1. У трактуваннях гри як універсальної категорії людської діяльності, усталених у філософії, психології, культурології та інших науках антропоцентричного напрямку, підкреслюється її творчий характер, спрямований на відтворення й відображення дійсності, що тісно пов’язана з культурою народу. Головними ознаками гри є умовність, емоційність, розважальна, навчальна й соціологізуюча спрямованість, визначеність простору й часу, вироблення окремих правил. 2. Традиційна народна гра в українських східнослобожанських говірках та її опис це культурний текст, у якому вербальні, реалемні, акціональні, агентивні, темпоральні та інші складники перебувають у відношеннях кореляції, під якою розуміємо співвідносність, відповідність, взаємозв’язок цих елементів. Вербальний план народної гри доповнюють складники, пов’язані з діями учасників гри, денотатами, які використовують у грі, назвами учасників. Нерідко в основі номінації назв ігор лежать фольклорні, звичаєві та обрядові традиції символізації й міфологізації окремих лексем. 3. Залежність вербальних складників від невербальних виявлено в описі способів номінації забав. Усі зафіксовані в українських східнослобожанських говірках назви ігор поділяємо на такі групи: найменування, мотивовані назвами атрибутів ігор: с|винка, |кул’ка, йа|рошка тощо (165 одиниць 16%); номени, що виникли за назвами учасників гри: свие|нар, пасту|шок, |пекар’ та ін. (123 одиниці 11,9%); лексеми, які розширили своє значення внаслідок метафоричного перенесення одних найменувань на інші: ба|ранчиек, корж, во|ли тощо (339 одиниць 32,9%); назви ігор, мотивовані просторовими особливостями проведення гри: горо|док, квад|рати, |коло тощо (30 одиниць 2,9%). У досліджуваних говірках відомі факти, коли різні ігри мають спільну назву: ко|мар па|нас, горо|док лап|та, с|лишки с|винка та ін. (56 одиниць 5,4%). Крім того, назви ігор могли утворюватися у зв’язку з виникненням раритетних назв з ускладненою опосередкованою семантикою від загальновживаних чи звуконаслідуваних слів різними способами словотворення: пога|н’ало, жгуто|ви, жу/жу тощо (183 одиниці 17,7%). Номінація ігор нерідко реалізована також за допомогою словосполучення (наприклад, вок та |зайец’, |латка по дош|ч’еч’кам, па|нас у |син’іх шта|нах тощо): 215 одиниць 20,9%. У цих назвах також відображено невербальні складники: тоді першим компонентом словосполучення є назва самої дії ‘грати’, другим стрижневий (маркований) іменник, він номінує характер цієї дії й формально виражений прийменниково-іменниковою сполукою; але в мовленні перший компонент може бути пропущено у кл’о|ка, мйач’, у підкиед|ного, ко|н’а, коз|ла, |ножиеч’ка, у к|ремйахи. Дискурсивний спосіб номінації використано зрідка (наприклад, па|нас/і|ди до нас, шел ко|рол’ по |л’есу, а ми п|росо |с’ійали): три одиниці 0,3%. 4. Найбільшу групу назв ігор складають найменування, що виникли внаслідок метафоричного перенесення одних назв на інші. Визначальна роль у номінації цих ігор належить: лексемам, символічне значення яких актуалізовано завдяки символіці дій, що їх виконують учасники гри (руч’еи|йок, з’|міка, |дога ло|за); словам, що мають традиційну символіку в народних піснях, прислів’ях, приказках (го|р’ілки, пал’а|нич’ка, пеиреипеи|лич’ка); у побуті (н’іж, крие|ниц’і, |ложеич’ки); назвам, у яких міфологічно зумовлена символіка доповнює невербальні складники гри (ад і ра, |рожа, з |райу |пекло, кра|шанка). 5. При описі ігор з імітацією рухів тварин і птахів традиційну символіку назв тварин нерідко поєднано з магічними рухами учасників гри, незвичайними якостями, яких набувають числа 1, 2, 3, 4, магічними діями, у яких виявлено виваженість і розсудливість людини, прагненням ужити всіх заходів, щоб захистити себе (наприклад, поклонитися на всі чотири сторони). Нерідко етапи гри символізують стадії людського життя. Так, у грі „Ворон” дівка спочатку красна, потім моторна, далі горбата, а на останок „бий дівку навздогін”. 6. Друге місце за кількістю найменувань посідають назви ігор, утворені від загальновживаних слів української мови, переважна більшість яких позначає дії, виконувані гравцями. Найпоширенішими є такі способи словотворення: суфіксальний зага|н’алка, зага|н’алоч’ка, коу|т’уч’ка, солоу|д’уч’ка, кід|ки; жму|рок; пеиреибі|гало; безсуфіксний плаз, шко|пирт’, блуд; складання основ із суфіксацією чи нульовою суфіксацією: мухо|лока; свиено|пас; шляхом субстантивації набие|ни, биетко|ви, пиелко|ви, гиелко|ве, пошие|ва. 7. Третє місце за кількістю одиниць складають назви, утворені від найменувань атрибутів (к|ремахи, с|винка, |кул’ка, йа|рошка та ін.). Це нерідко раритетні назви, серед яких велику групу складають похідні від загальновживаних слів: |бита, |гила, |жожка, |цурки; переосмислені загальновживані слова: ч.иж, кул’, ч’оп та ін. 8. Вербальні й невербальні складники тексту гри можуть перебувати у відношеннях мотивованості (назва дії, яку виконують учасники гри, мотивує назву гри зага|н’ати с|винку загоу|н’уч’ка; назва денотата, використаного в грі, мотивує найменування гри с|винка ‘атрибут гри’ с|винка ‘назва гри’; усі назви пов’язані бити ‘назва дії’ |битка ‘назва атрибута гри’ |битка, у |битки ‘назва гри’). Отже, акціональний план культурного тексту наповнює його новими свідченнями, і вони стають основою для найменування гри. 9. Символіка акціональних складників тексту гри вступає в синонімічні відношення із символікою денотативного плану гри агентивного, темпорального, просторового. Тому визначальна роль у найменуванні цих ігор належить лексемам, символічне значення яких актуалізовано завдяки символіці дій, які виконують учасники гри, символіці денотатів: наприклад, мак ‘назва гри’: у грі учасники сіють мак, у середині кола стоїть дівчина |макіка. Отже, актуалізовано такі значення: мак символ безмежності зоряного світу (тому хоровод належить до веснянок); мак символ красивої дівчини, плодючості, заспокоєння, швидкоплинного життя; коло (дівчата стають у коло) символ гармонії світобудови; весна (гра належить до веснянок) символ радості, здійснення бажань. 10. Вербальні та невербальні складники нерідко вступають в антонімічні відношення, наприклад, у грі „Краски” протиставлено учасників гри ангел : чорт; у грі „Божок” бог : чорт; у грі „Сміх” рай : пекло, захід : схід, небо: хлівець; у грі „Рожа” рожина дочка : хрома, рожа : хрома, рай : пекло. 11. Ареальна репрезентація матеріалу, виявленого на двох хронологічних зрізах (у кінці XIX ст. та на початку XXI ст.), дає можливість установити, що всі назви ігор, які функціонували наприкінці XIX ст., засвідчено в типових говірках Східної Слобожанщини й на початку XXI ст. Більша вербальна та функціональна розмаїтість найменувань, зафіксованих у XIX ст., характерна для західного й центрального ареалу східнослобожанських говірок, що обіймає населені пункти, розташовані в басейні річок Жеребець, Красна, Борова та Айдар. Менше вербальне наповнення в кінці XIX ст. характерне для говірок, розміщених у басейнах рік Деркул і Комишна. Із 38 ігор, назви яких закартографовано, сім засвідчено лише в одному н. п., одну у двох. У зв’язку з архаїзацією багатьох найменувань просторова поведінка картографованих явищ розмита, ареально не виразна, що унеможливлює виділення мікроареалів. Назви народних ігор належать до архаїчного шару лексики. Тому частину найменувань сучасні носії говірки втратили, наприклад, крам, к|рамар (зафіксовано в 6 н. пп. з 92 обстежених); |рожа, пі|вон’ійа (у 5 н. пп.); ду|дар, танц’у|рист, ду|дариек (у 12 н. пп.); |лека, леи|ко (у 5 н. пп.). Серед проаналізованих 95 ігор не збереглося жодної, яка була б зафіксована в усіх 92 обстежених н. пп., 41% ігор засвідчено у 26 93% обстежених н. пп., що зумовило представлення цього лексичного матеріалу на картах атласу. 12. Багатогранність феномену гри полягає в тому, що витоки її дуже давні, у деяких випадках сягають доісторичних часів. Зв’язок традиційних народних ігор з низкою духовних уявлень, народних звичаїв, обрядів незаперечний, він виявлений передусім у спільності символіки предметів, явищ, найменувань тощо. |