У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання, що полягає в детальному дослідженні юридичних ознак складу насильницького донорства та формулюванні пропозицій з удосконалення законодавства. Найважливішими є такі результати роботи: Родовим об’єктом насильницького донорства є суспільні відносини, що забезпечують здоров’я особи. Основним обов’язковим безпосереднім об’єктом насильницького донорства є такий вид тілесної недоторканності людини, як її тілесна цілісність. Додатковим обов’язковим безпосереднім об’єктом насильницького донорства є суспільні відносини, що забезпечують вільне здійснення людиною свого права на донорство крові. Предметом насильницького донорства є кров живої людини. Запропоновано передбачити в якості кваліфікуючих ознак насильницького донорства вчинення даного злочину щодо жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності, а також застосування насильства, що було небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого. Склад насильницького донорства співвідноситься зі складом злочину, передбаченим ст.126 КК України, як спеціальний із загальним, як спеціальний вид вчинення насильницьких дій, що завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень. Запропоновано доповнити ст.144 КК України частиною першою такого змісту: “Грубе порушення встановленого законом порядку вилучення або використання донорської крові, її компонентів чи препаратів”.
За цієї умови ст.144 КК України автор вважає за доцільне назвати так: “Порушення встановленого законом порядку вилучення або використання крові людини, її компонентів чи препаратів”. Вчинення насильницького донорства можливе шляхом дії або шляхом бездіяльності. Склад насильницького донорства є формальним. Насильницьке донорство є закінченим із моменту залишення кров’ю організму потерпілого під час її вилучення. Запропоновано доповнити ст.2 Закону України “Про донорство крові та її компонентів” таким положенням: “Вилучення крові без належної добровільної згоди донора або в неповнолітньої чи недієздатної особи не може бути визнано вчиненим у стані крайньої необхідності”. Автор вважає за доцільне диференціювати насильство у складі даного злочину на таке, що було, та таке, що не було небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого. Перший вид насильства автор включає до кваліфікуючих ознак даного злочину, другий вид запропоновано передбачити як спосіб в основному складі насильницького донорства. Настання тяжких наслідків, на думку автора, необхідно передбачити як особливо кваліфікуючу ознаку насильницького донорства. Використання безпорадного стану, матеріальної чи іншої залежності, а також зловживання довірою запропоновано включити до основного складу даного злочину як самостійні способи вчинення насильницького донорства. Суб’єкт насильницького донорства є загальним. Тому додаткове покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю в ч.3 ст.144 КК України запропоновано передбачити як альтернативне. Під обов’язковою метою насильницького донорства автор розуміє використання вилученої з організму людини крові для лікування інших людей, отримання компонентів крові або виготовлення медичних препаратів. Запропоновано виключити кваліфікуючу ознаку у вигляді мети продажу з тексту диспозиції ч.3 ст.144 КК України, а також замінити в її тексті сполучник “і” на сполучник “або”.
З урахуванням викладеного запропоновано нову редакцію ст. 144 КК України: Стаття 144. Порушення встановленого законом порядку вилучення або використання крові людини, її компонентів чи препаратів 1. Грубе порушення встановленого законом порядку вилучення або використання донорської крові, її компонентів чи препаратів карається позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до двох років із штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян чи без такого. 2. Вилучення крові в людини шляхом насильства, що не було небезпечним для життя чи здоров’я, обману, зловживання довірою, використання безпорадного стану, матеріальної або іншої залежності при використанні її як донора карається обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого. 3. Дії, передбачені частиною другою цієї статті, вчинені за попередньою змовою групою осіб або із застосуванням насильства, що було небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, а також щодо неповнолітнього або жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності, караються позбавленням волі на строк до шести років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого. 4. Дії, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, що спричинили тяжкі наслідки, караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого. |
