У дисертації теоретично узагальнено та подано нове вирішення наукового завдання, що полягає у здійсненні юридичного аналізу складу зловживання військовою службовою особою владою або службовим становищем, визначенні поняття та ознак злочину, передбаченого ст. 423 КК, формулюванні пропозицій стосовно вдосконалення кримінального законодавства щодо правильного застосування ст. 423 КК України, відпрацюванні рекомендацій і пропозицій, спрямованих на підвищення ефективності діяльності органів військової юстиції у боротьбі зі злочинами у Збройних Силах України та інших військових формуваннях. Основні наукові та практичні результати роботи містять такі положення: 1. Родовим об’єктом злочину, що розглядається, виступають суспільні відносини, які виникають у зв’язку з регулюванням порядку проходження або (та) несення військової служби із забезпечення військової безпеки держави. Порядок проходження військової служби охоплює собою ті суспільні відносини, які виникають у зв’язку з регулюванням процесу життєдіяльності Збройних Сил України та інших військових формувань і пов’язані з виконанням завдань, покладених на ці військові формування. Порядок несення військової служби є складовою частиною порядку проходження військової служби і охоплює собою більш вузьке коло суспільних відносин, які виникають у зв’язку з регулюванням діяльності, пов’язаної з реалізацією військовослужбовцями спеціальних прав та обов’язків щодо виконання завдань бойового чергування, внутрішньої, прикордонної, вартової (вахтової) та патрульної служб на певний період часу. 2. Головним завданням проходження або несення військової служби є забезпечення військової безпеки держави. Військова безпека є складовою частиною національної безпеки держави і визначається як стан захищеності країни від зовнішніх та внутрішніх загроз, обов’язок щодо протидії яким покладено на військові формування України. 3. Безпосереднім об’єктом злочину, передбаченого ст.423 КК є суспільні відносини, які виникають у зв’язку з реалізацією службовими особами апарату військового управління прав і виконанням обов’язків із забезпечення військової безпеки держави. Органи військового управління можуть бути класифіковані за двома ознаками: «за горизонталлю» і «за вертикаллю». Для застосування ст. 423 КК не має значення, у якому за ступенем підпорядкування структурному підрозділі апарату військового управління проходить службу суб’єкт злочину. 4. Злочин, передбачений ст. 423 КК може бути вчинено лише шляхом активної поведінки – дії. У разі, якщо діяння, описане у ст. 423 КК вчинюється шляхом бездіяльності, воно підпадає під ознаки ст. 426 КК. 5. Відповідно до диспозиції ст. 423 КК, описаний у ній злочин може бути вчинено у трьох основних формах: 1) незаконному використанні транспортних засобів, споруд чи іншого військового майна; 2) незаконному використанні підлеглого для особистих послуг чи послуг іншим особам; 3) іншому зловживанні владою або службовим становищем. При цьому для констатації кожної із зазначених форм діяння необхідно, щоб вони були вчинені військовою службовою особою: з використанням свого службового становища; всупереч інтересам військової служби. 6. Суспільно - небезпечні наслідки зловживання військовою службовою особою владою або службовим становищем, виступаючи як обов’язкові ознаки об’єктивної сторони цього злочину, полягають у спричиненні істотної шкоди не лише військовій безпеці держави, а у певних випадках - й охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб. 7. При зловживанні військовою службовою особою владою або службовим становищем вина може бути як умисною, так і мати змішану форму. При цьому стосовно діяння може мати місце лише прямий умисел, бо в законі визначено певний мотив злочину. Ставлення винного до наслідків може полягати як у формі умислу, так і необережності. Обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 423 КК виступають корисливий мотив, інші особисті інтереси, а також інтереси третіх осіб. 8. Суб’єкт злочину, що розглядається – спеціальний. Ним може бути лише громадянин України - військова службова особа. Військові службові особи інших держав не можуть виступати як виконавці злочину, передбаченого ст. 423 КК. Водночас, названі особи можуть нести відповідальність за співучасть у зловживанні військовою службовою особою владою або службовим становищем. Не є суб’єктом даного військового злочину і цивільні особи, які обіймають відповідні посади у військових формуваннях. За інших рівних умов їхня відповідальність може наставати за ст. 364 КК. 9. При призначенні покарання особі, яка вчинила злочин, що розглядається, суд може в порядку ст.ст. 65, 66 КК разом з іншими обставинами враховувати також й соціально-економічні умови життя військовослужбовця, його сім’ї, інші умови проходження військової служби. 10. У тексті дисертації сформульовано пропозиції щодо удосконалення положень КК України, зокрема пропонується: а) розділ XIX КК пропонується назвати: «Злочини проти встановленого порядку проходження або несення військової служби (Військові злочини)». б) ч.1 ст. 401 КК викласти у такій редакції: «Військовими злочинами визнаються передбачені цим розділом злочини проти встановленого законодавством порядку проходження або несення військової служби, вчинені військовослужбовцями, а також військовозобов’язаними під час проходження ними навчальних (чи перевірних) або спеціальних зборів»; в) примітку 1 до ст. 423 КК викласти у такій редакції: «Під військовими службовими особами розуміються військові начальники, представники влади -військовослужбовці, а також інші військовослужбовці, які обіймають постійно чи тимчасово посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно - господарських обов’язків, або виконують такі обов’язки за спеціальним дорученням повноважного командування». | 