Анотація до роботи:

Орел Ю.В. Кримінальна відповідальність за злісну непокору вимогам адміністрації виправної установи. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. – Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ. – Дніпропетровськ, 2008.

Дисертація присвячена дослідженню актуальних проблем кримінальної відповідальності за злісну непокору вимогам адміністрації виправної установи.

Досліджено історію розвитку законодавства із цього питання, проведено порівняльний аналіз вітчизняного і зарубіжного законодавства з проблем кримінальної відповідальності за злісну непокору вимогам адміністрації виправної установи, проаналізовано принципи, що обумовлюють її криміналізацію.

Досліджено об’єктивні та суб’єктивні ознаки злочину, передбаченого ст. 391 КК України, виявлено недоліки чинного законодавства і практики його застосування. Сформульовані пропозиції щодо внесення змін і доповнень до чинного кримінального і кримінально-виконавчого законодавства України.

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що виявляється у дослідженні проблем кримінальної відповідальності за злісну непокору вимогам адміністрації виправної установи, в результаті чого сформульовано ряд висновків:

1. Історія розвитку кримінальної відповідальності за вчинення злісної непокори вимогам адміністрації виправної установи свідчить про те, що вона була встановлена в результаті багаторічних дискусій, які виникали серед вчених та практичних працівників про вироблення дійових засобів боротьби зі злісними порушниками встановленого режиму відбування покарання;

2. Кримінальне законодавство деяких інших країн, подібно до нашого, також передбачає кримінальну відповідальність засуджених за вчинення злісної непокори вимогам адміністрації виправної установи та містить відносно схожі санкції за вчинення цього злочину;

3. Криміналізація діянь, що утворюють об’єктивну сторону злочину, передбаченого ст. 391 КК України, була проведена, на погляд автора, з порушенням деяких принципів, а саме принципу безпробільності закону та ненадмірності заборони, визначеності і єдності термінології та принципу повноти складу;

4. Безпосереднім об’єктом злісної непокори вимогам адміністрації виправної установи, на думку дисертанта, є суспільні відносини, що виникають з приводу встановленого порядку виконання і відбування покарання у виді позбавлення волі;

5. Аналізуючи об’єктивну сторону цього складу, автор вказує, що ст. 391 КК України містить бланкетну диспозицію, оскільки конкретні ознаки суспільно небезпечного діяння в законі повністю не розкриваються, а закон відсилає для встановлення їх змісту до інших нормативно-правових актів – КВК України та Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань;

6. Злочин, передбачений ст. 391 КК України, відноситься до злочинів з формальним складом, оскільки його об’єктивна сторона повністю вичерпується вчиненням суспільно небезпечного діяння. За своїми об’єктивними властивостями непокора законним вимогам адміністрації виправної установи може бути вчинена як шляхом дії, так і бездіяльності;

7. Розкриті основні ознаки та запропоноване визначення поняття „непокора законним вимогам адміністрації виправної установи” – це суспільно шкідливе, умисне діяння (дія або бездіяльність) засудженого, що виражається у невиконанні (порушенні) встановленого нормами кримінально-виконавчого законодавства України порядку відбування покарання;

8. „Злісність” непокори законним вимогам адміністрації виправної установи передбачає наявність обов’язкового вчинення засудженим трьох непокор законним вимогам адміністрації виправної установи за умови, що за перші дві непокори на засудженого були накладені стягнення у виді переведення до приміщення камерного типу (одиночної камери) або на більш суворий режим відбування покарання, які не зняті і не погашені у встановленому законом порядку;

9. Диспозицію ст. 391 КК України необхідно розглядати як норму із дворазовою дисциплінарною преюдицією, оскільки настання кримінальної відповідальності обумовлюється дворазовим попереднім застосуванням до засудженого відповідних заходів дисциплінарного впливу;

10. Під переведенням засудженого на більш суворий режим відбування покарання, як однієї з умов притягнення його до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ст. 391 КК України, необхідно розуміти переведення засудженого за злісне порушення вимог режиму як з однієї дільниці до іншої з більш суворими умовами утримання в межах однієї виправної колонії, так і з однієї виправної колонії до іншої з більш високим рівнем безпеки, при якому умови відбування ним покарання погіршуються у порівнянні з попередніми умовами та місцем тримання;

11. Переведення засудженого до приміщення камерного типу (одиночної камери) обов’язково повинне узгоджуватися із спостережною комісією. При цьому засуджений під час відбування зазначеного стягнення не може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за ст. 391 КК України, тому що до закінчення строку його відбування не можна з упевненістю відповісти, чи вплинуло воно на засудженого;

12. Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 391 КК України, окрім суспільно небезпечного діяння, є місце вчинення злочину, а саме виправна колонія;

13. Обґрунтована необхідність виключення із диспозиції ст. 391 КК України другої форми злочинної поведінки засуджених (інша протидія адміністрації виправної установи), оскільки, на думку дисертанта, вона включає в себе діяння, які можна віднести або до дисциплінарних порушень, або до певних самостійних злочинів;

14. Суб’єкт злочину, передбаченого ст. 391 КК України, є спеціальним. Ним необхідно визнавати засудженого, який досяг повноліття і відбуває покарання у виді позбавлення волі у виправних колоніях мінімального, середнього та максимального рівнів безпеки;

15. Суб’єктами зазначеного злочину не можуть бути засуджені, які відбувають покарання у виді позбавлення волі у виховних колоніях; засуджені, які відбувають покарання у виді обмеження волі у виправних центрах; засуджені, які залишені у слідчому ізоляторі чи направлені у виправну колонію максимального рівня безпеки для роботи з господарського обслуговування;

16. Злочин, передбачений ст. 391 КК, може бути вчиненим лише з прямим умислом. Враховуючи те, що склад цього злочину є формальним, виключається можливість його вчинення з непрямим умислом або з необережності. Мотив та мета не є обов’язковими ознаками його складу;

17. З урахуванням зроблених висновків, дисертант пропонує викласти ст. 391 КК України в такій редакції:

“Стаття 391. Злісна непокора вимогам адміністрації виправної колонії

Злісна непокора законним вимогам адміністрації виправної колонії, вчинена особою, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, якщо до цієї особи за вчинення злісних порушень встановленого законом порядку відбування покарання двічі застосовувалися дисциплінарні стягнення у виді переведення до приміщення камерного типу (одиночної камери) або переведення на більш суворий режим відбування покарання, між якими не сплинув строк погашення правових наслідків накладених дисциплінарних стягнень або вказані стягнення не було знято у встановленому законом порядку, – карається позбавленням волі на строк до трьох років”.

18. Частину третю ст. 101 КВК України автор пропонує викласти в такій редакції:

“Засуджені, які злісно порушують режим відбування покарання, можуть бути переведені:

з дільниці соціальної реабілітації до дільниці ресоціалізації;

з дільниці соціальної реабілітації до дільниці посиленого контролю;

з дільниці ресоціалізації до дільниці посиленого контролю;

з виправної колонії мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання до виправної колонії мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання;

з виправної колонії мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання до виправної колонії середнього рівня безпеки;

з виправної колонії середнього рівня безпеки чи звичайного жилого приміщення виправної колонії максимального рівня безпеки в приміщення камерного типу колонії максимального рівня безпеки на строк до трьох років, або повернуті до тих колоній, де вони раніше відбували покарання”.

19. Доповнити ст. 132 КВК України частиною третьою, яку викласти в такій редакції:

“Стосовно особи, яка вчинила злісну непокору вимогам адміністрації виправної установи, адміністрація виправної колонії надсилає прокуророві матеріали для вирішення питання про притягнення засудженого до кримінальної відповідальності відповідно до статті 391 КК України”.

20. Викласти ст. 133 КВК України в такій редакції:

“Стаття 133. Злісне порушення встановленого порядку відбування покарання

Злісним порушенням встановленого порядку відбування покарання є порушення засудженим встановленого нормами кримінально-виконавчого законодавства України порядку відбування покарання, вчинене втретє протягом шести місяців за умови, якщо за два попередні порушення вимог режиму відбування покарання за постановою начальника виправної установи, особи, яка виконує його обов’язки або їх прямих начальників, на нього були накладені стягнення, що достроково не зняті або не погашені в установленому законом порядку”.

Публікації автора:

1. Орел Ю.В. Історія розвитку кримінального законодавства з питань відповідальності за злісну непокору вимогам адміністрації виправної установи / Ю.В. Орел // Південноукраїнський правничий часопис. – 2006. – № 4. – С. 230–233.

2. Орел Ю.В. Об’єкт злочину, передбаченого ст. 391 Кримінального кодексу України / Ю.В. Орел // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. – 2007. – № 37. – С. 123–131.

3. Орел Ю.В. Проблемні питання визначення злісної непокори законним вимогам адміністрації виправної установи як діяння, передбаченого ст. 391 Кримінального кодексу України / Ю.В. Орел // Підприємництво, господарство і право. – 2007. – № 6. – С. 130–134.

4. Орел Ю.В. Про об’єкт злочину, передбаченого статтею 391 Кримінального кодексу України / Ю.В. Орел // Сучасні проблеми розвитку державності та протидії злочинності : матер. IV звітної наук.-практ. конф., 25–26 трав. 2006 р. – Кіровоград : Кіровоградськ. юрид. ін-т ХНУВС, 2006. – С. 42–45.

5. Орел Ю.В. Проблемні питання віднесення певних категорій засуджених до суб’єктів злочину, передбаченого ст. 391 КК України / Ю.В. Орел // Сучасні проблеми розвитку державності та протидії злочинності : матер. V звітної наук.-практ. конф., 17–18 трав. 2007 р. – Кіровоград : Кіровоградcьк. юридич. ін-т ХНУВС, 2007. – С. 96–99.

6. Орел Ю.В. Проблеми визначення поняття “злісність” як характеристики непокори законним вимогам адміністрації виправної установи / Ю.В. Орел // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих вчених : матер. наук.-практ. конф., 25 трав. 2007 р. – Х. : Харк. нац. ун-т внутр. справ, 2007. – С. 19–21.