Анотація до роботи:

Лук'яненко К.О. Конструктивно-географічні основи охорони та використання карстових печер Гірського Криму. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук за спеціальністю 11.00.11. – конструктивна географія та раціональне використання природних ресурсів. – Таврійський національний університет ім. В.І. Вернадського, Сімферополь, 2006.

У роботі розглянуті історичні етапи природоохоронних досліджень печер Гірського Криму. У результаті аналізу існуючої системи заповідання спелеооб'єктів, виявлені основні протиріччя у природоохоронній політиці в умовах прискорення темпів рекреаційного використання карстових районів Криму. Зазначено головні проблеми в сучасному стані охорони, заповідання та використання спелеоресурсів Гірського Криму.

Розроблено положення про спелеоресурсний потенціал як сукупність усіх видів ресурсів у кожній карстовій порожнині можливих до використання. Доведено, що здатність печерних геосистем формувати і підтримувати своє середовище також виступає як спелеоресурс.

На основі комплексної оцінки природоохоронної значимості 870 карстових печер Гірського Криму розроблена методика визначення їхнього природоохоронного статусу. Визначено та обґрунтовано чіткі критерії для природоохоронної оцінки спелеооб'єктів. Розроблено кількісні шкали оцінки спелеоресурсного потенціалу карстових печер, що ґрунтуються на визначенні частоти наявності виділених елементів спелеоекосистем. Для оптимізації мережі заповідних територій проведене природоохоронне спелеологічне районування карстових масивів Криму. Впроваджено новий показник – питому оцінку заповідності, що характеризує спелеоресурсну цінність 1 км² закарстованної території. Виділені найбільш перспективні райони для створення карстово-спелеологічних національних природних парків і туристсько-екскурсійних спелеокомплексів.

Розроблено конструктивно-географічні основи раціонального і ресурсозаощаджуванного функціонування карстових туристсько-екскурсійних спелеокомплексів. Визначено основні фактори антропогенного впливу на підземний ландшафт екскурсійних печер і запропоновано ряд заходів для зниження техногенного навантаження на середовище печер.

1. Сучасна природоохоронна політика в Україні не враховує особливостей охорони і використання карстових порожнин. Відсутні наукові методики оцінки природоохоронного значення спелеооб'ектів і визначення їхнього статусу. Заповідання проводиться без залучення фахівців-карстологів, не використовується ресурсний підхід. У законодавчих актах не враховані положення міжнародних документів, що визначають принципи охорони печер і карсту.

2. Як показує аналіз світового досвіду, еталонами оптимального поєднання природоохоронного, просвітительського і комерційного використання печер, є ті з них, що діють у системі національних парків і ТЕСК. У світі обладнані та експлуатуються понад 1000 екскурсійних печер, які щорічно відвідує більш 26 млн. осіб. Україна відносно щільності і поширення карстових печер не поступається карстовим регіонам Європи, але в наш час у нашій країні обладнано та експлуатується на різному технічному рівні усього 10 печер (5з яких у Криму).

3. Карстові порожнини розглядаються як інтегральні ресурси, що є сукупністю природних компонентів, у яких кожен окремий ресурс поєднаний з іншими нерозривними зв'язками: зміна одного з типів ресурсів веде до кількісної та якісної трансформації інших.

4. Для оцінки природоохоронного статусу печер і можливості їхнього використання необхідно визначити екологічні умови середовища, наявність географічних раритетів. Очікується, що під час оцінки ресурсів, що формують середовище печер, представлених у вигляді різних спелеологічних об'єктів і явищ, як результатів інтегральної взаємодії природних компонентів, виявляться їх унікальні, рідкі і типові риси. Це в остаточному підсумку вперше дозволило визначити відповідний природоохоронний статус печери.

5. Вперше запропоновано методику виявлення, охорони і заповідання карстових печер, як особливого виду ресурсів, що складається з чотирьох етапів.

6. Вперше зроблено детальний добір критеріїв, що визначають природоохоронне значення карстових порожнин. У цілому виявлено 23 морфогенетичних, геологічних, кліматичних, гідрологічних і біологічних критеріїв, що контролюють стан спелеосистем. На основі стандартних статистичних параметрів, які використуються для класифікації об'єктів у природоохоронних цілях (Х_ср, Х_ср.+d, Х_ср.+2d), серед відзначених критеріїв визначені– унікальні, рідкісні, типові.

7. На основі інтегральних статистичних показників вперше проведена природоохоронна оцінка 867 карстових порожнин Криму. Встановлено, що 88% карстових порожнин Криму відносяться до типових (звичайних), 7% - до рідкісних, яким треба надавати статус пам'ятників природи місцевого значення, 5% - до унікальних, що відповідають статусу пам'ятників загальнодержавного значення. Усього виділено 103 карстові порожнини (12%), які мають природоохоронну значимість. Це в 3,7 рази більше, ніж зареєстровано в цей час в офіційному переліку печер-пам'ятників природи, що знаходиться у Державному комітеті охорони природи Криму. Найбільша кількість рідкісних і унікальних печер зосереджена на Ай-Петринському (33), Карабійскому (26), Долгоруківському (14) і Чатирдагському (13) масивах.

8. При створенні заповідних територій з особливим режимом охорони, важливою умовою є компактність розміщення на ній цінних об'єктів, що забезпечує високу ефективність охоронних заходів і зниження фінансових витрат на їхнє проведення. Найбільшу природоохоронну цінність мають ті карстові масиви, що мають менші площі та високу концентрацію заповідних об'єктів. Показником виступає щільність заповідних печер. Вага заповідної території різко збільшується, якщо в її межах охороняються рідкі та унікальні об'єкти. Таку унікальність характеризує середня інтегральна оцінка заповідних печер. Вперше пропонується новий показник – питома оцінка заповідності, що характеризує спелеоресурсну цінність 1 км² закарстованної території. Найвищі показники мають: Чатирдагський масив (3,04 бали/км²), Долгоруківський (2,03), Ай-Петринський (2,01 бали/км²) масиви. Вперше проведено природоохоронне спелеологічне районування Гірського Криму і виявлено перспективні території для створення нових заповідних об'єктів, у т.ч. КСНПП.

9. З огляду на роль Чатирдагу у становленні спелеотуризму і розвитку вітчизняної спелеології, найвищу питому оцінку заповідності, а також досвід успішної роботи ТЕСК «Печера Мраморна» рекомендовано створення на карстовому масиві першого в Україні КСНПП «Чатирдаг».

10. Економічним показником ефективного функціонування ТЕСК є оптимальне співвідношення експлуатаційних витрат і доходів, витрати та одержання яких не призведе до зміни, чи втрати спелеоресурсів карстової порожнини. Експлуатаційні витрати на підтримку безпеки стану як для печери, так і для екскурсантів і персоналу повинні знаходитися на однаковому рівні й не змінюватися при зниженні потоку відвідувачів. Встановлені важливі економічні характеристики експлуатації ТЕСК – «відвідуваність» і «пропускна здатність».

11. Вперше визначені основні антропогенни фактори впливу на печерне середовище при експлуатації печери, як екскурсійного об'єкту: обладнання екскурсійних маршрутів, спорудження додаткових входів у печеру; вплив освітлення; вплив екскурсійного відвідування. Визначено кількісні характеристики джерел забруднення (теплового, хімічного, фізичного, біологічного), ступінь уразливості печерного середовища на основі концепції енергетичних рівнів.

12. Розроблено конструктивно-географічні засади керування спелеоресурсами, та ресурсозаощаджуваної технології функціонування ТЕСК. Вперше запропоновни засоби зменшення техногенного впливу на спелеоекосистему ТЕСК.

Публікації автора:

1. Вахрушев Б.О., Топоркова К.О. Деякі питання наукової концепції ландшафту у карстознавствi // Ландшафт як інтегруюча концепція XXI сторіччя: Збірник наукових праць. – К.: Київський університет ім. Т.Шевченка, 1999. – С.119-122.

2. Вахрушев Б.А., Топоркова Е.А. Узагальнення світового досвіду по створенню та функціонуванню карстово-спелеологічних Національних парків і туристсько-екскурсійних спелеокомплексів карстових ландшафтів // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету ім. М.Коцюбинського. Серія: Географія. – Вінниця, 2001.- Вип. ІІ.- С.24-31.

3. Лукьяненко Е.А. Влияние антропогенных факторов на подземный ландшафт спелеокомплекса “Пещера Мраморная” //Культура народов Причерноморья, 2001. - №17.- С.20-23.

4. Лукьяненко Е.А. Пещера Эмине-Баир-Хосар – новый экскурсионный объект в туристской инфраструктуре Крыма // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Серия: География. – Симферополь, 2001. – Том 14.- №1. – С.88-93.

5. Лукьяненко Е.А. Экономико-географические основы эффективного функционирования карстовых туристско-рекреационных спелеокомплексов // Культура народов Причерноморья, 2001. - №26.- С.60-64.

6. Лук`яненко К.О. Визначення впливу техногенного навантаження на підземний ландшафт туристсько-екскурсійного спелеокомплексу “Печера Мармурова” в Гірському Криму // Регіональні екологічні проблеми: Зб.наук.праць. – Київ: ВГЛ Обрії, 2002. – С.184-186.

7. Лукьяненко Е.А. Микроклимат карстовых пещер как регулятор рекреационной емкости туристско-экскурсионных спелеокомплексов // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И.Вернадского. Серия: География. – Симферополь, 2003. – Том 16.- №1. – С.93-100.

8. Амеличев Г.Н., Лукьяненко Е.А. Оценка спелеоресурсного потенциала карстовых полостей и массивов Горного Крыма // Географія и сучасність. Збірник наукових праць Національного педагогічного університету iм. М.П. Драгоманова. – К.: Видавництво НПУ iм. М.П. Драгоманова, 2003.-Вип. 10. – С.134-154.

9. Лукьяненко Е.А. Карстовый массив Чатырдаг (Горный Крым) как объект создания карстово-спелеологического национального парка // Физическая география и геоморфология. – К.: ВГЛ Обрiї, 2005.- Вип.49. – С.217-223.