Детальний аналіз історії корейсько-японських культурних взаємин V–X ст., врахування наявних антрополого-археологічних даних, що віддзеркалюють динаміку зміни структури населення Японських островів, а також деяких інших факторів, переконали, що корейсько-японські мовні зв'язки слід сприймати як переважно однобічний вплив, а саме – вплив давньокорейської мови на давньояпонську. Основною причиною таких взаємовідносин між двома сусідніми народами слід вважати значну різницю в рівнях культурного та технологічного розвитку давньокорейських і давньо-японських державних утворень на час значної активізації корейсько-японських контактів у період V–X ст. Попри те, що археологічних та антропологічних свідчень не завжди достатньо, щоб однозначно визначити вплив прибульців із материка на ту чи іншу сферу життя давніх японців, факт значного культурно-технологічного впливу давньокорейських королівств підтверджуєтья в мові, зокрема – в тих лексико-семантичних групах слів давньояпонської мови, які зазнали найсуттєвішого впливу з боку давнього варіанта корейської мови. Результати комплексного аналізу корейсько-японських мовних контактів V–X ст. та визначені головні комунікативні сфери давньояпонської лексики, які зазнали корейськомовного впливу, свідчать про те, що корейсько-японські мовні контакти, які до цього сприймались як взаємовплив, особливо з боку японських лінгвістів, за винятком одиничних випадків слід розглядати як односторонній вплив кількох діалектів давньокорейської мови на давньояпонську. Тобто за умов достовірності факту культурної переваги давніх корейських королівств над союзом племен Ямато, навіть незважаючи на вкрай обмежений обсяг матеріалів давніх варіантів корейської та японської мов, можна припустити, що мовою-реціпієнтом у контактах між давньокорейською та дав-ньояпонською мовами в період V–X ст. була саме давньояпонська мова. 1. На основі отриманих даних виявлено основні лексико-семантичні групи давньо-японської мови, які зазнали найсуттєвіших змін під впливом окремих діалектів давнього варіанту корейської мови. Це, насамперед: a) релігійна сфера (буддизм; окремі традиційні давньокорейські обряди, які без істотних змін були запозичені давніми японцями); б) архітектура; в) сфера сільського господарства; г) військова сфера; д) назви тварин; е) природні явища; є) назви членів родини; ж) назви частин тіла та інша лексика, пов'язана з фізіологічними властивостями людського тіла; з) назви адміністративних одиниць; і) топоніми; ї) сфера кораблебудування; й) назви рослин; к) одяг; л) мистецька сфера; м) числівники. У зв’язку з тим, що найбільшого корейського впливу зазнала релігійна лексична сфера давньояпонської мови, а також враховуючи згадку в історико-міфологічному літописі "Ніхон-сьокі" про канонізацію в Ямато декількох прибульців із давньокорейських королівств, можна припустити, що в період масових міграцій на Японські острови з материка правляча верхівка давньояпонського союзу племен Ямато переважно складалася з вихідців із державних утворень Корейського півострова. Зокрема, появу в давній період історії Японії значної кількості японських топонімів корейського походження, які збереглися і донині, також слід пояснювати культурним впливом переселенців із Корейського півострова. 2. Аналіз запозиченої корейської лексики дає змогу гіпотетично визначити ті сфери життя давніх японців, які під впливом прибульців із материка зазнали найзначнішого розвитку. Так, судячи з аналізу результатів тематичної класифікації та кількісної оцінки давньокорейсько-японських термінологічних запозичень, найбільший відсоток технологічних термінів материкового походження було запозичено у сферу архітектури та сільського господарства, крім того, значну увагу з боку японців приділено впровадженню новітніх військових технологій, також запозичених від сусідів. 3. Давньояпонські слова, що увійшли до лексикону давніх корейців, обмежуються поодинокими випадками. До таких випадків можна віднести: а) давньояпонські топоніми та антропоніми, фонографічно зафіксовані у давніх корейських історичних хроніках; б) ендеміки, тобто назви тих видів тварин та птахів, які зустрічалися тільки на території Японського архіпелагу і які без будь-яких змін були запозичені корейськими прибульцями з материка з мови аборигенів. 4. У процесі пошуку лексем для даного порівняльно-історичного дослідження, було знайдено значну кількість давньокорейських слів, які мають відповідники у давньояпонській мові. Цей спільний для обох давніх мов шар лексики не є морфологічно однорідним, як це вважалося раніше. Було доведено, що він окрім іменників включає й інші частини мови, а саме: дієслова, прикметники, займенники, числівники. 5. Установлено, що характерним для більшості попередніх спроб відшукати в давніх чи середньовічних варіантах японської мови сліди запозичень із діалектів давньої корейської мови, є нехтування ймовірністю утворення лексичних аналогів між двома мовами через їх спільне походження від однієї гіпотетичної прамови, яка на певному етапі розвитку могла відокремитися від алтайської прамови й еволюціонувати самостійно. 6. Через брак писемної фіксації лексем, які могли бути використані в дослідженнях давнього чи середньовічного варіантів корейської мови, встановлення фонетичних закономірностей, характерних для лексики давньокорейської мови, і донині залишається гіпотетичним. 7. Результати дисертаційного дослідження дають змогу внести певні часові корек-тиви в хронологію запозичення японцями китайського письма та виникнення власного національного письма, зокрема, точніше визначити початок використання ними китайських ієрогліфів як фонетиків для запису власних назв (топонімів, антропонімів тощо). 8. Матеріали дослідження ще раз підтверджують гіпотези О. Пріцака та А. Накорчевського щодо аналогічності взаємин у сфері культурного та мовного взаємовпливів між Україною і Московією, з одного боку, та Кореєю і Японією, з іншого, засвідчуючи певну історичну універсальність стосунків між сусідніми народами. |
