Анотація до роботи:

Лисько Т.Д. Кримінальна відповідальність за зґвалтування (порівняльно-правовий аналіз). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2007.

Дисертація є першим комплексним порівняльно-правовим дослідженням проблем кримінальної відповідальності за зґвалтування. Розглядаються окремі концептуальні підходи порівняльного методу дослідження в кримінальному праві, дається класифікація основних правових сімей сучасності, їх загальна характеристика, методика порівняльно-правового дослідження особливостей відповідальності за зґвалтування за кримінальним законодавством України та окремих зарубіжних держав.

Досліджуються основні термінологічні та змістовні аспекти визначення зґвалтування як окремого виду (різновиду) злочину, зміст об’єктивних та суб’єктивних ознак зґвалтування за кримінальним правом України та окремих зарубіжних держав. Проведено порівняльно-правовий аналіз обставин, що обтяжують зґвалтування та досліджено особливості заходів кримінально-правового впливу за зґвалтування за кримінальним законодавством України та окремих зарубіжних держав.

На підставі проведеного аналізу формулюються пропозиції по вдосконаленню чинного законодавства та практики його застосування.

У Висновках, крім положень, які виносяться на захист, сформульовані конкретні пропозиції щодо вдосконалення кримінального законодавства України та рекомендації щодо внесення змін і доповнень до проекту постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи», яка на момент закінчення роботи над дисертацією прийнята у першому читанні.

Так, дисертантом пропонується:

1. Викласти ст. 152 КК України в такій редакції:

«1. Зґвалтування або інші дії сексуального характеру, вчинені шляхом статевого проникнення проти або поза волею потерпілої особи із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування або з використанням її безпорадного стану, -

караються позбавленням волі на строк від двох до семи років.

2. Ті самі дії, вчинені повторно або особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених статтями 154, 155 цього Кодексу, -

караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

3. Ті самі дії, вчинені групою осіб, групою осіб за попередньою змовою, або з особливою жорстокістю, а так само щодо завідомо неповнолітнього, -

караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років.

4. Ті самі дії, що спричинили особливо тяжкі наслідки, а так само вчинені щодо завідомо малолітнього, -

караються позбавленням волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років».

2. Виключити ст. 153 КК України.

3. Внести зміни і доповнення до відповідних пунктів проекту постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи» (прийнятої в першому читанні), зокрема, пропонується зазначити:

1) у випадку вчинення зґвалтування без обтяжуючих обставин двічі і більше разів, дії винного слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ч.1 ст. 152; ч.2 ст. 152 КК;

2) зґвалтування чи замах на цей злочин, поєднаний із умисним заподіянням потерпілій особі тілесного ушкодження, визнаного тяжким лише за ознакою небезпечності для життя в момент заподіяння, не можуть вважатися такими, що спричинили особливо тяжкі наслідки. Такі дії підлягають кваліфікації за сукупністю злочинів, передбачених відповідними частинами статей 152 і 121 КК. У випадку завдання таких же тяжких тілесних ушкоджень через необережність, дії винного слід кваліфікувати за відповідними частинами статей 152 та 128 КК;

3) Якщо при вчиненні зґвалтування мало місце катування потерпілої особи, дії винного слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених відповідними частинами ст.152 та ст. 127 КК;

4) у разі, коли зґвалтування поєднане із умисним вбивством потерпілої особи, що мало місце в процесі вчинення злочину чи одразу після нього, дії винного слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених п. 10 ч. 2 ст. 115 та відповідними частинами ст. 152 КК. При цьому умисне спричинення смерті потерпілої особи не може розглядатися як підстава для інкримінування винному особливо кваліфікуючої ознаки «особливо тяжкі наслідки».

Публікації автора:

1. Лисько Т.Д. Кримінальна відповідальність за кровозмішення та двошлюбність: досвід зарубіжних країн // Підприємництво, господарство і право. – 2007. – № 2. – С.133-135.

2. Лисько Т.Д. Зміст фізичного насильства у складах зґвалтування за КК України // Підприємництво, господарство і право. – 2007. – № 7. – С.119-124.

3. Лисько Т.Д. Система обставин, що обтяжують зґвалтування, за КК України та КК РФ: порівняльний аспект // Наше право. – 2007. – № 4. – С. 67-70.

4. Лисько Т.Д. Межі кримінально-правового регулювання статевих відносин // Молодь у юридичній науці: Збірник тез міжнародної науково-практичної конференції молодих вчених "Четверті осінні юридичні читання" 21-22 жовтня 2005 року. (м. Хмельницький). У 3-х частинах: Частина третя «Публічно-правові науки». Підтом 1. – Хмельницький: Вид-во Хмельницького університету управління та права, 2005. – С.229-232.

5. Лисько Т.Д. Зґвалтування особи чоловічої статі за кримінальним законодавством України та окремих зарубіжних країн: порівняльний аспект // Молодь у юридичній науці: Збірник тез міжнародної науково-практичної конференції молодих вчених "П’яті осінні юридичні читання" 27-28 жовтня 2006 року. (м. Хмельницький). У 5-х частинах: Частина п’ята: Кримінальне право. Кримінологія. Кримінально-виконавче право. Кримінальний процес. Криміналістика. Судова експертиза. Підтом 1. – Хмельницький: Вид-во Хмельницького університету управління та права, 2006. – С.126-129.