджуються періоди їх виникнення, поняття, сутність, сучасні теоретико-правові та кримінологічні засади, практика їх виконання у країнах Європейської спільноти. Узагальнюється практика виконання кримінально-виконавчою інспекцією покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, вказується можливі шляхи їх удосконалення (законодавче забезпечення, покращення діяльності кримінально-виконавчої інспекції, впровадження профілактично-виховного впливу та підготовка кадрів).

У висновках підбито підсумки проведеного дослідження, викладено основні його результати, сформульовані пропозиції та рекомендації щодо їх наукового та практичного використання.

1. Зокрема, проведений ґрунтовний аналіз стану наукової розробки проблем виконання КВІ покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, показав необхідність наукового пошуку їх вирішення як на теоретичному, так і практичному рівні. Здобувачем доведено, що кримінальні покарання, не пов'язані з позбавленням волі, виконання яких згідно зі ст.13 КВК України покладено на КВІ, є цілком виправданими, відповідають стратегії держави щодо скорочення чисельності засуджених у місцях позбавлення волі і суттєвого зменшення державних видатків на їх утримання.

2. Констатовано, що в різні історичні періоди розвитку виконання КВІ покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, мали місце певні проблеми соціально-політичного, нормативно-правового, організаційного та кадрового характеру. Дані види покарань у своїй основі передбачали виправлення засуджених за допомогою певного організаційно-правового механізму, в якому, в першу чергу, перевага надавалася трудовому, а не виховному впливу. Дане положення і сьогодні в діяльності КВІ суттєво не змінилося. Відсутність законодавчого врегулювання засобів виправлення та ресоціалізації до засуджених осіб, які відбувають покарання у виді виправних робіт та громадських робіт не відповідає нормам міжнародних стандартів, тому існує нагальна потреба їх вирішення.

3. Доведено, що покарання, не пов'язані з позбавленням волі, такі як: позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, громадські роботи, виправні роботи є достатньо ефективними видами кримінальних покарань, які адекватно відповідають суспільно-економічним реаліям і сприяють втіленню принципів гуманізму, кримінально-виконавчої політики й економії засобів кримінальної репресії. Визначено, що дані покарання за своїм статусом не позбавляють особу, яка вчинила злочин, і за вироком суду визнана винною в ньому, соціальних зв'язків, сімейних відносин. Доведено, що їх виконання відповідає умовам досягнення мети покарання і сприяє реальному втіленню принципів гуманізму, кримінально-виконавчої політики й економії засобів кримінальної репресії.

4. На основі характеристики принципів виконання покарань та враховуючи міжнародні стандарти поводження із засудженими ("Токійські правила"), визначено, що існує потреба в гуманізації вітчизняних нормативно-правових положень, які б відповідали сучасним вимогам виконання покарань, не пов'язаним із позбавленням волі. Сьогодні в національному законодавстві здійснено імплементацію більшості норм, які регулюють порядок та умови виконання та відбування покарань, що дає підстави репрезентувати висновок про потребу в гуманізації інших нормативно-правових положень КВК України, які у своїй основі відповідали б сучасним вимогам функціонування КВІ. У зв'язку з цим запропоновано доповнити ст.5 КВК України принципом співпраці між учасниками кримінально-виконавчих правовідносин.

5. На основі аналізу практики функціонування служб пробації країн Європейського співтовариства дисертантом доведено, що для створення подібної служби в Україні необхідно розробити відповідне наукове, законодавче, фінансове, матеріально-технічне та кадрове забезпечення.

6. З метою створення ефективної системи запобігання вчинення злочинів та інших правопорушень з боку осіб, які перебувають на обліку в КВІ, та покращення її взаємодії з правоохоронними органами щодо контролю за даною категорією осіб, автором пропонується в Законі України "Про Державну кримінально-виконавчу службу" надати право інспекції збирати інформацію про осіб, які перебувають у неї на обліку, для їх вивчення, забезпечення належного виконання вироку суду та складання співробітниками КВІ кримінологічної характеристики особи (створення при КВІ централізованого комп'ютерного банку даних з обліку засуджених осіб), що суттєво вплине на оперативність прийняття рішень у діяльності КВІ. У зв'язку з цим автором розроблені концептуальні засади кримінологічного аналізу виконання покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, що дозволило визнати його як спеціалізовану дослідницько-пізнавальну діяльність, яка реалізується КВІ шляхом виконання управлінських функцій, розробки робочих гіпотез, методик та володіння інформацією і її оцінкою з метою обґрунтованого прийняття рішень для здійснення комплексу оперативно-службових завдань.

7. Визначено поняття профілактично-виховного впливу, як виду самостійної специфічної діяльності КВІ, що регламентована нормами законодавства, в тісній взаємодії з державними органами та іншими соціальними суб'єктами з метою виправлення та ресоціалізації засуджених.

8. Взаємодія КВІ з різними державними службами та іншими соціальними суб'єктами в проведенні засобів профілактично-виховного впливу визначається як узгоджена за метою, місцем та часом взаємообумовлена діяльність, спрямована на виправлення та ресоціалізацію засуджених, які перебувають на обліку в КВІ.

9. Визначено суб'єкти проведення профілактично-виховного впливу на засуджених до покарань, не пов'язаних з позбавленням волі (КВІ, ОВС, адміністрації підприємств, установ та організацій різних форм власності, громадські організації та ін.), та запропоновані шляхи їх взаємодії, розроблено і впроваджено в практику діяльності КВІ методи і засоби профілактично-виховного впливу на дану категорію засуджених. Обґрунтовано доцільність залучення добровольців (волонтерів), громадських інспекторів до даної діяльності КВІ та створення центрів по їх навчанню з правової, психологічної, педагогічної, та соціальної підготовки.

10. Розроблено і впроваджено в практику діяльності КВІ методи і засоби профілактично-виховного впливу. Характер їх застосування обумовлюється рівнем їх наукового обґрунтування, глибиною з'ясованих факторів у процесі виконання КВІ покарань, не пов'язаних з позбавленням волі. Застосування методів і засобів профілактично-виховного впливу КВІ до осіб, які перебувають у неї на обліку, дозволить: більш ретельно використовувати принцип індивідуального та диференційованого підходу до засудженого; у залежності від конкретної кримінологічної ситуації, та у випадку виникнення конфліктів у процесі виконання покарань КВІ приймає оптимально правильне рішення.

11. Дійове виконання КВІ покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, потребує системного підходу, виховних та профілактичних заходів, чітко визначених пріоритетів та її належного забезпечення (інформаційно-аналітичного, науково-методичного, матеріально-технічного тощо). Ігнорування хоча б однієї з цих складових суттєвим чином зменшує процедуру виконання КВІ покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, та ефективність виправлення і ресоціалізації засуджених.

12. Оскільки кримінальні покарання, не пов'язані з позбавленням волі, виконання яких покладено на КВІ, є соціальним явищем, притаманним будь-якій державі, то удосконалення їх є завжди не тільки завданням держави, а і суспільства в цілому. Дані завдання повинні реалізуватися не лише в спеціально кримінально-правових, кримінологічних заходах, а й знаходити свої втілення при реалізації інших завдань держави. Крім того, виконуватися такі завдання повинні на підставі науково обґрунтованої Концепції виконання КВІ покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, та Положення про кримінально-виконавчу інспекцію (див. Додатки В, Д).

13. Характеризуючи на підставі системного аналізу в Україні законодавчу базу виконання КВІ покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, зроблено висновок, що вітчизняному кримінально-виконавчому законодавству бракує цілісності, повноти, завершеності. З метою покращення ефективності виконання КВІ покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, запропоновано внести низку змін та доповнень до КК України, КВК України, Закону України "Про Державну виконавчу службу", зміст яких зводиться до наступного:

– доповнити ст.10 Закону України "Про Кримінально-виконавчу службу" словами "забезпечити житлом співробітників КВІ, надати їм службові приміщення, обладнати робочі місця технічними засобами (автотранспортом, зв'язком, комп'ютерною технікою тощо)";

– створити в структурі Державної кримінально-виконавчої служби України Центр наукових досліджень з проблем виконання кримінальних покарань (з 01.01.05 ця пропозиція одержала втілення у виді Науково-методичної Ради (Наказ ДДУПВП № 138 від 05.08.05 "Про внесення змін до деяких наказів Державного департаменту України з питань виконання покарань");

– внести зміни та доповнення до Законів України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" щодо взаємодії КВІ з місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування в розрізі її фінансового і матеріально-технічного забезпечення за рахунок місцевих бюджетів, коштів міжнародних організацій та благодійних фондів, з центрами соціальних служб для сім'ї та молоді, громадськими організаціями з метою соціального захисту та допомоги засудженим до покарань, не пов'язаних з позбавленням волі;

– розробити механізм оподаткування та стимулювання тих підприємств, установ і організацій різних форм власності та видів господарювання, де працюють засуджені до покарань, не пов'язаних з позбавленням волі;

– довести чисельність співробітників КВІ до науково обґрунтованого рівня, забезпечити поступове зменшення завантаження роботою кожного працівника інспекції до обсягів, якими керуються служби пробації Європейських держав (один співробітник на 60 засуджених);

– покращити фінансове та матеріально-технічне забезпечення КВІ шляхом прийняття на законодавчому рівні належного фінансування інспекції, створення пільгового оподаткування для підприємств, установ і організацій різних форм власності, які надають фінансову та матеріальну допомогу інспекції, та поширення інформації про діяльність інспекції і залучення міжнародних фондів, які сприяють впровадженню програм її реформування;

– з метою всебічного вивчення осіб, які перебувають на обліку в КВІ, їх виправлення та ресоціалізації, запобігання вчинення ними нових злочинів та інших правопорушень, законодавчо збільшити строк відбування покарань у виді громадських робіт від 120 до 480 годин та закріпити за КВІ функції проведення з засудженими профілактично-виховного впливу;

– внести до інституту звільнення від відбування покарань з випробуванням наступні положення: 1) зобов'язати засудженого в певний строк відшкодувати заподіяний збиток; 2) зобов'язати засудженого не відвідувати певні місця і в певний час без дозволу співробітника КВІ; 3) покласти на трудовий колектив або особу, з їхньої згоди, обов'язок з нагляду та проведення з засудженим профілактично-виховної роботи.

Публікації автора:

Монографії

1. Богатирьов І.Г. Виправні роботи як вид покарань: Кримінальні, кримінологічні та кримінально-виконавчі проблеми. (Монографія). – К.: "МП Леся", 2002. – 139 с.

2. Богатирьов І.Г. Теорія і практика виконання кримінально-виконавчою інспекцією покарань, не пов'язаних з позбавленням волі: Монографія. – К.: Атіка, 2005. – 312 с.

Статті у наукових фахових виданнях

1. Богатирьов І.Г. Поняття виховно-профілактичного впливу на засуджених, які перебувають на обліку інспекції виправних робіт // Наук. вісник Укр. акад. внутр. справ. – 1997. – С.180–183.

2. Богатирьов І.Г. Деякі аспекти віктимологічного попередження злочину // Вісник Запорізького юридичного ін-ту. – 1997. – № 2. – С.59–63.

3. Богатирьов І.Г. Про створення системи ресоціалізації засуджених // Проблеми пенітенціарної теорії і практики: Бюлетень Київського ін-ту внутр. справ. – 1998. – № 3. – С.22–28.

4. Богатирьов І.Г., Свинарьов В.І. Проблеми конфліктів у середовищі засуджених // Проблеми пенітенціарної теорії і практики: Бюлетень Київського ін-ту внутр. справ. – 1999. – № 4. – С.117–121.

5. Богатирьов І.Г. Деякі питання застосування заходів заохочення і стягнення до осіб, які відбувають виправні роботи без позбавлення волі // Проблеми пенітенціарної теорії і практики: Бюлетень Київського ін-ту внутр. справ. – 2001. – № 6. – С.158–162.

6. Богатирьов І.Г. Місце та роль виправних робіт без позбавлення волі у кримінальному законодавстві // Проблеми пенітенціарної теорії і практики: Бюлетень Київського ін-ту внутр. справ. – 2002. – № 6. – С.133–140.

7. Богатирьов І.Г. Порядок та організація виконання покарань у виді виправних робіт // Проблеми пенітенціарної теорії і практики: Бюлетень Київського ін-ту внутр. справ. – 2002. – № 7. – С.54–59.

8. Богатирьов І.Г. Порядок і умови виконання покарань у виді виправних робіт // Вісник нац. акад. внутр. справ України. – К., 2003. – № 1. – С.100–104.

9. Богатирьов І.Г. Деякі проблемні питання застосування альтернативних видів покарань в Україні (теоретичні аспекти) // Підприємництво, господарство і право. Наук.-практ. господарсько-правовий журнал. – 2003. – № 6. – С.84–87.

10. Богатирьов І.Г. Алгоритми соціально-виховної роботи з засудженими до кримінальних покарань, альтернативних позбавленню волі (кримінологічні та психологічні проблеми) // Вісник Запорізького юрид. ін-ту. – 2003. – № 4. – С.124–129.

11. Богатирьов І.Г. Профілактично-виховний вплив як засіб корекції поведінки засуджених до покарання у виді виправних робіт (окремі проблеми) // Проблеми пенітенціарної теорії і практики: Бюлетень Київського ін-ту внутр. справ. – 2003. – № 8. – С.3–10.

12. Богатирьов І.Г. Роль міжнародних стандартів у гуманізації системи покарань (теоретико-прикладний аспект) // Держава і право: Зб. наук. пр. Юрид. і політ. науки. Вип.22. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2003. – С.478–484.

13. Богатирьов І.Г. Соціальне призначення та виконання кримінальних покарань, альтернативних позбавлень волі // Наук. вісник Юрид. Акад. Міністерства внутр. справ: Зб. наук. пр. – 2004. – № 1. – С.197–202.

14. Богатирьов І.Г. Впровадження інституту короткочасних виїздів засуджених за межі місць позбавлення волі за новим кримінально-виконавчим кодексом // Вісник Запорізького юрид. ін-ту. – 2004. – № 1. – С.130–138.

15. Богатирьов І.Г. Соціально-правовий статус засуджених до кримінальних покарань, альтернативних позбавленню волі (актуальні проблеми) // Вісник Луганської акад. внутр. справ МВС ім.10-річчя незалежності України. – Луганськ. – 2004. – № 3. – С.91–99.

16. Богатирьов І.Г. Методологія впровадження кримінальних покарань, альтернативних позбавленню волі // Право України. – 2004. – № 7. – С.21–26.

17. Богатирьов І.Г. Нові види покарань в Україні як альтернатива позбавленню волі (проблеми і перспективи) // Держава і право: Зб. наук. пр. Юрид. і політ. науки. Вип.23. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2004. – С.444–448.

18. Богатирьов І.Г. Проблеми виправлення і ресоціалізації засуджених жінок в Україні (кримінально-виконавчий аспект) // Актуальні проблеми юрид. наук у дослідженнях учених: Наук. практ. зб. – К.,2004. – №31. – С.3-6.

19. Богатирьов І.Г. Загальна характеристика кримінальних покарань, альтернативних позбавленню волі (теорія і практика їх упровадження // Пробл. пенітенціарної теорії і практики: Бюлетень Київського ін-ту внутр. справ. – 2004. – № 9. – С.229–235.

20. Богатирьов І.Г. Ресоціалізація як засіб виправлення засуджених у світлі нового кримінального кодексу (науково-теоретичний аспект) // Наук. вісник Юрид. акад. Міністерства внутр. справ: Зб. наук. пр. – 2004. – № 3. – С.326–334.

21. Богатирьов І.Г. Теоретичні основи запобігання злочинності серед засуджених до покарань, альтернативних позбавленню волі // Наук. вісник Юрид. акад. Міністерства внутр. справ: Зб. наук. пр. – 2005. – № 1. – С.290–297.

Статті, виступи, тези доповідей та інші роботи,

які додаткового відображають наукові результати дисертації

1. Богатирьов І.Г. Особливості підготовки фахівців для пенітенціарної системи України // Вища школа: наук.-практ. видання. – 2002. – № 2–3. – С.65–72.

2. Богатирьов І.Г. Поняття кримінальних покарань, альтернативних позбавленню волі (теоретично-правовий аспект) // Юрид. Україна. – 2004. – № 3. – С.72–76.

3. Богатирьов І.Г. Періоди розвитку кримінальних покарань, альтернативних позбавленню волі (історико-правовий аспект) // Юрид. Україна. – 2004. – № 5. – С.63–69.

4. Богатирьов І.Г. Моніторинг ставлення громадськості до покарань, альтернативних позбавленню волі в Україні волі // Юрид. Україна. – 2005. – № 4. – С.75–79.

5. Богатирьов І.Г. Підготовка фахівців для кримінально-виконавчої системи в Україні: науково-методичні аспекти проблеми // Юрид. освіта і правоохоронна діяльність: перспективи нового тисячоліття. Наук.-практ. конф. – Дніпропетровськ. – 30–31 травня 2001 р.

6. Богатирьов І.Г. Проблеми особистості засудженого до покарань у виді виправних робіт. Кримінально-виконавча система в Україні: проблеми, пошуки, перспектива. Матеріали наук.-практ. конф. училища. – Чернігів: Чернігівський юрид. коледж Державного департаменту України з питань виконання покарань, 2002. – С.20–28.

7. Богатирьов І.Г. Деякі проблемні питання виконання альтернативних позбавленню волі покарань. Кримінально-виконавча система в Україні: проблеми, пошуки, перспективи. Матеріали наук.-практ. конф. "Проблеми виконання кримінальних покарань у виді позбавлення волі та його альтернатив: історія та сучасність". – Вип.3. – Чернігів: Чернігівський юрид. коледж Державного департаменту України з питань виконання покарань, 2003. – С.31–35.

8. Богатырёв И.Г. Общественное отношение к личности преступника и его наказанию (результаты анализа криминологического исследования). Альтернативы тюремному заключению в Российской Федерации. Материалы междунар. конф. – М.: PRI, 2003. – С.71–79.

9. Богатирьов І.Г. Практичні аспекти вивчення особи правопорушника в процесі кримінального судочинства. Матеріали міжнар. конф. "Формування української моделі відновного правосуддя". – К.: Український Центр Порозуміння. – 10–11 лютого, 2005. – С.85–86.

10. Богатирьов І.Г. Апробація Концепції виконання кримінальних покарань, не пов'язаних з позбавленням волі // Матеріали тренінг–семінару "Впровадження Європейських стандартів у процес професійної підготовки майбутніх офіцерів пробації Україні". – Чернігів: Чернігівський юрид. коледж Державного департаменту України з питань виконання покарань. – 13–15 жовтня 2005 р. – С.100–105.

11. Богатирьов І.Г. Детермінанти девіантної поведінки засуджених неповнолітніх до покарань, не пов'язаних з позбавленням волі // Матеріали міжнародної наук.-практ. конф. "Девіантна поведінка неповнолітніх: проблеми, пошуки, рішення". – Харків: Харк. нац. ун-т ім. В.Н.Каразіна, 30 листопада 2005. – С.10-11.