Головним результатом дисертаційного дослідження є розробка та наукове обґрунтування теоретичних та методологічних засад кредитного обслуговування сільськогосподарських кооперативів. Результати проведеного дослідження дозволили зробити наступні висновки та пропозиції: 1. Удосконалення кредитного обслуговування сільськогосподарських кооперативів в Україні полягає у створенні умов для організації належного процесу кредитування з метою укладання та забезпечення виконання кредитної угоди на визначених в ній умовах шляхом послідовного дотримання встановлених кредитних процедур. Кредитне обслуговування здійснюється на підставі сукупності принципів забезпеченості, повернення, цільового використання, строковості та платності як обов’язкових умов кредитування. Кредитування сільськогосподарських позичальників кредитними установами здійснюється в кілька етапів і передбачає планування, надання кредиту, контроль за його використанням та поверненням. На параметри кредитного обслуговування впливають не тільки об’єктивні фактори зовнішнього макроекономічного середовища, а й тип учасників кредитних відносин – кредитора і позичальника. Потреба суб’єктів господарювання в ресурсах формує попит щодо необхідних обсягів, ставок, термінів, сезонності кредитування. Кредитні установи також встановлюють зустрічні параметри-вимоги до кредитування, які відповідають їхнім інтересам. На параметри кредитування опосередковано впливає держава шляхом регулювання макроекономічної ситуації в сільськогосподарській галузі та економіки країни в цілому. Ступінь відповідності умов кредитування інтересам усіх учасників кредитних відносин є відображенням адекватності державного регулювання фінансово-кредитної сфери. При правильній організації кредитного обслуговування активізується ділова активність позичальників, поліпшується фінансово-економічний стан, підвищується їх кредитоспроможність. 2. В Україні система кредитного обслуговування не задовольняє потреби сільськогосподарських кооперативів у кредитних ресурсах, недоліки якої зумовлені невідповідністю діючих фінансово-кредитних механізмів до потреб нових організаційно-правових форм господарювання, зокрема кооперативних формувань, які з’явилися в результаті докорінної трансформації власності на селі. Виявлено тісний, взаємообумовлений зв’язок між розвитком сільськогосподарської кооперації і аграрними перетвореннями у процесі здійснення ринкових реформ економіки України. Загальні тенденції трансформації кредитних відносин у сільськогосподарській сфері позначаються на стані кредитного обслуговування сільськогосподарських кооперативів. Завдяки реформуванню виявлено деякі позитивні та прогресивні характеристики сучасного стану кредитування кооперативів, але негативні риси істотною мірою впливають на формування кредитних відносин у сільськогосподарській сфері, наслідком чого є незадовільне кредитне забезпечення кооперативів. 3. Сільськогосподарські кооперативи суттєво відрізняються за організаційно-фінансовими принципами функціонування від інших категорій позичальників. Обслуговуючі та виробничі кооперативи як позичальники крім спільних ознак мають певні відмінності. Загальною метою діяльності сільськогосподарських кооперативів є не стільки досягнення високих фінансових показників, скільки забезпечення соціально-економічного розвитку пайовиків-засновників кооперативу. Одночасно, виробничі кооперативи можуть бути прибутковими підприємствами, а обслуговуючі сільськогосподарські кооперативи за своєю природою є неприбутковими організаціями. Загальноприйнята система оцінювання кредитоспроможності підприємств, яка використовується в кредитному процесі банківськими установами, не враховує особливостей сільськогосподарських кооперативів як позичальників. Оцінка кредитоспроможності сільськогосподарських кооперативів показала, що в переважної більшості (60-70%) вони є дуже ризиковими позичальниками із нестабільним фінансовим станом. При цьому сільськогосподарські виробничі кооперативи мають більш вигідні умови кредитного забезпечення порівняно з обслуговуючими, зокрема, пільгового. 4. Орієнтирами для вдосконалення української моделі організації кредитного обслуговування сільськогосподарських кооперативів є притаманні більшості розвинених країн характеристики: трирівнева організаційна структура системи кредитного обслуговування (місцевий, регіональний, національний) з чітко вираженим розподілом функцій, повноважень, відповідальності; надання пільгових умов для кредитування сільськогосподарської галузі, розвиток у галузі високих технологій; наявність в сільській місцевості розгалуженої мережі двох взаємодоповнюючих систем – банківських і небанківських кредитних установ; активна участь держави у становленні й розвитку всіх видів кредитних установ, у тому числі через створення відповідних установ з державною формою власності; державне сприяння розвитку страхування сільськогосподарського сектору, зокрема дрібних товаровиробників. 5. Наближення часу вступу України до СОТ потребує від держави активізації своєї участі у створенні сприятливих інституційних умов для розвитку ефективної організації кредитного обслуговування сільськогосподарських кооперативів і комплексного стимулювання підвищення їхньої кредитоспроможності. Удосконалення кредитних відносин має здійснюватися одночасно та узгоджено на національному, регіональному і місцевому рівнях. Існуючу кредитну інфраструктуру необхідно доповнити наступними елементами: мережею кооперативних кредитних установ (кредитних спілок, кооперативних банків); установами з гарантування та страхування кредитів; кредитними бюро – незалежними установами, які накопичують інформацію щодо фінансового стану позичальників, їх кредитних історій та проводять рейтингування сільськогосподарських позичальників; мережею спеціалізованих кредитних установ, які надають позики під заставу землі, заснованих на державній формі власності, зокрема системою Державного земельного банку. 6. Основним фактором підвищення доступності кредитів для сільськогосподарських кооперативів має стати цілеспрямована діяльність банківських установ щодо впровадження системи агромікрокредитування з передбаченими вимогами до показників кредитоспроможності та бізнес-планування, які б враховували особливий статус кооперативів як позичальників. В основу визначення кредитоспроможності кооперативів, особливо обслуговуючих, має буде покладено оцінку здатності кооперативу генерувати грошові потоки – Cash Flow. 7. Цільовою функцією визначення кредитоспроможності є оцінка можливостей кооперативу мати позитивну величину фінансового результату діяльності за умов використання кредиту. Банки мають підвищити ефективність мікрокредитування шляхом створення фінансового механізму стимулювання створення обслуговуючих кооперативів із одноосібних сільськогосподарських позичальників та за допомогою системного консультування з питань фінансового менеджменту сприяти поліпшенню їх фінансово-господарських показників і ділової активності. |