Анотація до роботи:

Рибак А.І. Концепція української держави в ідеології ОУН (1939-й – 1950-і роки). – Рукопис. – 237с.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю 23.00.01 – теорія та історія політичної науки. – Національний університет „Острозька академія”, Острог, 2007.

На основі аналізу архівних матеріалів, опублікованих джерел, наукової літератури у дисертації здійснено комплексний аналіз політичних платформ усіх відгалужень ОУН та реконструйовано їх концепції державного будівництва. Охарактеризовано основні етапи формування, а також причини і напрямки еволюції ідеологічних та програмних аспектів Організації українських націоналістів. З’ясовано теоретико-практичні аспекти функціонування державного механізму та суспільних інституцій в ідеології ОУН. Проведено аналіз основних напрямків соціально-економічного розвитку держави за ідеологією Організації українських націоналістів. У дисертації також відображено плани державної політики трьох гілок ОУН щодо національних меншин, церковно-релігійної та освітньо-культурної сфер.

У результаті проведеного дослідження дисертант прийшов до наступних висновків.

В ідеології ОУН міститься значний комплекс ідей розбудови держави. Під останньою розумілася втілена в особі уповноважених органів суверенна влада та її легітимна можливість підпорядковувати собі інші елементи суспільного життя. Незалежна держава розглядалася як необхідна передумова еволюційного розвитку нації.

На 1939-й рік пануючою була доктрина „націократичної” держави з авторитарним політичним режимом, винятковою роллю ОУН у суспільстві, запереченням загальних виборів та суспільної рівності людей.

Після Другої світової війни на зміну їй прийшла концепція „поміркованого” демократичного політичного режиму, який мав базуватися на принципах багатопартійності, загальних прямих виборів, дотриманням усіх прав і свобод громадян з боку держави. Але з правом останньої втручатися у політичне і суспільне життя народу. Регулююча та контролююча функції держави вважалися ідеологами ОУН чи не основними протягом усього досліджуваного нами періоду.

Стосовно форми правління, то у програмі ІІ Великого Збору 1941р., який започаткував діяльність ОУН(б), ми бачимо риси авторитарного політичного режиму і водночас ознаки республіканської президентської форми з поділом влади на три гілки та місцевим самоврядуванням.

Майбутня форма правління, запропонована в 1939р. ОУН(м) і закріплена в її програмі, за своїм змістом, з певними застереженнями, наближалася до конституційної виборної монархії.

Повоєнні суспільно-політичні позиції обидвох середовищ ОУН зазнали змін стосовно форми правління. Запропонований устрій містив усі ознаки республіканського. Проте зміни все ще носили половинчатий характер, залишаючи за державою механізми контролю за життям громадян. Найбільш адекватною формою діячі ОУН бачили авторитарну демократію: з одного боку – з участю народу у формуванні влади, з іншого – із сильною владою.

Загалом, аналіз публіцистичної спадщини діячів ОУН приводить до висновку: основна увага приділялася проблемі політичного режиму, а питання конкретної форми правління не було принциповим. Відтак, ми бачимо постійну повоєнну еволюцію концепцій: від президентської форми до парламентської і навпаки. В напрацюваннях теоретиків ОУН спостерігається також синтез ідей народного суверенітету, тобто встановлення громадянами форм і компетенцій державної влади та авторитарних принципів її реалізації.

Відмінну позицію у займала ОУН(з), яка не націю, а окрему людину проголошувала абсолютною цінністю. Такі погляди є близькими до ліберальних. Саме діячі цієї групи пропагували ідеї розвитку громадянського суспільства та правової держави.

Великого значення теоретики ОУН надавали соціально-економічним програмам розвитку держави. Увага до них породила критику пануючих у світі ліберальної та соціалістичної систем, водночас, концепції Організації увібрали в себе елементи і ліберальної, і соціалістичної ідеологій та, по-суті, пропонували їх своєрідний синтез.

Оунівці національну революцію водночас проголошували соціальною, підкреслювали важливість ролі держави в економічній сфері, поширювали нетрадиційне розуміння власності, неприпустимою вважали експлуатацію людини.

Мельниківці і бандерівці не передбачали можливості автономії економічної складової від політичної і вбачали у державному втручанні єдиний спосіб уникнення економічних криз і безробіття.

Аналіз документів ОУН дозволив зробити висновок про соціальну спрямованість майбутньої економічної політики держави. Програмні засади Організації вимагали високого рівня розвитку економіки, низького рівня інфляційних процесів та сприятливих зовнішньоекономічної і політичної кон’юнктур.

Погляди середовищ ОУН на національну політику пройшли еволюцію від дискримінаційних стосовно нацменшин до демократичних. Але, якщо представники ОУН(б) під впливом зовнішніх та внутрішніх тенденцій стали на засади європейських стандартів, то у творах діячів середовища А. Мельника виношувалися дискримінаційні плани по відношенню до нацменшин.

Тотальність націоналізму передбачала комплекс заходів, спрямованих на забезпечення релігійного життя в державі відповідно до „критеріїв корисності”, вироблених ОУН. Але, оунівці розмежовували поняття релігії в житті народу та становище церкви у державі.

Велика роль відводилася державі в розвитку культурної сфери. Перед нею оунівці ставили два основних завдання: відродити занедбану окупантами культуру і духовність; забезпечити їх розвиток та спрямувати на консолідацію суспільства шляхом підкреслення національних особливостей, самодостатності і культурної самобутності українців. Реалізація завдань передбачала впровадження певного контролю за духовною сферою людини. Одну з основних ролей в цьому мала відігравати система освіти та державний нагляд за нею.

Публікації автора:

1. Рибак А. Еволюція поглядів діячів ОУН 1940-1950-х років на політичний режим майбутньої української держави // Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку: Збірник наукових праць / Інститут народознавства НАН України, Інститут українознавства ім. І.Крип’якевича, Національний університет „Львівська політехніка”. – Львів, 2006. – Вип. 17. – С.118-123.

2. Рибак А. Основні засади соціально-економічної політики у публіцистиці ОУН 1940-1950-х років // Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку: Збірник наукових праць / Інститут народознавства НАН України, Інститут українознавства ім. І.Крип’якевича, Національний університет „Львівська політехніка”. – Львів, 2006. – Вип. 18. – С.173-178.

3. Рибак А. Релігійна політика суверенної держави у політичних концепціях Організації українських націоналістів 1940-1950-х років // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. — К.: ІДП НАНУ, 2006. – Вип. 33. – С. 583-591.

4. Рибак А. Ставлення до демократії у політичній думці ОУН 1940-1950-х років // Наукові записки Національного університету „Києво-Могилянська Академія”. Політичні науки. – Київ: Видавничий дім „КМА”, 2006. – 96с. – Том 57. – С.37-43.

5. Рибак А. Сутність держави за ідеологією українського націоналізму у 1940 – 1950 рр. // Ефективність державного управління: Збірник наукових праць ЛРІДУ НАДУ / За заг. ред. А.О. Чемериса. – Львів: ЛРІДУ НАДУ, 2006. – Вип. 10. – С. 250-258.

6. Рибак А. Державотворчі погляди у працях Осипа Дякова // Ефективність державного управління у контексті європейської інтеграції: Матеріали щорічної науково-практичної конференції 23 січня 2004 р. / За заг. ред. А.О.Чемериса. – Львів, ЛРІДУ НАДУ, 2004. – 332с. – Ч.2. – С.113-116.

7. Рибак А. Критика більшовицького устрою у працях О.Дякова – „Горнового” // Український визвольний рух: Збірник статей та матеріалів. – Львів: Центр досліджень визвольного руху, 2005. – Вип. 5. – С.115-122.

8. Рибак А. Оунівська закордонна публіцистика 1940-1950-х років про позицію Заходу щодо українського питання // Національні рухи опору в Східній та Центральній Європі кінця 1930-х – середини 1950-х років: Матеріали міжнародної науково-теоретичної конференції. – К.: КМПУ ім. Б.Д. Грінченка, 2005. – С.87-92.

9. Рибак А. Ставлення до російського народу у працях оунівських публіцистів 1940-1950-х років // Наукові записки „Національного університету „Острозька академія”: Історичні науки. – Острог, 2006. – 416с. – Вип. 6. – С.303-319.